Лавріненко О. В.
кандидат
юридичних наук, доцент,
Донецький
юридичний інститут МВС України
Сучасні доктринальні проблеми інтерпретації сутності та
класифікації принципів трудового права
Проблема принципів
трудового права є «вельми актуальною проблемою, особливо щодо підготовки нового
Трудового кодексу України. Поки що відкритим залишається як питання про перелік
принципів, так і про їхній зміст в умовах перехідного періоду... Проблема
принципів трудового права, – справедливо висновує Н.Б. Болотіна, – не
лише важлива, а й вимагає багатьох зусиль від дослідників...» [1, с. 95-96, 100]. Певно, саме
тому Л.Ю. Бугров наголошує, що «одной
из огромных проблем, перманентно находящихся в эпицентре науки трудового права,
должна быть проблема его принципов. Каждый новый этап развития нашего общества,
государства и права детерминирует и новое рассмотрение обозначенной научной
проблемы...» [2, с. 609]. Суголосно твердять і С.П. Маврін та
Є.Б. Хохлов, коли пишуть, що «проблема
принципов права напрямую связана с пониманием содержания и сущности самого
права. В этом смысле ее решение имеет исходное и ключевое значение для
трактовки практически всех других правовых явлений... Принцип права можно
определить как основополагающую и руководящую идею, задающую характер и
общую направленность правового регулирования общественных отношений и
определяющую изначальное и результативное тождество естественного и
объективного права» [3,
с. 80, 82]. Попри означене, у галузевій науці можна виявити вельми спірні
підходи до тлумачення їхньої сутності та характеру співвідношення
загальноправових, галузевих та внутрігалузевих (інституційних) принципів трудового
права.
Так, суперечливу позицію в
частині «злиття» галузевих та внутрішньогалузевих принципів трудового права
обстоює Ю.Н. Старилов, коли спочатку обґрунтовано зазначає, що «в зависимости
от занимаемого места в структуре правового института государственной службы
можно выделить отраслевые и конкретно-институционные
принципы», але згодом припускається змішування останніх, позаяк продовжує
свої міркування наступним чином: «Принципы
государственной службы могут распространяться на весь институт государственной
службы, а могут характеризовать его отдельные структурные элементы.
Например, конституционный принцип равенства граждан при поступлении на
государственную службу является общим принципом государственной службы, так как
он создает основу для образования государственно-служебного отношения. А принцип объективной оценки при проведении
аттестации работника – отраслевым принципом государственной службы,
действующим лишь в период существования государственно-служебного
отношения» [4, с. 230]. У наведенему Ю.Н. Стариловим прикладі різних сфер
реалізації «принципів державної служби», на наш погляд, не дотримано логіки
міркувань: по суті йдеться не про регулювання «окремих структурних елементів»
інституту державної служби («демаркаційну ознаку» – що саме, які власне групи суспільних відносин регулюються? – прим. авт.),
а «хронологічну» (коли, у який період часу здійснюється правове
регулювання? – прим. авт.)
ознаку зазначеного принципу, позаяк в обох випадках мова йде про один і той же
сегмент суспільних відносин – «державно-службові відносини». Ще більше непорозуміння
викликає й твердження дослідника про те, що «принцип объективной оценки при проведении
аттестации работника» є «отраслевым принципом государственной
службы» [4, с. 230], коли брати до уваги наступні міркування Ю.Н. Старилова: «Под правовым институтом аттестации следует
понимать систему правовых норм, регулирующих аттестационно-должностные
отношения, складывающиеся при прохождении государственной службы, по оценке
деловых, личных нравственных качеств служащих, результатов их труда и
действенному контролю за работой служащих в целях: а) определения уровня
профессиональной подготовки и соответствия государственного служащего
занимаемой государственной должности государственной службы, б) решения вопроса
о присвоении государственному служащему квалификационного разряда и в)
повышения эффективности управления
(понимаемого в широком смысле). В правовой
институт аттестации государственных служащих включаются материальные нормы, устанавливающие статутные
аттестационно-правовые положения (необходимость подготовки аттестационной
характеристики, сроки проведения аттестации, виды аттестационных оценок), и
процессуальные нормы, регулирующие саму процедуру аттестации. Аттестационные
нормы устанавливают порядок возникновения, прохождения и прекращения
аттестационно-должностных отношений и служат для определения: целей и задач
проведения аттестации; круга лиц, подлежащих аттестации; сроков ее проведения;
состава аттестационных комиссий; порядка проведения аттестации; принятия решений
по результатам аттестации и разработки мероприятий по совершенствованию
процедуры аттестации и улучшению деятельности государственных органов (их структурных подразделений) [4, с. 404]. Наступні міркування Ю.Н. Старилова стосовно принципів
атестування держслужбовців[1]
також є, на наш погляд, непослідовними. Гадаємо, що принципи, про які йдеться
наразі, не є галузевими за статусом, а відносяться до системи внутрігалузевих
принципів – принципів окремого правового інституту – інституту
атестації держслужбовців. Зауважимо, що і сам автор по суті підтверджує наш
висновок, коли зазначає, що «содержание и
сущность аттестационной деятельности раскрываются в принципах аттестации. Они
вырабатываются аттестационной практикой государственных органов» [4, с. 404].
