Цивільне право та процес

Супрун Р.О.

курсант навчального взводу ПМП-36

Лаговська Н. В.

старший викладач кафедри цивільно-правових дисциплін

Національного університету державної податкової служби

м. Ірпінь, Україна

ПРОБЛЕМИ ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

На даний час актуальність даної теми полягає в тому, що лізингові послуги є досить значним важелем для розвитку малого та середнього бізнесу в Україні. Тому для розвитку цих галузей необхідний надійний і відносно дешевий ринок даних послуг. Відносно економічної сутності лізингу ще не існує єдиної думки. Його зміст та роль в теорії трактуються по різному. Одні розглядають лізинг як одну з форм кредитування підприємницької діяльності, другі цілком ототожнюють його з довгостроковою орендою або однією з її форм, яка в свою чергу зводиться до відносин найму або підряду, треті вважають лізинг прихованим способом купівлі-продажу засобів виробництва або права користування чужим майном, а четверті інтерпретують лізинг як дії за чужий рахунок, тобто управління чужим майном за дорученням. Проблемами дослідження ринку лізингових послуг в Україні та перспективами його розвитку займались такі вчені, як Гриліцька А.В., Гуриненко І.М., Григоренко Є., Борисюк О.В.

Український ринок лізингу займає лише 0,1% від європейського. У кращі часи частка лізингу у вітчизняній економіці становила 8%, але протягом 2009 року й ця цифра скоротилася більш ніж удвічі. Однією з проблем є те, що самі лізингові компанії налаштовані на співпрацю з юридичними особами, тобто великими корпоративними клієнтами, адже саме вони формують майже всю частку їх доходу. Фізичні особи є лише не значною частиною, каплею в морі для прибутку даних фірм. Іншою проблемою є недосконалість законодавства в цьому питанні. А саме проблеми пов’язані із оподаткуванням ПДВ, а також внесків до Пенсійного фонду. Ще одним фактором який знижує привабливість даних договорів є те, що платежі по них прив’язані до не зовсім стабільних курсів євро та долара. Лізингові компанії, як і інші суб'єкти господарювання отримували банківські кредити у валюті, тому що курс протягом останніх років був стабільним, відсоткові ставки значно менші ніж за кредитами у гривні. Тому з метою здешевлення лізингових послуг більшість лізингових компаній отримували кредити у валюті. Це було вигідно і лізингоодержувачам, які сплачували лізингові платежі у гривні. Більшість лізингових компаній, сподіваючись на постійну відносну стабільність валютного ринку, не прив'язували лізингові платежі до курсів іноземних валют. На жаль, навіть якщо у договорі лізингу і передбачено збільшення лізингового платежу у відповідності до зміни курсу, більшість лізингоодержувачів відмовляється сплачувати перераховані лізингові платежі, мотивуючи це тим, що така норма не передбачена чинним законодавством України. А погашення валютних кредитів для окремих лізингових компаній є навіть більшою проблемою ніж припинення сплати лізингоодержувачами лізингових платежів, тому що різниця в курсі перевищила 70% і щодень зростає.

Лізингові компанії активно користуються банківськими кредитами для поповнення ресурсів. За даними Українського об'єднання лізингодавців (УОЛ), кредити займають майже 70% у фінансуванні безпосередньо лізингових операцій, а питома вага власних коштів лізингових компаній скоротилася на 30%. Це означає, що вартість отриманих кредитів перекладається на плечі клієнтів, що робить для них лізинг дорожчим.

Фінансова криза не могла не позначитися на одному із сегментів фінансового ринку - лізингу. Тому ринок лізингових послуг зменшується, що зменшує конкуренцію. Наприклад, ще за станом на 2005 рік, кількість лізингових компаній сягала 200. Зараз активну діяльність ведуть не більше 20-30 компаній, оскільки невеличкі, незалежні лізингодавці практично на 100% згорнули свою активну діяльність і лише продовжують "відпрацьовувати" укладені раніше договори. Вартість лізингу виросла порівняно з 2010 р. незначно - до 13-14% річних (в іноземній валюті). Однак довгостроковий лізинг більше недоступний в Україні, і з метою мінімізації ризиків лізингодавці зменшують терміни лізингу до 1-3 років. Крім того, жорсткіший підхід до клієнта зробив лізинг недоступним для багатьох потенційних лізингоотримувачів. У перспективі пожвавлення ринку лізингу розпочнеться до кінця 2011 р., однак активне нарощування обсягів відбудеться не раніше другої половини 2012 р.

