Право/2. Адміністративне та фінансове право

К.п.н. А.С. Киричук, А.С.Сергійчук

Вінницький національний торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МАТЕРІАЛЬНОГО ПРАВА ТА ПРОЦЕСУАЛЬНИХ НОРМ ПОДАТКОВОГО ПРАВА

Актуальність даної теми полягає у дослідженні правової системи не тільки по окремих галузях і інститутах, але і у взаємодії структурних елементів права. Однією з найбільш актуальних проблем правової науки є проблема взаємозв’язку матеріальних та процесуальних норм податкового права, яка досліджується як загальнонаукова проблема, як проблема співвідношення різних галузей права, правових інститутів і окремих правових норм.

Взаємозв’язку норм матеріального та процесуальних норм податкового права приділяється увага в загальній теорії права, в науках цивільного, адміністративного, кримінального, трудового процесуального права. Дослідження співвідношення матеріального права і процесуальних норм податкового права надзвичайно важливе, оскільки від правильного вирішення даної проблеми залежить розвиток і вдосконалення процесуального законодавства.

Метою дослідження теми є з’ясування характерних рис особливостей та видів класифікації норм матеріального права та процесуальних норм податкового права та співвідношення між ними.

Досліджуючи матеріальне право, виникає питання його співвідношення з іншими галузями та безперечної залежності від них. У даній статті здійснена спроба дослідити взаємозалежність процесуальних норм податкового права та матеріального права.

У будь-якій галузі права на рівні з матеріальними нормами обов’язково існують і процесуальні норми. Саме в основі поділу правових норм на матеріальні та процесуальні є специфіка суспільних відносин, які регулюються вказаними вище нормами.

Вихідними елементами, що формують податкове право, є податково-правові норми ‒ правила, способи поведінки, що складають зміст податкового права. Норми податкового права по суті є фінансовими та в основному тотожні їм. Податково-правові норми не мають принципових особливостей, що дозволили б виділити на цій підставі окрему підсистему в межах фінансових норм. Для податково-правових норм характерні такі загальні риси, що визначають норму права:

- загальний характер;

- формальна визначеність;

- встановлення й охорона компетентними органами держави [6, с.129].

Особливості податкових норм, як підвиду фінансових, виявляються:

а) у змісті ‒ вони дійсно регулюють правила поведінки, що виникають у процесі фінансової діяльності держави, але діяльності специфічної ‒ з приводу встановлення, зміни, скасування податків і надходжень за їхній рахунок доходів у бюджети; визначають права й обов’язки учасників відносин, передбачають відповідальність за невиконання розпоряджень держави в сфері, що опосередковує рух податкових надходжень знизу вгору (від платника до бюджетів чи фондів);

б) у характері приписів ‒ якщо фінансові норми в основному імперативного характеру, то податкові мають винятково наказовий характер. Держава наказує правила поведінки в категоричній формі, чітко визначає права, розміри обов’язків, окрім можливості їх однобічної (з боку зобов’язаної особи) зміни;

 в) у заходах відповідальності, що охоплюють практично весь спектр можливих видів ‒ карну, адміністративну, фінан­сову. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи [1, с.141]

Такий підхід показує, наскільки важливі для держави відносини, врегульовані податковими нормами, і наскільки держава зацікавлена в постійному поповненні доходної частини бюджету;

г) у способах захисту прав учасників відносин, що випливають з певної нерівності суб’єктів. Реалізується цей захист через механізм податкової відповідальності, що характеризується презумпцією винності платника податків.

Традиційною є і класифікація податкових норм.

За особливостями впливу на учасників відносин:

- зобов’язуючі ‒ норми, що в категоричній формі встановлюють обов’язок робити певні активні дії. Наприклад, норми, що встановлюють обов’язок зі сплати податків, надання декларацій, звітів;

- забороняючі ‒ норми, що в категоричній формі встановлюють обов’язок не робити заборонених дій, які порушують порядок, закріплений податковими нормативними актами. Наприклад, законодавчо забороняється вносити зміни у принципові елементи податкового механізму (ставку, пільги, об’єкт тощо) без відповідних змін у бюджетному законі або протягом бюджетного року забороняється надавати індивідуальні податкові пільги;

- уповноважуючі ‒ норми, що надають учасникам правовідносин право на певні позитивні дії в межах розпоряджень, що містяться в податковій нормі. Допускаючи певну самостійність, подібні норми все одно перебувають під впливом (хоч і непрямим) імперативних розпоряджень: органи місцевого самоврядування можуть встановлювати і регулювати механізми місцевих податків і зборів на своїй території, але тільки в рамках (переліку, межах), установлених законодавчо.