Себто, ідеться про те, що джерелами формування означених принципів є саме
«атестаційна практика», а самі по собі принципи атестації відображають сутність
не галузі в цілому, а лише окремого сегменту останньої – «атестаційної
діяльності», яка регулюються безпосередньо спеціальними нормами
(«матеріальними» та «процесуальними») правового інституту атестації державних
службовців.
Схожих помилок
припускається, на наш погляд, і В.І. Семенков у своїх міркуваннях[2].
За запропонованою цим автором логікою перелік галузевих принципів трудового
права має включати не лише принципи окремих правових інститутів (додатково
постають запитання: чому саме окремих, а не всіх? За яким критерієм автор
здійснює таку «селекцію»? – прим.
авт.), а ще й загальноправові та міжгалузеві принципи, про які вище
розмірковує В.І. Семенков наступним чином[3].
Отож, виходить, що дослідник сам обґрунтував класифікацію правових принципів,
зробив наголос на тому, що «принципы трудового права (тобто, галузеві –
прим. авт.) служат для обобщенной
характеристики системы отрасли трудового права и ее отдельных частей, т.е.
институтов» [5, с. 35], а згодом, під час аналізу однієї зі структурно-видових
груп зазначеної класифікації – принципів окремих галузевих правових
інститутів та з’ясування співвідношення її з іншою – галузевими принципами
трудового права, по суті заперечує наявність (скоріше – доцільність)
такої класифікації, як власне й попередньо обґрунтовану ним інтегруючу
роль (статус) галузевих принципів.
З огляду на наведене, важко не погодитися із твердженням
А.В. Пшонки про те, «ситуація, що склалася на сьогоднішній день,
характеризується наявністю логіко-структурних
дефектів у правовому регулюванні... Особливу складність у практичній
діяльності становить тлумачення понять...» [6, с. 148]. У розвиток зазначеного, доповнимо, що означені «дефекти» цілком
властиві й наявним у науковій доктрині характеристикам тих чи інших видів принципів
правового регулювання соціально-трудових відносин, про що вже
неодноразово [7-17] наголошувалося й автором даної наукової публікації.
Література
1. Болотіна Н.Б. Трудове право України: підруч. / Н.Б. Болотіна. – К.: Вікар,
2003. – 725 с.
2. Бугров Л.Ю. К вопросу об основных принципах трудового права. / Л.Ю.
Бугров // Российский ежегодник трудового права.. – 2005. –
№1. – С. 609-614.
3. Трудовое право России / под ред. С.П. Маврина,
Е.Б. Хохлова: учеб. – М.: Юристъ, 2004. – 560 c.
4. Старилов Ю.Н. Служебное право / Ю.Н. Старилов: учеб. пос. – М.: БЕК,
1996. – 698 с.
5. Трудовое право / под общей ред. В.И. Семенкова: учеб. –
Минск: Амалфея, 2002. – 672 с.
6. Пшонка А.В. Теоретичні та прикладні проблеми дисциплінарної відповідальності прокурорів:
монографія / А.В. Пшонка – Харків: Право, 2007. – 176 с.
7.
Лавріненко
О.В. Проблеми тлумачення змісту галузевих принципів
трудового права: аналіз наукової доктрини / О.В. Лавріненко // Проблеми правознавства та
правоохоронної діяльності. – 2008. – №2. – С. 201-220.
8.
Лавриненко
О.В. Место и значение отраслевых принципов трудового права в
структуре современного механизма правореализации: теоретические аспекты / О.В. Лавриненко // Вісник
Луганського державного університету внутрішніх справ імені
Е.О. Дідоренка. – 2008. – Вип. 3. – С. 151-164.
9.
Лавриненко
О.В. Принципы права и принципы трудового права: точки
конвергенции / О.В.
Лавриненко // Вестник Академии МВД Республики Беларусь. –
2008. – №2. – С. 202-207.
