Індиченко Лариса Сергіївна

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара

(старший викладач - магістр)

Виявлення стану професійної підготовки фахівців з адаптивного фізичного виховання в Україні

1. Постановка проблеми. Адаптивна фізична культура - це комплекс заходів спортивно-оздоровчого характеру, спрямованих на реабілітацію та адаптацію до нормального соціального середовища людей з обмеженими можливостями, подолання психологічних бар'єрів, що перешкоджають відчуттю повноцінного життя, а також свідомості необхідності свого особистого внеску в соціальний розвиток суспільства.

Звичайно, область застосування її - всеосяжна, особливо в нинішніх умовах життя, коли здоров'я населення в цілому і особливо молоді погіршується катастрофічно. І не тільки в нашій країні. Адаптивна фізкультура вже отримала широке поширення в багатьох зарубіжних країнах. Добре підготовлених професіоналів у цій області чекають в поліклініках і лікарнях, санаторіях і будинках відпочинку, оздоровчих та реабілітаційних центрах, у навчальних закладах, особливо спеціалізованих, в спортивних колективах. Адаптивна фізична культура інтенсивно досліджується в останні роки і передбачає наукове обґрунтування широкого спектра проблем: нормативно-правового забезпечення навчально-тренувальної та змагальної діяльності; управління навантаженням і відпочинком; фармакологічної підтримки спортсменів-інвалідів у періоди граничних і біля граничних фізичних і психічних напруг; нетрадиційних засобів і методів відновлення; соціалізації та комунікативної діяльності; техніко-конструкторської підготовки як нового виду спортивної підготовки і багатьох інших [ 1]. 

Створення оптимальних умов для життєдіяльності людей, які потребують відновлення втраченого контакту з довкіллям, корекції та наступної психолого-педагогічної реабілітації, трудової адаптації й інтеграції в соціум, належить до першочергових державних завдань. Про це йдеться в затвердженій Указом Президента України цільовій комплексній програмі " Фізичне виховання – здоров’я нації "  [ 2]. 

Проблема збереження рухливих можливостей для неповноправних людей є актуальною у фізичній культурі і спорті. Підготовлений спортсмен-інвалід стає взірцем для інших неповноправних. Національна доктрина фізичної культури і спорту в стратегії розвитку фізичного виховання та спорту для всіх є пріоритетним завданням, яке передбачає виховання національних традицій, прихильності до оздоровчої рухливої діяльності як важливого компоненту здорового способу життя та соціалізації особистості в праці, відпочинку, розвагах. Ставиться мета – перетворення особистості з пасивного спостерігача та очікування кращих умов на активного учасника спортивного руху, розробки стратегії спортивної медицини, соціальної, психологічної та фізичної реабілітації, починаючи з ранніх стадій захворювання або травм. Соціальна і фізична реабілітація інвалідів, що виникла на перетині і взаємодії медицини, біології, фізичної культури, педагогіки, психології та соціології дедалі більше стверджується як інтегральний засіб збереження і підтримання здоров'я, відновлення втрачених функцій організму при різних патологічних станах [ 3]. 

2. Отримання результатів дослідження

Як зазначають Є.В.Давиденко, І.І.Вржесневський і С.Г.Сесюнін, адаптивне фізичне виховання вивчає аспекти фізичного виховання людей, що мають у результаті захворювань або травм різні стійкі порушення життєво важливих функцій організму і пов’язані з ними обмеження фізичних можливостей Автори вказують, що основною метою адаптивного фізичного виховання є формування й розвиток рухової активності, фізичних і психологічних здібностей, що забезпечують адаптацію особистості до свого стану здоров’я, навколишнього середовища, суспільства й різних видів діяльності. [4].

Для виявлення принципів і стану професійної підготовки майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання проведено анкетування студентів вищих навчальних закладів, у якому брали участь 500 осіб. Респондентами виступили 73 студенти Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, 50 студентів Луцького інституту розвитку людини, 104 студента Запорізького національного університету, 33 студента Черкаського національного університету імені Богдана

Хмельницького, 60 студентів Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 60 студентів Львівського державного університету фізичної культури, 60 студентів Міжнародного університету “Рівненський економіко-гуманітарний інститут” і 60 студентів Вінницького державного педагогічного університету.

