Науковий керівник:
Попадюк О.О.
Буковинська державна фінансова
академія, Україна
МАЛІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇХ РОЛЬ У РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ
В роботі розглянуто суть поняття та роль малого
підприємства в економіці країни, здійснено аналіз поточного стану малих
підприємств та державної політики щодо їх підтримки, результати якого свідчать,
що рівень розвитку малих підприємств України є недостатнім, а державна політика
щодо їх підтримки малоефективна.
Актуальність даної роботи визначається не лише
через існування різних думок щодо недоліків, труднощів, механізмів та
перспектив розвитку малого бізнесу в Україні, але й через ряд новітніх реалій в
економіці країни в цілому, особливості інтеграційних та інвестиційних процесів.
Протягом довгого історичного періоду економісти,
історики й політичні діячі намагалися применшувати роль малого бізнесу в
економіці. Хоча еволюція вільної ринкової економіки створила чимало можливостей
для всіх видів підприємницької діяльності, проте спочатку малий бізнес не мав
особливих переваг. Як показала практика розвинутих країн малий бізнес сприяє
економічному прогресу.
У вітчизняній економічній науці з'явилося досить
багато праць, де науковці висловлюють свої, часто неоднозначні, думки щодо
місця малого підприємництва в сучасній економічній ситуації. Внесок у
дослідження теми розвитку малого підприємництва зробили такі вчені: Прокопенко
О.В., Костюк О. М., Гоголь Т.А. Борейко В.І. та багато інших.
Виклад основного матеріалу. Малий бізнес представляє собою найширший, прошарок
дрібних власників, які визначають соціально - економічний рівень розвитку
країни.
Одним із вирішальних факторів при визначенні
сектору підприємств малого бізнесу є встановлення критеріїв, за якими
визначають які підприємства можуть відноситися до малих, середніх або великих
[2, 57].
Таблиця
1
Критерії
віднесення до малих підприємств в різних країнах
|
Країна |
Критерії |
|
|
Кількість працюючих |
Щорічний оборот(виручка) |
|
|
США |
до 500 осіб |
до 5 млн. доларів |
|
Країни ЄС |
10-49 осіб |
до 10 млн. євро |
|
Швейцарія |
до 200 осіб |
до 20 млн. євро |
|
Німеччина |
до 9 осіб |
до 700 тис. євро |
|
Японія |
до 20 осіб |
- |
|
Індія |
- |
небільше3,5млн.рупій(≈70 тис. дол.) |
|
Україна |
до 50 осіб |
500 тис. євро |
Малі підприємства за своїми фінансовими ресурсами
та можливостями залучати нові технології не здатні створити конкуренції своїм
більш потужним колегам. Проте вони успішно заповнюють ті сектори вітчизняної
економіки, де використання потужностей великих підприємств є малоефективним, а з
часом частина із малих підприємств зможе наростити свої потужності та перейти
до групи середніх, а то й великих суб'єктів господарювання.
Розвиток малого бізнесу є потужним фактором
структурної перебудови економіки, прискорення науково-технічного прогресу,
формування нового соціального шару. Відзначено такі специфічні
соціально-економічні функції малого підприємництва [4, 168]:
1. Сприяння
процесам демонополізації та стимулювання розвитку економічної конкуренції.
2. Залучення до економічного обігу матеріальних,
природних, фінансових, людських та інформаційних ресурсів, використання яких є
неефективним для великих компаній.
3. Поліпшення становища ринків шляхом забезпечення
еластичності їхньої структури, врегулювання попиту, пропозиції і цін, принаймні
часткової компенсації падіння пропозиції в період реструктуризації великих
компаній, індивідуалізації пропозиції та диференціації попиту, насичення
ринків, задоволення специфічних місцевих потреб.
4. Вивільнення великих підприємств від виробництва
нерентабельної для них дрібносерійної та штучної продукції, яка задовольняє
індивідуальний попит, підвищення тим самим ефективності їхньої діяльності.
Підвищення гнучкості виробництва великих підприємств, зменшення їх комерційних
ризиків завдяки укладенню коопераційних угод з малими підприємствами.