10. Лавріненко О.В. Відмежування «принципів» від суміжних юридичних категорій у контексті
аналізу сучасних наукових розробок: теоретико-методологічні аспекти / О.В. Лавріненко // Вісник
Луганського державного університету внутрішніх справ імені
Е.О. Дідоренка. – 2008. – Вип. 4. – С. 5-19.
11. Лавріненко О.В. Поєднання єдності й диференціації правового регулювання службово-трудових
відносин працівників органів внутрішніх справ як галузевий принцип трудового
права: теоретико-методологічні проблеми дослідження його сутності й форм
реалізації / О.В. Лавріненко //
Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2008. –
№4. – С. 287-324.
12. Лавріненко
О.В. Загальні
принципи юридичної відповідальності: проблемні питання їхньої систематизації й
правової структуризації в законодавстві України про працю /
О.В. Лавріненко // Moderni vymozenosti vedy – 2009: mat-ly V mezinärod. vedeck.-prakt.
konf. (Praha, 27.01.2009-05.02.2009 r.). – Praha: Education and
Science, 2009. – Dil 5. – Stran. 48-52.
13. Лавріненко
О.В. Сутнісні характеристики галузевих принципів: міждисциплінарний аналіз / О.В. Лавріненко // Наукові
дослідження – теорія та експеримент 2009: мат-ли Y міжн. наук.-практ.
конф. (м. Полтава, 18-20 травня 2009 р.). – Полтава:
ІнтерГрафіка, 2009. – Т. 3. – С. 112-116.
14. Лавріненко О.В. Трудо-правовий принцип визнання незаконними умов договорів про працю,
які погіршують правове становище працівників порівняно із законодавством: проблеми тлумачення сутності та особливості
його реалізації в сфері правового регулювання службово-трудових відносин / О.В. Лавріненко // Проблеми
правознавства та правоохоронної діяльності. – 2009. – №1. –
С. 277-294.
15. Лавріненко
О.В. Щодо доцільності ототожнення «принципів» та «суб’єктивних прав та
обов’язків» учасників трудових відносин: теоретичні аспекти / О.В. Лавріненко // Наукові дослідження –
теорія та експеримент 2009: мат-ли Y міжн. наук.-практ.
конф. (м. Полтава, 18-20 травня 2009 р.). – Полтава:
ІнтерГрафіка, 2009. – Т. 3. – С. 138-140.
16. Лавріненко О.В. Принцип оптимального поєднання централізованого й локального правового
регулювання трудових відносин: тлумачення сутності та форми його реалізації в
сфері службово-трудових відносин / О.В. Лавріненко // Право
і суспільство. – 2009. – №3. – С. 32-37.
17. Лавріненко О.В. Сутність та місце єдності й
диференціації в сучасній системі принципів правового регулювання службово-трудових
відносин працівників органів внутрішніх справ: критичний аналіз наукових
розробок / О.В. Лавріненко //
Научният потенциал на света –
2009: мат-али за V межд. науч. практ. конф. (София, 17-25 септември 2009 г.). – София:
«Бял ГРАД-БГ» ООД, 2009. – Том 4. – Стр. 19-23.
[1] «Содержание и сущность аттестационной
деятельности, – продовжує далі Ю.Н. Старилов, – раскрываются в принципах аттестации. Они вырабатываются
аттестационной практикой государственных органов. Аттестация государственных служащих строится на следующих основных принципах: внепартийность; всеобщность, гласность, периодичность
(систематичность) аттестации; объективность и комплексность оценки; коллективность
и обоснованность оценки и рекомендаций аттестационной комиссии; обязательность
принятия по результатам аттестации организационно-правовых
мер ответственности и стимулирования (действенность аттестации). Внепартийность
аттестации означает отсутствие одностороннего политического подхода
к оценке исполнения должностных обязанностей государственного служащего, так
как в соответствии с принципом политического нейтралитета во время исполнения
служебных государственных функций он обязан руководствоваться не собственными
политическими интересами и пристрастиями, а выработанной единой государственной
политикой в конкретном государственном вопросе в целях удовлетворения
публичного интереса. Принцип всеобщности аттестации
означает, что она проводится во всех государственных органах. Аттестации
подлежат все лица, занимающие государственные должности государственной службы.