Підсумовуючи сказане, можна констатувати, що основними проблеми з якими стикається будь-яка лізингова компанія в Україні з вересня 2008 року, є:

· затягування або припинення сплати чергових лізингових платежів (ризик замороження лізингових платежів), що веде до ризику не повернення кредитів банкам та іншим фінансовим установам;

· зростання курсової різниці між гривнею та іноземною валютою;

· зупинка виробництва, програм з розширення та модернізації виробництва;

· припинення кредитування виробників.

Зрозуміло що лізингові компанії не зможуть окремо вийти з кризи, бо ця криза зачепила всі сторони економіки та фінансів в Україні. Цю проблему можна подолати лише спільними зусиллями всіх суб'єктів в Україні при злагодженій роботі законодавчої та виконавчої влади, зрозумілих та виважених дій Національного банку, комерційних банків, власників потужних корпорацій та холдингів. При прийнятті будь-яких рішень необхідно враховувати, що лізинг - це різновид інвестицій у виробництво, а тому не можна допустити банкрутства лізингодавців.

Отже, які я бачу реальні шляхи виходу лізингових компаній із кризи:

· надання лізинговим компаніям виробниками та/або продавцями предмету лізингу товарного кредиту строком до 2-х років;

· забезпечення на законодавчому рівні можливості перекредитування лізингових компаній з валютного кредиту на кредит гривневий за курсом гривні до іноземної валюти, яка діяла на час укладання кредитного договору та на відсоткову ставку, яка діяла для гривневих кредитів, на цей самий час. Компенсувати різницю, зобов'язавши Нацбанк, за рахунок позики МВФ;

· відновити виробництво, будівництво та інші галузі економіки за допомогою:

a) кредитування виробників та лізингові компанії на доступних умовах (відсотки за кредити в гривні не вищі 15 - ти річних) (за рахунок кредиту ВМФ);

b) зниження у двічі податку на прибуток та ПДВ з одночасним розширення бази оподаткування, щоб не отримати обвал державного бюджету;

c) ввести ставку амортизації для предмету лізингу на рівні 25 %;

· звільнити до 2020 року банки і інші фінансові установи від сплати податку на прибуток, одержаного ними від надання кредитів лізинговим компаніям, на строк не менше ніж два роки для реалізації договору лізингу;

· звільнити до 2020 року лізингові компанії від сплати податку на прибуток одержаний від лізингової діяльності;

· внести зміни до Господарського кодексу України, у статті 339 вилучити лізингові операції із числа банківських операцій та у статтю 347 вилучити лізингові кредити із переліку банківських кредитів, а статтю 351. „Лізингові операції банків" - вилучити.

Список використаної літератури

1. Про фінансовий лізинг: Закон України від 16.01.2004 № 723/97-ВР.

2. Лізинг в Україні: краще кредит – електронний ресурс [http:www.finance.tochka.net]

3. Лізинг: падіння триває – електронний ресурс [http:www.finance.tochka.net]

4. Лізинг в Україні: дорого і мало – електронний ресурс [http:www.investway.in.ua]

5. Програма розвитку лізингу в Україні на період 2008-2010 роки // Лізинг в Україні. - 2008. - №3. - С. 24.

6. Черевко Г.В. Лізинг: реалії, проблеми, перспективи / І.Г.Черевко, Г.Б.Калитка // Фінанси України. - 2009. - №2. - С. 19.

7. Григоренко Є. Лізинг як перспективний вид діяльності / Є.Григоренко // Ринок цінних паперів України. - 2002. - № 1-2. - С.12.