5. Забезпечення додаткових робочих місць, подолання
прихованого безробіття, надання роботи працівникам, звільненим у ході
реструктуризації великих підприємств.
6. Стимулювання підвищення ділової активності
населення та розвитку середнього класу, який становить соціальну базу
економічних реформ, забезпечує стабільність суспільства.
7. Всебічне сприяння розвиткові людського капіталу.
8. Пом'якшення соціальної напруженості завдяки
ослабленню майнової диференціації та підвищенню рівня доходів населення.
Таким чином, значна частина робочого потенціалу
країни само реалізується через підприємницьку діяльність, або, іншими словами,
через власний бізнес, який на перших порах організовується самим підприємцем та
членами його сім'ї. Однак малі приватні підприємства та суб'єкти
підприємницької діяльності-фізичні особи, особливо на перших етапах
становлення, повинні самостійно вирішувати велике коло питань, які вимагають
різносторонніх знань та досвіду . Проте, як відомо, знання та досвід приходять
з часом, тому на початку своєї роботи підприємці змушені використовувати не
досвід та інтуїцію, тобто, ризикувати [1, 59].
Тому більшість держав світу для стимулювання
підприємницької ініціативи та компенсації малим підприємствам частини втраченого
через недосвідченість прибутку запроваджують
для них спрощену систему оподаткування.
Нині український ринок являє собою не зовсім
сприятливе середовище для ділових починань, однак, мистецтво малого
підприємства в тім і полягає, щоб використовувати собі на користь не тільки
переваги, але і труднощі, перетворювати поразки в перемогу. Економічна
нестабільність збільшує ризик, вона ж підвищує шанси того, хто може правильно
оцінити ситуацію, прогнозувати втрати і прибутки.
Сформована у нас економічна культура дотепер підгримує традиційну тенденцію до
зрівняльності, яка породжує заздрість до чужого успіху і звичку уповати на
державу, зобов'язану вирішувати всі проблеми. Побудова власної моделі розвитку
малого підприємства в Україні передбачає, насамперед, оволодіння реальною
ситуацією, управління цим видом діяльності.
Таким чином, для ефективного виконання економічних
та соціальних функцій мале підприємництво потребує певної підтримки з боку
держави.
Якщо в Україні проблемою малих підприємств
опікуються 10 років, то в економічно розвинутих країнах світу - більше 50 років
[1, 58].
Розвиток малого бізнесу на Заході відбувається
швидкими темпами за рахунок активної державної підтримки на всіх рівнях влади.
Малий бізнес в розвинених країнах представляє собою середній клас, який є
основою для стабільного розвитку економіки будь-якої країни [2, 69].
Зарубіжний досвід переконливо свідчить, що
підприємства малого бізнесу стабільно та ефективно працюють в розвинених
країнах світу завдяки державній підтримці на всіх рівнях влади. Держава, в свою
чергу, отримує зростання обсягів виробництва продукції, зниження напруженості
на ринку праці, збалансування різних галузей економіки, гармонічну співпрацю
великого і малого бізнесу, формування середнього класу підприємців, розв'язання
соціальних проблем, підвищення конкурентоздатності національних товарів, зростання надходжень до державною
бюджету за рахунок податків.
Згідно із статистичними даними абсолютна кількість
малих підприємств в Україні постійно зростає, і на сьогодні понад 90%
зареєстрованих підприємств є малими. Проте аналіз приросту малих підприємств у
динаміці, розрахованого нами на підставі статистичних даних, свідчить про
постійне уповільнення зростання їхньої кількості (табл. 2).
Таблиця 2
Динаміка
зростання кількості малих підприємств в Україні за роками [5]
|
Рік |
Кількість малих підприємств, тис. од. |
Кількість малих підприємств на 10
тис. населення, од. |
Приріст кількості малих
підприємств(%) |
|
2006 |
307.4* |
72* |
12.5* |
|
2007 |
324 |
76 |
5.3 |
|
2008 |
- |
72 |
-5.6 |
|
2009 |
- |
75 |
4 |
|
2010 |
|
77 |
2,6 |
*різке підвищення відносних та абсолютних
показників кількості малих підприємств, викликане введенням нових критеріїв
визначення малого підприємства.