Принцип
гласности заключается в том, что аттестационная процедура
осуществляется открыто. Этот – принцип характеризуется доступностью всех
аттестационных материалов, демократизмом проведения оценки, открытостью обсуждения
профессиональных, личных и нравственных качеств аттестуемого, всех сторон его
служебной деятельности. Гласность выражается и в том, что подлежащему
аттестации служащему предоставляется право ознакомления с подготовленной на
него характеристикой. Он имеет возможность выдвигать свои возражения по
существу характеристики и подготовить предложения и замечания по улучшению
работы конкретного государственного органа или его подразделения. Результаты
аттестации сообщаются открыто сразу же после голосования. Важным принципом аттестации
является коллективность оценки. Суть этого принципа состоит,
во-первых, в том, что процесс сбора, анализа, обобщения аттестационной
информации, рассмотрения профессиональных, деловых и нравственных качеств и
выработка оценки служащих осуществляются группой высококвалифицированных
служащих, авторитетных специалистов, т.е. аттестационной комиссией. Во-вторых,
коллективность оценки предполагает проведение продуктивного обмена мнениями о
сильных и слабых сторонах аттестуемого служащего. Гласность, коллективность
оценки и учет общественного мнения при проведении аттестации должны создавать
условия для реализации важного требования о преимущественной ориентации
служащих государственных органов не на собственные, а на общественные интересы.
Принцип
периодичности (систематичности) аттестации означает, что она
проводится постоянно через определенные в нормативных актах промежутки времени.
От действия принципа периодичности аттестации зависит и ее эффект как организационно-правового
явления в структуре системы работы с персоналом. Этот принцип должен
обеспечивать надлежащий уровень исполнения служащими должностных обязанностей
вне зависимости от внешних факторов, перемен, политических условий. Аттестация
выполняет основное свое предназначение только в том случае, если ее оценка
объективна. Особенно велик субъективизм оценок, когда их собираются использовать
как удобный повод для сведения счетов с «неугодными» служащими. Принцип
объективности оценки выражается в том, что профессиональные,
деловые, личные и нравственные качества служащего рассматриваются с точки зрения
их практического проявления, т.е. такими, какими они являются в
действительности. Объективность оценки означает, что в процессе аттестации
освещаются только реальные факты (успехи, недостатки, ошибки) в деятельности
каждого служащего. Главной чертой принципа объективности оценки является
беспристрастность, отсутствие всяких предубеждений относительно делового поведения
служащего. Принцип комплексности оценки должен гарантировать
всесторонность, принципиальность и объективность оценки служащих Комплексность
оценки означает аттестацию служащих как таковых, т.е. оценку их работы по трем
основным направлениям 1) оценка результатов деятельности
служащих; 2) оценка процесса управленческого труда, исполнения
должностных обязанностей; 3) оценка личностных качеств
служащего. Принцип обоснованности оценки и рекомендаций аттестационной
комиссии является одним из важнейших Обосновать ту или иную оценку – значит доказать ее целесообразность, истинность и справедливость, убедить в
том, что она отражает действительные заслуги, а также имеющиеся недоработки и
ошибки служащего. Степень реализации всех других принципов, а также правовая
значимость аттестации определяется принципом действенности аттестации – обязательным принятием по результатам аттестации организационно-правовых
мер, присвоением квалификационного разряда (классного чина), а в необходимых
случаях – мер ответственности и стимулирования. Аттестация не
обеспечит своего главенствующего положения в системе работы с персоналом, если
ее результаты не будут подтверждаться и развиваться стимулирующими
мероприятиями. Гарантированность выполнения рекомендаций аттестационной
комиссии – залог достижения всех целей аттестации. Кроме того,
одной из целей аттестации является достижение соответствия интересов
государства, общества и служащих для обеспечения качественного и эффективного
управления. Двигателем механизма аттестации должен стать интерес – материальный, моральный, организационный, политический и т.д.» [4, с. 404-407].
[2] Так, цей
автор зазначає, що «основные принципы трудового права развивают и
конкретизируют общие принципы права, зафиксированные в Конституции как права и
свободы человека, и доводят их до необходимого уровня гарантий, воплощаясь в
конкретных нормах трудового законодательства, так как правовые принципы призваны
не только провозглашать права и обязанности субъектов, но и обеспечивать их
реализацию. Основные принципы трудового права, – отражающие типичные черты
отрасли права, следует отличать от специфических отраслевых принципов трудового
права, характеризующих отдельные институты. Но, – зауважує
дослідник, – при выделении основных
принципов трудового права не должны полностью исключаться принципы отдельных институтов,
так как отраслевые принципы конкретизируются в них. Поэтому в число
основных наряду с отдельными межотраслевыми должны входить важнейшие принципы
некоторых институтов трудового права, выражающие наиболее типичные свойства
трудового права как отрасли» [5, с. 37].
[3] Так, автор
пише таке: «