За змістом:

- матеріальні ‒ норми, що регулюють змістовий бік реальних суспільних відносин, міру прав і обов’язків учасників, види й обсяг матеріальних і грошових зобов’язань;

- процесуальні ‒ норми, що регулюють процедуру (порядок) діяльності суб’єктів правовідносин з реалізації матеріальних норм у сфері діяльності з приводу надходження податків і зборів у бюджети.

Матеріальне право визначається як сукупність правових норм, які встановлюють основи правового регулювання шляхом закріплення прав і обов'язків суб'єктів. Норми матеріального права закріплюють форми власності, юридичне положення майна і осіб, визначають порядок освіти і структуру державних органів, встановлюють правовий статус громадян, підстави і межі відповідальності за правопорушення. Об'єктом матеріального права виступають, таким чином, господарські, майнові, трудові і інші стосунки. Так, наприклад, професор М.М. Розумович у свій час вважав, що матеріальним джерелом права в цілому є суспільні відносини, що розвиваються; а матеріальним джерелом закону – вищий орган влади, уповноважений його творити [7, с.21]. Фактичний (матеріальний) вміст даних відносин складає об'єктивну основу, стосовно якої норми матеріального права визначають взаємні права і обов'язки їх учасників. На думку В.Є. Чіркіна, який прийшов до узагальненого висновку, що «… будь-яка теологічна теорія виключає постановку питання про матеріальні умови життя суспільства, які обумовлюють ті чи інші правові норми » [8, с.9]. Матеріальне право нерозривно пов'язано з процесуальним правом . К. Маркс відзначав, що «...матеріальне право... має свої необхідні, властиві йому процесуальні форми... Один і той же дух повинен одушевляти процес і закони, бо процес є лише форма життя закону, прояв його внутрішнього життя» [9, с.158]. Таким чином, матеріальне і процесуальне право можна розглядати як юридичні категорії, що виражають діалектичну єдність двох сторін правового регулювання: безпосередню юридичну регламентацію суспільних відносин і встановлення процесуальних форм судового захисту цих відносин.

Процесуальні норми, як і матеріальні, також можуть встановлювати певні права, обов'язки, заборони. Разом із тим соціальне цільове призначення цих норм інше ‒ забезпечувати оптимальне та ефективне використання суб'єктами суспільства своїх прав, виконання ними обов'язків, утримання від вчинення заборонених дій, понесення відповідальності, які закріплюються матеріальними нормами права. Об'єктом регулювання процесуальних норм є відносини між членами суспільства щодо порядку, процедури використання ними прав, виконання обов'язків, утримання від вчинення заборонених дій, понесення відповідальності. Суб'єктами регулювання процесуальних норм можуть бути різноманітні члени суспільства, наприклад: фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства); соціальні угруповання (нації, народності, меншини); державні, місцеві органи, установи (міністерства, адміністрації, ради, суди); суспільні об'єднання (партії, спілки, союзи); господарські організації (підприємства, товариства) тощо. Залежно від важливості, складності, багатобічності суспільних відносин кількість процесуальних норм, що регулюють порядок здійснення діяльності з використання певного права, виконання обов'язку, утримання від забороненої дії, понесення відповідальності, може бути різною. Сукупність таких процесуальних норм складає певний порядок діяльності членів суспільства. Метою (соціальним призначенням) вказаного процесуального порядку є найбільш оптимальне й ефективне досягнення суб'єктами суспільства бажаного суспільного чи особистого результату, а саме, використання права, виконання обов'язку, утримання від вчинення забороненої дії, понесення відповідальності тощо.

Норми процесуального права мають подвійну обумовленість:

‒ матеріальними умовами життя суспільства;

‒ особливостями норм тієї галузі матеріального права, із якою вони тісно пов'язані і потреби якої обслуговують. Всі розпорядження процесуальних норм мають процедурний характер, тобто визначається найдоцільніший порядок здійснення правотворчої, правозастосувальної, правоохоронної, установчої і контрольно-наглядової діяльності держави. Багато розпоряджень процесуальних норм визначають порядок організації органів держави і здійснення ними своєї компетенції. У судовому процесі сторони (у цивільному, наприклад, позивач і відповідач) на підставі норм процесуального права змагаються між собою, доводять суду ґрунтовність заснованих на праві вимог, надають докази, заперечення, аргументи і контраргументи. З метою забезпечення законності та обґрунтованості судових рішень, недопущення помилок, здійснення контролю процесуальними законами передбачено право сторін на апеляційне і касаційне оскарження судових рішень і ухвал. Таке право є процесуальною гарантією захисту законних інтересів сторін та інших осіб, які брали участь у розглянутій справі [2, с.472].