C:\Documents and Settings\Паша\Рабочий стол\z_fa8c6f6a.jpg

Відповіді на питання анкети "На скільки Ви підготовлені до використання засобів адаптивної фізичної культури  у своїй майбутній професійній діяльності ? " показали, що з 500 студентів підготовленими для використання засобів адаптивної фізичної культури вважають себе 19.17% студентів частково – 57.65%, не підготовленими – 11.5%, важко було відповідати 11.68% студентів.

Відповіді на запитання анкети " Чи володієте Ви знаннями про сутність, мету, завдання й зміст адаптивного фізичного виховання ?" розподілилися наступним чином: із 500 студентів повністю володіють знаннями про сутність, мету, завдання й зміст адаптивного фізичного виховання 28,44% студентів, володіють, але не достатньо – 47,57%, не володіють – 15,7%, важко було відповідати 8,29% студентів.

Отже, майже половина опитаних респондентів, а саме 47,57% студентів, володіють, але не достатньо знаннями про сутність, мету, завдання й зміст адаптивного фізичного виховання.

C:\Documents and Settings\Паша\Рабочий стол\z_b274639a.jpg

Результати відповідей на запитання анкети “Наскільки Ви підготовлені до майбутньої професійної діяльності зі спортсменами-інвалідами?” показали, що з 500 студентів підготовленими до майбутньої професійної діяльності зі спортсменами-інвалідами вважають себе 17,82% студентів, частково – 41,17%, не підготовленими – 27,23%, важко було відповідати 13,78% студентів.

Отже, майже половина, а саме 41,17% опитаних респондентів, тільки частково є підготовленими для майбутньої професійної діяльності зі спортсменами-інвалідами. [ 5]. 

Мною було проведено анкетування серед 30 викладачів ВНЗ Дніпропетровської області. Були поставленні запитання:

1. Володієте Ви знаннями про сутність, мету, завдання й зміст адаптивного фізичного виховання?

2. На скільки Ви підготовлені до використання засобів адаптивної фізичної культури у своїй діяльності.

80% викладачів ВНЗ Дніпропетровської області володіють знаннями про сутність, мету, завдання і зміст адаптивного фізичного виховання. З них 30.1% використовують засоби адаптивної фізичної культури у своїй діяльності, частково - 60,08%, не підготовлені -  9,82%.  

На даний момент  більшість ВНЗ мають окремих спеціалістів, які ведуть заняття з групами фізичної реабілітації. Це пов’язано з тим, що в останні 4 роки до ВНЗ надходять студенти з різними обмеженнями фізичних можливостей. 

3. Висновки та перспективи подальших розробок у даному напрямку

Порівнюючи  результати анкетування студентів та викладачів, ми можемо зробити висновки, що і студенти,  і викладачі однаково володіють знаннями про сутність, мету, завдання й зміст адаптивного фізичного виховання. Але викладачі мають професійний досвід у роботі зі студентами , з різними обмеженнями фізичних можливостей , тому частіше використовують засоби адаптивної фізичної культури у своїй діяльності.

Адаптивне фізичне виховання як новий напрямок в українській системі освіти, як відповідний компонент адаптивної фізичної культури набуває особливого значення у випадку набутої  патології або інвалідності, коли людині доводиться заново опановувати життєво й професійно важливі уміння та навички. Перспективними напрямками в адаптивному фізичному вихованні є такі: створення науково обґрунтованих програм фізичного виховання для інвалідів; інтеграція здорових та інвалідів у процесі занять фізичними вправами; реалізація міжпредметних зв’язків на уроках фізичної культури; формування й корекція основних рухових дій інвалідів.

4. Список використаних джерел

1. http://revolution.allbest.ru/sport/00225427_0.html

2.http://librar.org.ua/sections_load.php?s=culture_science_education&id=45&start=1

3. Цільова комплексна програма " Фізичне виховання – здоров’я нації ". – К.,1998.- 35 с.

4.  http://www.nbuv.gov.ua/PORTAL/Soc_Gum/Vchdpu/2009_64/1/Karpyk.pdf

5. Давиденко Е.В. Адаптивное физическое воспитание в системе специального отделения вуза / Е.В.Давиденко, И.И.Вржесневский, С.Г.Сесюнин /Физическое воспитание студентов творческих специальностей. – ХГАДИ (ХХПИ). – Харьков, 2003. – № 1. – С. 90-94.