Отже, спостерігається позитивна динаміка кількості
малих підприємств, але порівняння з економічно розвиненими країнами приводить
до висновку про вкрай недостатній розвиток малого підприємництва в Україні,
оскільки кількість малих підприємств у 6-10 разів менша за аналогічний показник
в економічно та соціально розвинутих країнах світу.
В Україні за даними Державного комітету статистики
у 2009 році на підприємствах малого бізнесу (включаючи фізичних
осіб-підприємців) було задіяно 2152 тис. осіб (на 1000 українських громадян
припадає близько 22 особи-підприємця). Майже стільки осіб є найманими
працівниками в сфері малого бізнесу, що становить 25 % від загальної кількості
зайнятих працівників. У розрахунку на 1000 осіб населення в Україні приходиться
7,5 малих підприємств, тоді як в країнах-членах ЄС - не менше 30. Обсяги
реалізації продукції підприємствами малого бізнесу становлять 16,6 % від
загального річного обсяг)' реалізації (в розвинених країнах цей показник більше
50 %). Однак, велика питома вага підприємств малого бізнесу працюють збитково,
майже 40 % всіх малих підприємств в Україні у 2009 році отримали збитки від
своєї діяльності. Це пов'язано з тим, що в Україні відсутні реальні та дієві
механізми державної підтримки стимулювання розвитку малого бізнесу.
Підприємства малого бізнесу в Україні мають право застосовувати спрощену систему
оподаткування, відчувають зниження податкового тиску у порівнянні з великим
бізнесом, однак лише за рахунок пільгового оподаткування і неотримання інших
переваг (кредитування, технічна та інформаційна підтримка) такі підприємства не
мають можливості достатньо ефективно розвиватися і конкурувати з великим
підприємствами [3, 88].
Таблиця З
Зайнятість
населення на малих підприємствах України [5]
|
Рік |
Кількість зайнятих працівників на малих
підприємствах |
% до загальної кількості зайнятого населення країни |
|
2006 |
2 106.5 |
10.8 |
|
2007 |
2 206,2 |
10.7 |
|
2008 |
2 223.5 |
10.7 |
|
2009 |
2 106,5 |
10.7 |
|
2010 |
2 099,5 |
10.6 |
У структурі джерел фінансування запозичені джерела
переважають над власними, що свідчить про неможливість автономного існування
підприємства і про його залежність від зовнішніх джерел фінансування. Таке
положення характерне як для малих підприємств України, так і для великих.
Як показує досвід розвинених країн, малий бізнес
успішно розвивається за умови постійної та ефективної державної підтримки, в
умовах оптимального співвідношення розвитку великого, середнього і малого
бізнесу. У нашій країні малому підприємництву поки що не приділяється належної уваги, фактично не
розроблена чітка концепція і всебічно не обґрунтована програма розвитку цієї
форми господарювання, недосконалою є система фінансування та
матеріально-технічного забезпечення становлення і розвитку малого бізнесу.
Крім того гальмом для розвитку малого бізнесу в
Україні є:
- складна процедура реєстрації нових підприємств;
- часті, несистематизовані та необґрунтовані перевірки контролюючих
органів, перелік яких перевищує десяток:
- зустріч з корумпованістю державних чиновників при
отриманні дозволів, ліцензій та розгляді справ у правоохоронних органах;
- високий податковий тягар;
- відсутність стартового капіталу та неможливість
отримати новоствореними підприємствами кредиту в банківських установах.