Одне з найґрунтовніших  узагальнень наукових поглядів на сутність і зміст адміністративного процесу здійснено у навчальному посібнику з адміністративного процесуального права України, підготовленому Е. Демським. Учений зазначає формування двох підходів – «вузького» і «широкого» – до розуміння адміністративного процесу. «Вузьке» розуміння полягає у визначенні адміністративного процесу з точки зору розгляду справ про адміністративні правопорушення та застосування заходів адміністративного примусу. Обґрунтовуючи цей підхід, Е. Демський посилається на роботи Н. Саліщевої, А. Клюшніченка. «Широке» розуміння передбачає охоплення управлінської діяльності з реалізації матеріальних норм адміністративного права. Головний зміст такої діяльності полягає в системі дій компетентних органів управління, спрямованих на виконання поставлених завдань та досягнення управлінських цілей. У широкому розумінні адміністративний процес визначається не лише як адміністративно-юрисдикційна діяльність, а й як будь-яка діяльність у сфері державного управління: розгляд і вирішення конкретних індивідуальних справ; адміністративна юстиція; прийняття актів управління; дисциплінарні провадження; діловодство тощо. Виокремлення «широкого» підходу до адміністративного процесу здійснене на підставі опрацювання й узагальнення наукових думок С. Студеникіна, О. Луньова, О. Якуби, Г. Петрова, А. Коренєва, Б. Сорокіна, Д. Бахраха, Р. Павловського та інших. Сучасна доктрина адміністративного права представлена напрацюваннями О. Бандурки, М. Тищенка, В. Колпакова, О. Кузьменко, які обстоювали перевагу «широкого» підходу до визначення сутності й змісту адміністративного процесу [10, с.107].

Розпорядження процесуальних норм, як правило, адресуються суб'єктам, які наділені владними повноваженнями щодо застосування норм матеріального права (слідчим, суддям, прокурорам та ін.) [11, с.231].

Співвідношення матеріальних і процесуальних норм податкового права, як складової визначення сутності та особливостей такого феномену правової дійсності, як податково-процесуальна правова норма. Норми процесуального права є своєрідною надбудовою над нормами матеріального права і спрямовані на регулювання суспільних відносин, які складаються в процесі застосування норм матеріального права за наявності обставин, що вимагають цього застосування. Процесуальну норму можна визначити як юридичне правило, що регулює діяльність із застосування матеріально-правової норми, норми, покликаної організувати правозастосування, незалежно від того, чи йдеться про застосування диспозиції чи санкції чи матеріально-правової норми.

Особливості податково-правових норм:

- їх змістом є регулювання правил поведінки учасників особливого виду суспільних відносин - податкових правовідносин, зокрема, норми податкового права визначають: принципи податкового права, порядок встановлення податків, структуру податкової системи, порядок стягнення податків, заходи, що забезпечують сплату або стягнення податків тощо.

- мають імперативний характер, що зумовлено методом правового регулювання;

- відрізняються особливостями у способах захисту, що реалізуються через механізм податкової відповідальності, яка характеризується презумпцією винуватості платника;

- характеризуються специфікою у застосуванні заходів відповідальності в разі порушення норм податкового права, оскільки за вчинення правопорушень у сфері оподаткування може наставати різна юридична відповідальність [12, с.121].

Взаємозалежність матеріальних і процесуальних норм залежать від характеру самої галузі, а саме від місця зазначених норм у системі права. Їх взаємодія виявляється через їх особливості.

Норми процесуального права відрізняються від норм матеріального права низкою особливостей:

Своєрідністю приписів. Це зумовлюється, передусім, характером функцій процесуальних норм, їх призначенням:

- якщо функція норм матеріального права полягає в безпосередньому регулюванні поведінки, то призначення процесуальних норм полягає в регулюванні суспільних відносин, що складаються у процесі застосування норм матеріального права, сприянні досягненню результату, що передбачений нормою матеріального права;

- усі приписи процесуальних норм мають процедурний характер, тобто визначають найбільш доцільний порядок здійснення правотворчої, правозастосовчої, установчої і контрольної діяльності;

- багато процесуальних норм визначають порядок організації роботи органів держави і здійснення ними своєї компетенції.

Особливостями адресатів:

- як правило, норми процесуального права адресуються суб'єктам, які наділені владними повноваженнями для застосування норм матеріального права;

- приписи цих норм виступають завжди як категоричне веління щодо суб'єктів, уповноважених організовувати правозастосовний процес, і можуть містити диспозитивні засади щодо зацікавлених учасників правотворчого процесу.

