к.і.н., доцент Слободиська О.А., Виногородська Н.В., Усата Т.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельного-економічного університету

Комп’ютерні хакери як молодіжна субкультура

Інтенсивний розвиток нових інформаційних технологій, їх активне проникнення в різні сфери професійної діяльності і побуту призвели до формування нових соціальних цінностей та норм і, як наслідок, до виникнення нових культурних феноменів. Найвідомішим з них є таке явище, як хакерська субкультура, що останнім часом стала популярною у молодіжному середовищі.

Аналізові хакерства присвячено чимало матеріалів більшість з них переважно публіцистичного характеру. Частина інформаційних та науково-популярних матеріалів про хакерську субкультуру розміщена на web-сайтах в Інтернеті. Власне наукових праць з соціально-психологічним аналізом цього феномена й досі обмаль як у нас, так і на Заході. Деякі аспекти психологічних особливостей хакерів і хакерської субкультури виствітлено в розвідках П. Біленчука [1], О. Смислової [2], А. Войскунського [2].

Аналіз джерел дозволяє окреслити основні етапи еволюції хакерської субкультури. На сьогодні можна виділити 3 етапи в розвитку цієї субкультури.

На початку першого етапу у 1961 році був уведений термін "хакер" (англ. "hacker") групою студентів-програмістів Массачусетського технологічного інституту (США). Саме в ті роки в американських університетах і компаніях з'явилися потужні ЕОМ, і студентам дозволялося протягом певного часу (як правило, вночі) користуватися ними. В цей період сформувалось перше покоління хакерів, які фактично були фанатами-програмістами, а терміном "хакінг" ("hacking") позначалась захопленість знаннями в галузі інформатики. В цей же період починають виникати основи хакерської ідеології та субкультури.

Другий етап хакерів розпочався наприкінці 1970-х - початку 1980-х років з появою персональних комп'ютерів та початком експериментування у комп'ютерних мережах. Тоді ж було зафіксовано перші спроби використання комп'ютерів у нелегальних цілях, а термін "хакінг" почав набувати нового значення - мистецтво проникнення ("зламування") до комп'ютерних мереж інших користувачів. Іноді, з метою ефективнішої діяльності, хакери об'єднувались в угруповання зі своїми законами та правилами, основним з яких на той час була заборона завдавати будь-якої шкоди комп'ютерним системам.

Останній етап розпочався з виникненням нового покоління комп'ютерного "андеграунду" наприкінці 1980-х років, яке почало активно протистояти комерційним і державним структурам, керуючись при цьому принципом загального права користувачів ЕОМ на безплатне одержання будь-якої інформації в Інтернеті. Саме з кінця 1980-х - початку 1990-х років починається хвиля протиправної комп'ютерної діяльності хакерів - "зламування" комп'ютерних систем, поширення програм-"вірусів". Відтак виникає широко відомий образ хакера як комп'ютерного "пірата". У цей період з'являється й поняття "соціальна інженерія" (social engineering), що означало використання брехні, шахрайства, акторського мистецтва для виманювання у користувачів ЕОМ системних секретів [1,с.163].

Аналіз норм і цінностей, що сформувались серед хакерів різних поколінь протягом останніх десятиліть, дозволяє вести мову про хакерську субкультуру з усіма її атрибутами (кумири-ідеологи, світогляд, етика поведінки, стиль життя) та особливостями. До останніх слід віднести такі:

- чіткої просторової локалізації членів даної субкультури не існує; спілкування відбувається, головним чином, за допомогою Інтернету;

- відносна анонімність хакерів, звичай спілкуватися під псевдонімами (так званими "ніками");

- чіткої організаційної структури, постійного членства також не спостерігається; тобто хакерство - це варіант вільної субкультури;

- продукти хакерської субкультури існують переважно у віртуальній формі, передусім на різних Інтернет-сайтах (типу www.hackzone.ru та ін.); з 1984 року випускається хакерський журнал "2600" (редактор - Е. Корлі);

- протиставлення хакерських цінностей системі політичних та економічних цінностей сучасного суспільства; фактично хакерство є одним з варіантів так званих протестних субкультур, які почали поширюватися на Заході з 1960-х років;

- велика кількість напрямків у рамках субкультури - від легальних до нелегальних; дослідники говорять про "класичних хакерів", "кракерів" (зламують комп'ютерні системи), "фрікерів" (використовують телефонні лінії для отримання безплатного доступу до Інтернету), "хактивістів" (хакери - прибічники певних політичних течій, переважно лівацьких) та ряд інших.

- вихідним (сенсоутворюючим) компонентом хакерської субкультури є такий: "Інформація має бути безплатною та загальнодоступною" [3].

Отже, субкультура хакерів є особливим культурним феноменом, який сформувався навколо стрімкого розвитку новітніх технологій. Вона пройшла свою еволюцію, потягом якої склались основні норми та цінності, які дозволяють розглядати цю субкультуру з властивими їй особливостями. Хакери є унікальною спільнотою людей, які мають свій світогляд, етику поведінки, стиль життя, атрибути та кумирів. Сьогодні хакера розуміють як людину з певним світоглядом, особистісними рисами, високими знаннями та вміннями у сфері комп’ютерних технологій. Справжні хакери створюють речі, а не руйнують їх. Він постійно прагне вирішувати нові, складні проблеми, а не перейматися монотонною діяльністю. Але у них присутній один великий мінус, хакери своєю діяльністю можуть причинити іншим особам, організаціям як моральну так і матеріальну шкоду.

Література:

1. Біленчук П. Д. Комп'ютерна злочинність: навчальний посібник / Біленчук П. Д., Романюк Б. В., Цимбалюк В. С. - К.: Атіка, 2002. - 240 с.

2. Войскунский А. Е. Роль мотивации "потока" в развитии компетентности хакера / Войскунский А. Е. Смыслова О. В. // Вопросы психологии. - 2003. - №4. - С. 35 - 43.

3. Дроздов О. Комп'ютерні хакери в уявленнях та оцінках молоді /О. Дроздов// Соціальна психологія. - 2004. - № 6 (8). - C.161-171