Для подолання цієї негативної тенденції необхідно:
- зменшити соціальне навантаження на малі
підприємства;
- створити спеціальний міжбанківський фонд для
кредитування новоутворених малих підприємств;
- розробити та впровадити заходи із спрощення
реєстрації створюваних підприємств, отримання ними дозволів і ліцензій та
захисту їх від необґрунтованих перевірок та інших неправомірних дій влади;
- впровадження спрощеної системи бухгалтерського
обліку та звітності малих підприємств;
- вирішення питань щодо організаційного
забезпечення малого підприємництва, насамперед: розробити та прийняти цільові і
регіональні програми розвитку та підтримки малого підприємництва з відповідним
фінансовим та організаційним забезпеченням:
- формування та розвиток системи фінансової
підтримки малого підприємництва;
- створити спеціалізовану банківську установу або
установи з кредитування малого підприємництва:
- розробити механізм цільового використання коштів
Фонду сприяння зайнятості населення на розпиток малого підприємництва;
- впровадити порядок кредитування малого
підприємництва комерційними банками під гарантії бюджетних коштів;
- ввести пільгове оподаткування прибутку
комерційних банків, одержаного за рахунок кредитування малих підприємств.
Законом України «Про державну підтримку малого
підприємництва» № 2063-ІІІ від 19.10.2000 р. із змінами і доповненнями,
внесеними Законом України № 523-VI від 18.09.2008 р., визначено такі напрями
державної підтримки малого підприємництва:
1. Формування інфраструктури підтримки і розвитку
малого підприємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та
підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів малого підприємництва.
2.
Встановлення системи пільг для суб'єктів малого підприємництва.
3. Впровадження спрощеної системи оподаткування,
бухгалтерського обліку та звітності.
4. Фінансово-кредитна підтримка малого
підприємництва.
5. Залучення суб'єктів малого підприємництва до
виконання науково - технічних і соціально-економічних програм, здійснення
поставки продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб.
Висновок. Мале підприємство як організаційна форма підприємства є одним з найбільш
ефективних та корисних для країни, яка розвивається в ринкових умовах. Однак
рівень розвитку малого підприємництва залишається незадовільним у нашій країні.
У сучасних умовах ця проблема є однією з головних для української економіки,
тому вирішувати її повинна держава шляхом створення необхідних умов і
підтримуючи вітчизняного малого виробника. Проте позиція держави щодо малого
підприємництва є непослідовною, державна підтримка все ще слабка і недостатня,
суб'єктам малого підприємництва доводиться розраховувати тільки на власні сили,
що значно обмежує можливості для розвитку і підвищує ризики. Невиправдано низьке значення відводиться малим
підприємствам виробничої сфери. Державна підтримка малого бізнесу будується
таким чином, що стимулює розвиток переважно малого бізнесу у сфері торгівлі,
яка не виробляє додаткової вартості, залишаючи без підтримки підприємства
виробничої сфери.
Ведення господарської діяльності в сучасних умовах
є важким і ризиковим і для великих підприємств, але труднощі малих підприємств
у більшості випадків гостріші. Велике значення має проблема фінансування, брак
власних коштів, труднощі в розрахунках за продукцію. За цих умов вирішальну
роль відіграє професіоналізм керівників малих підприємств.
Мале підприємництво веде до оздоровлення економіки
загалом. Бо, саме малі підприємства, особливо у разі задовільної розробки нової
державної політики в області малого підприємництва, можуть стати основою
ринкових структур у багатьох галузях, забезпечити перелив інвестицій в сфери
найбільш ефективною додатку ресурсів і тим самим з'єднати процеси структурної
політики і формування ринку.
Список використаних джерел:
1. Борейко В.І. Тенденції розвитку малого бізнесу в
Україні / В.І. Борейко // Економічний простір №22/2. - 2009. - С. 57-64.
2. Гоголь Т.А. Світовий досвід розвитку малого
бізнесу та його адаптація в Україні / Т.А. Гоголь // Вісник Чернігівського
державного технологічного університету. Серія «Економічні науки». - 2010. - №
46. - С. 67-72.
3. Костюк О. М. Використання підприємства як
економічного механізму господарчої діяльності України / О. М. Костюк //
Проблеми системного підходу в економіці. -2010. - №2. -С.87-93.
4. Прокопенко О.В. Малі підприємства України: поточний
фінансово- економічний стан / О.В. Прокопенко, Л.Б. Криворучко // Механізм
регулювання економіки. -№3(1). -2010. -С. 167-175.
5. Офіційний веб-сайт Державного комітету
статистики: www.ukrstat.gov.ua.