Экономические науки/10. Экономика предприятия

Студентка, Корпанюк О.І.

Інститут менеджменту, Вінницький національний технічний університет, Україна

АНАЛІЗ ЗМІНИ МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ І ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ

Пряме оподаткування в Україні представлено прибутковими, майновими і ресурсними податками. Однією з форм прибуткового оподаткування є податок на прибуток. Зазначимо, що його виникнення і існування пов’язано перш за все з наявністю об’єктивної необхідності відображення економічної сутності податків: перерозподілення доходів між державою та платниками. Окрім того його запровадження з 1 січня 1995 р. базувалось на наявності джерела оподаткування – прибутку.

Податок на прибуток є найбільш складним в адмініструванні та механізмі побудови, при його обчисленні допускається найбільше помилок, і відповідно сплачується найбільше штрафних санкцій, спостерігається найбільше намагань приховування оподатковуваної бази та ухилень від його сплати. Окрім того, постійна зміна законодавчої бази не сприяє встановленню нормального податкового клімату: за період свого існування до Закону . «Про оподаткування прибутку підприємств» було внесено більше 140 поправок.

Недосконалість діючого механізму оподаткування прибутку призвела до надмірного податкового навантаження на підприємства, і як результат перехід значної кількості підприємств з реального до тіньового сектору економіки.

Саме для стабілізації податкової системи та вирішення вищезазначених проблем був прийнятий Податковий Кодекс України.

У першу чергу слід зазначити, що розділ ІІІ Податкового Кодексу України, який регулює порядок справляння податку на прибуток підприємств, набирає чинності з 1 квітня 2011 року. Суб’єкти господарювання – платники податку на прибуток подають фінансову звітність з урахуванням податкових різниць, починаючи зі звітних періодів 2012 року. Виходячи з цього, для подальшої роботи будь-якого підприємства необхідно вже починати пристосовуватись до вимог Податкового кодексу.

Основними відмінностями щодо оподаткування прибутку підприємств за Податковим Кодексом, порівняно із чинним Законом, є:

1) Податковий облік з податку на прибуток підприємств максимально зближений із бухгалтерським обліком. Так, змінений порядок визнання валових доходів та валових витрат. Відмінено так зване правило «першої події». Тепер валові доходи визначаються за методом їх нарахування, без врахування дати оплати. Валові витрати, що формують собівартість продукції (робіт, послуг), визнаються витратами того періоду, в якому визнано доходи від реалізації такої продукції (робіт, послуг). При цьому валові витрати повинні підтверджуватись первинними документами, які передбачені правилами ведення бухгалтерського обліку. Визнання того, що отримана передплата не є доходом приводить поняття доходу до його наукового визначення та в цілому покращує умови ведення підприємницької діяльності.

2) Не включаються до складу валових витрат витрати, понесені у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами (крім витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу від реалізації продукції за рік, що передує звітному. Не включаються до складу валових витрат витрати, понесені у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу (крім витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів) в обсязі,що перевищує 5 відсотків митної вартості імпортованого обладнання. Все це може призвести до дискримінаційного оподаткування таких витрат для українських компаній з іноземними інвестиціями та компаній, які мають широкі зв’язки та тісно співпрацюють з нерезидентами. Певним категоріям фірм, навіть сумлінним, доведеться перебудовувати роботу з іноземними партнерами.

3) Відтепер до складу валових витрат не включаються витрати, понесені у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи – підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв’язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи – платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації). Такий підхід може викликати зменшення зацікавленості з боку платників податку щодо придбання товарів (послуг) у платників єдиного податку і у нерезидентів через неможливість врахування таких витрат у складі витрат з метою визначення об’єкту оподаткування. Це ставить у нерівноправне становище таких осіб по відношенню до платників податку на прибуток за основною ставкою і може призвести до занепаду малого бізнесу.

4) Податковий кодекс встановлює 16 груп для обліку основних засобів та 6 груп для обліку нематеріальних активів. Облік вартості для цілей амортизації ведеться за кожним об’єктом основних фондів, а не за групою. Кодекс передбачає 5 методів амортизації основних засобів. Відповідно до Перехідних положень кодексу для визначення переліку об’єктів основних засобів застосовуються дані інвентаризації, проведеної станом на 1 квітня 2011 року.

5) На період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує 3 000 000 гривень при виконанні відповідних умов. Дана пільга є обмеженою за суб’єктним складом, тобто нею можуть скористатись підприємства визначених видів діяльності. Також тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняється від оподаткування прибуток суб’єкта господарської діяльності, отриманий від надання готельних послуг у готелях категорій «п’ять зірок», «чотири зірки» і «три зірки». Вищезазначені пільги дають стимул для активізації та розвитку значної частки підприємств, залучення інвестицій та, як наслідок, підняття економіки України.

6) На противагу інвестиційному податковому кредиту, Податковим кодексом встановлено перелік підприємств, які до 2015 та до 2020 років звільняються від оподаткування з урахуванням того, що суми коштів, вивільнені від оподаткування, спрямовуються підприємствами-платниками податку на збільшення обсягів виробництва (надання послуг), переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій, пов'язаних з основною діяльністю такого платника податку, та/або повернення кредитів, використаних на зазначені цілі, і сплату процентів за ними. Зазначена норма направлена в першу чергу на стимулювання інвестиційної діяльності та відновлення виробництва.

7) Ставка податку на прибуток підприємств, відповідно до Прикінцевих положень Податкового кодексу, становить: з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно – 23 відсотки; з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно – 21 відсоток; з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно – 19 відсотків; з 1 січня 2014 року – 16 відсотків. Дані зміни не можуть бути негативними, оскільки передбачають виведення великої кількості підприємств, що приховували свої реальні доходи, з «тіні».

Податки взагалі й податок на прибуток зокрема в умовах ринку мають стати головними важелями впливу на розвиток підприємництва. Саме система оподаткування прибутку значно впливає на прийняття багатьох фінансових рішень на підприємстві. Це, зокрема, рішення про спрямування прибутку на споживання чи накопичення, вибір методів фінансування підприємства (самофінансування чи залучення кредитних ресурсів), вибір тієї чи іншої правової форми організації бізнесу, розподіл трудових і матеріальних ресурсів між окремими сферами господарської діяльності, галузями й територіями. Тільки за допомогою цього податку можна регулювати інвестиційний та інноваційний процеси, пожвавлення яких є вкрай необхідними для економічного розвитку нашої держави.

Оскільки розділ ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ще не набрав чинності, ми не можемо однозначно говорити про позитивні чи негативні наслідки. Проте, очевидно, що податок на прибуток повинен виконувати не тільки фіскальну функцію, але і регулюючу та стимулюючу.

Література:

1. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР.

2. Податковий Кодекс України.