Фізична культура і спорт/2. Розвиток фізичної культури і спорта в сучасних умовах

Козлова Т.Г.

Київський національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

АНАЛІЗ КООРДИНАЦІЙНИХ РУХІВ СТУДЕНТІВ ВІДДІЛЕННЯ «ШЕЙПІНГ»

Проблема пошуку засобів та методів збільшення рухової активності студентів є актуальною через зниження рухової активності і збільшення їх навчального навантаження. Рухова діяльність являє собою специфічний вид діяльності, який полягає у системі рухових дій, що забезпечують взаємодію суб'єкта з навколишнім середовищем. Рухова функція виявляється в управлінні людиною своєю моторикою. Моторика, в свою чергу, забезпечує рухову діяльність, без якої неможливе повноцінне життя та розвиток. До її компонентів відноситься обсяг вмінь та навичок у різних видах рухів, а також рівень розвитку фізичних якостей людини [3]. Зокрема це стосується координації, яка забезпечує управління і регулювання руховими діями (координаційні здібності). Координаційні здібності – одна із суттєвих ознак рухової підготовки людини. Високий рівень їх розвитку є запорукою успіхів у різних видах діяльності. Тому розвиток, вимірювання та оцінка координації є важливою [4].

Дефіцит рухової активності, обмеження можливостей режиму студентів, на думку багатьох авторів (І. А.Варшавський, М. С Бесарабов, А. Ф.Борисенко, С. Ф. Цвек, В. В. Борисова, Е. С. Вільчковський та ін.) негативно впливає на фізичний розвиток, стан здоров’я, розвиток рухових можливостей сучасної молоді. У зв’язку з цим, однією із сприятливих умов впливу на рухову сферу студентів слід вважати збільшення рухової активності через удосконалення засобів та методів фізичного виховання, розширення та розробку форм занять фізичною культурою у їх вільний час [1,2,5].

Однією із головних ознак рухової підготовки людини є координаційні здібності, які суттєво впливають на успіх у різних видах діяльності. Координація – ( лат. coordinatio – взаємовпорядкування) процеси узгодження активності м'язів тіла, спрямовані на успішне виконання рухової задачі. При формуванні рухового навику відбувається видозміна координації рухів, у тому числі оволодіння інерційними характеристиками рухів органів. На початкових стадіях управління здійснюється передусім за рахунок активної статичної фіксації цих органів, потім – за рахунок коротких фізичних імпульсів, які направляються в необхідний момент до певної м'язи. На заключних стадіях формування досвіду відбувається вже використання виникнення інерційних рухів, спрямованих тепер на вирішення завдань. У сформованому динамічно стійкому русі відбувається автоматичне урівноваження всіх інерційних рухів без продукування особливих імпульсів для корекції. Коли м'язи людини взаємодіють злагоджено і ефективно, можна говорити про хорошу координації рухів [3,5].

Мета дослідження: удосконалення фізичного виховання шляхом формування навичок координації рухів студенток відділення „шейпінг” НТУУ „КПІ”. Для досягнення поставленої мети необхідно: 1. Виявити ефективні вправи, які сприяють розвитку координації рухів студентів I-II курсів. 2. Розробити методику формування координації рухів студентів I-II курсів відділення „шейпінг”.

Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, тестування, методи математичної статистики.

Результати дослідження. Дослідження проводилися на базі спортивного комплексу НТУУ „КПІ” відділення „шейпінг” в ІІ етапи. В них приймали участь 40 студентів I-II курсів (експериментальна група – 20 студенток, контрольна група – 20 студенток).