Специфічною структурою. Вони, як і норми матеріального права, мають трьохелементну структуру, але:

- диспозиція процесуальної норми є формою реалізації норм матеріального права;

- у гіпотезі процесуальної норми умови, обставини визначаються змістом норми матеріального права, що застосовується, тобто в гіпотезі процесуальної норми ніби наявна норма матеріального права;

- похідна природа процесуальної норми визначає специфіку та її санкції, що, передусім, виражається у такому наслідку, як відміна правозастосовного акта, що прийнятий з порушенням цієї норми.

Особливостями процесуальних норм є й те, що вони тісно пов'язані з різними прийомами і способами, що використовуються державними органами під час здійснення своїх повноважень [13, с.280].

Значення процесуально-правових норм як у правотворчості, так і у правозастосуванні полягає в удосконаленні діяльності різних органів, що беруть участь в управлінні суспільством. Процесуальне врегулювання цієї діяльності забезпечує підвищення відповідальності, дисципліни і зміцнення законності.

У фінансових правовідносинах, як і в будь-яких інших, спостерігається єдність фактичного (матеріального) змісту і юридичної форми. Оскільки правовідносини є формою суспільних відносин, врегульованих юридичними нормами, останні можуть через правовідносини впливати на поведінку людей [14, с.175]. Теорія права констатує нерозривний зв'язок, невіддільність правових і фактичних відносин. Правова форма реальних фінансових відносин визначається не тільки змістом даних відносин, а й волею держави, що встановлює для конкретного виду відносин ту чи іншу форму. Відповідно, воля держави визначається матеріальними умовами життя суспільства, оскільки держава, обираючи форму для даного виду відносин, виходить також з їх змісту, використовуючи знання законів їх розвитку для досягнення поставлених цілей [15, с.517].

Отже, у статті було з’ясовано характерні риси особливостей та видів класифікації норм матеріального права та процесуальних норм податкового права а також співвідношення між ними Дія норм матеріального права безпосередньо спрямована на регулювання суспільних відносин шляхом визначення змісту, прав та обов’язків учасників правовідносин, структури й компетенції державних органів. Тобто матеріальне право складають правові норми галузей, що встановлюють правила поведінки, права та обов’язки суб’єктів. Це — конституційне право, адміністративне право, господарське право, трудове право та ін.

Також у ході дослідження було виявлено, що норми процесуального права визначають юридичні засоби і порядок діяльності щодо здійснення та захисту норм матеріального права, тобто процесуальне право складають правові норми, що регламентують порядок, форми і методи реалізації прав і обов’язків, встановлені у нормах права. Це — адміністративно-процесуальне право, цивільно-процесуальне право, господарсько-процесуальне право, кримінально-процесуальне право та деякі ін.

Література:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. //Відомості Верховної Ради України, 1996, №30, ст.141.

2. Податковий кодекс України: чинне законодавство із змінами і допов. на 23 січня 2012 року: (Відповідає офіц. текстові) – К.:Алерта; ЦУЛ, 2011.- 472 с.

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. //Відомості Верховної Ради Української РСР.-1984.- Додаток до №51.- ст.1122.

4. Кодекс адміністративного судочинства України від 6-го липня 2005 р. //Відомості Верховної Ради України, 2005.- №35-36.- №37.- ст.446.

5. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 р. //Відомості Верховної Ради України. - 2010.- №41-42.- №43.- №44-45.- ст.529.

6. Юридична енциклопедія/за редакцією – К.: Українська енциклопедія імені М.П. Бажана, 2003-Том 5-129с.

7. Разумович Н.Н. Источники и формы права / Разумович Н.Н // Советское государство и право. – 1988. - № 3. – С. 21.

8. Чиркин В.Е. Мусульманская концепция права / Чиркин В.Е. // Мусульманское право (структура и основные институты). – М., 1984. - С. 9-10

9. Маркс К. Вигадування / Маркс К. Енгельс Ф. - К.: Наукова думка, 2004.-158с.

10. Демський Е. Ф. Адміністративне процесуальне право України: навч. посіб./ Демський Е. Ф. – К.: Юрінком Інтер, 2008.– 496 с.

11. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.

12. Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії: Монографія.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002.-352 с.

13. Спиридонов Л.И. Теорія государства и права / Спиридонов Л.И. – М.: Просвищение, 1996. - 480с.

14. Бандурка О.М. Податкове право. навч. посіб:/ Бандурка О.М. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 312 с.

15. Запольський С. В. Фінансовое право: учебник / Запольський С. В.- К. : Істинна, 2011. – 792с.