Визначення вихідного рівня розвитку координації студенток визначався за такими тестовими завданнями: ускладнена проба Ромберга II, що дозволяє визначити статичну координацію (її використовують при дослідженні функціонального стану вестибулярного аналізатора) – у положенні стоячи на одній лінії так, щоб носок однієї ноги торкався п’яти іншої, руки попереду, заплющивши очі; тест для визначення статичної координації на відділенні «шейпінг» – стоячи на одній нозі, стегно іншої підняте паралельно підлозі, руки нарізно, заплющивши очі; а також тест для визначення рівня динамічної координації: з В.П.: О.С. 1- стрибком ноги нарізно, руки в сторони; 2- стрибком ноги у В.П., руки догори; 3- стрибком ноги нарізно, руки в сторони; 4- стрибком у В.П. (оцінюється за 5-тибальною системою).

Нами були підібрані вправи, які впливають на моторику студенток і розвивають координацію рухів на заняттях шейпінгом – виконання комплексу вправ на координацію без предметів різної складності, комплексу вправ на координацію та рівновагу в фітболі, вправи з гімнастики «Пілатес», вправи на координацію зі скакалкою. Ці вправи лягли в основу методики для формування навичок координації рухів студенток I-II курсів НТУУ «КПІ» відділення «шейпінг».

Зміст і планування навчального матеріалу на протязі I семестру мали таку різницю: в експериментальній групі наприкінці кожного заняття виконувались вправи для розвитку координації рухів. Контрольна група займалася за загальною програмою з фізичного виховання відділення „шейпінг”. На початку експерименту параметри усіх досліджуваних майже не відрізнялись. Після трьох місяців занять за першим та другим варіантом методики можна було відмітити різницю результатів у тестуванні.

Результати експериментальної групи у пробі Ромберга дорівнювали в середньому 95,85 сек., що на 5, 95 сек. краще, ніж у контрольній групі. У тесті для визначення статичної координації середній показник експериментальної групи також був вищим за показник у контрольній групі на 4.2 сек. Виконання тесту для визначення динамічної координації для студентів було найскладнішим, особливо під час початкового тестування. Проте, його виконання після експерименту покращилось в обох групах. Результат контрольної групи – 4,8 балів; експериментальної – 5,0.

Висновки.

1. Аналіз науково-методичної літератури свідчить, що координаційні здібності суттєво впливають на успіх у різних видах діяльності людини. Використання на заняттях вправ для розвитку координації рухів впливає на функціональну діяльність ЦНС, процеси обміну речовин, поліпшує загальний стан здоров’я, підвищує фізичну та розумову працездатність, що сприяє реалізації загальних та творчих можливостей студентів. Результати експерименту підтвердили, що у студентів підвищився рівень фізичної підготовки для більш успішного виконання контрольних нормативів.

2. Нами були підібрані вправи, які впливають на моторику студенток та розвивають координацію руху (виконання комплексу вправ на координацію без предметів різної складності, комплексу вправ на координацію та рівновагу в фітболі, вправи з гімнастики «Пілатес», вправи на координацію зі скакалкою та ін.). Ці вправи лягли в основу методики для формування навичок координації рухів студенток I-II курсів НТУУ «КПІ» відділення «шейпінг».

3. Аналіз результатів дослідження показав, що в ІІ експериментальній групі, де на кожному занятті використовувались вправи, які формують навички координації руху, показники кращі, ніж в І контрольній групі.

Література

1. Виленский М.Я. Физическая культура и здоровый образ жизни студента: уч. пос. / М.Я. Виленский, А.Г. Горшков. – М.: Гардарики, 2007. – 218 с.

2. Круцевич Т.Ю. Рекреація у фізичній культурі різних груп населення: навч. посібник / Т.Ю. Круцевич, Г.В. Безверхня. – К.: Олімп. л-ра, 2010. – 248 с.

3. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей: Навчальний посібник для фізкультурних вузів. – Львів: „Штабор”, 1997. – 204 с.

4. Платонов В.М. Фізична підготовка спортсмена: Навчальний посібник / В.М. Платонов, М.М. Булатова – К.: Олімп. л-ра, 1995. – 320 с.

5. Романенко В.А. Диагностика двигательных способностей. Учебное пособие / В.А.Романенко – Донецк: Издательство ДонНУ, 2005. – 290 с.