Пятаченко А.М., Рябенко О.Г.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Науковий керівник: асистент Григораш О.В.

УПРАВЛІННЯ СОБІВАРТІСТЮ ПРОДУКЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Собівартість продукції є одним з найважливіших показників діяльності підприємства, який комплексно характеризує сутність використання усіх ресурсів. Рівень технічного розвитку виробництва, досконалість системи управління значною мірою визначають кінцеві результати діяльності підприємства – прибуток та рентабельність, що є в свою чергу головним мотивом діяльності кожного підприємства. Саме тому питання управління собівартістю продукції набувають особливої актуальності.

Метою даної статті є дослідження та вивчення процесу управління собівартістю продукції,а також обґрунтування заходів щодо її оптимізації.

Дослідженням даної тематики займались такі вчені як Бондар І.Ю., Житна І.П., Івахненко В.М., Несвет В. І., Пахомов В.І., Струмінська Л.В. та інші.

Розрахунки собівартості продукції використовуються для визначення таких показників як: ціна продукції, потреби в оборотних коштах, економічної ефективності окремих організаційно – технічних заходів, виробництво в цілому та планування прибутку. Від включення тих чи інших витрат до собівартості залежить розмір прибутку, коштів, які надходять до бюджетів різни рівнів і цільових фондів. У зв’язку з цим, рішення про склад витрат, які зараховують на собівартість продукції, приймаються на державному рівні та регулюється законами України і постановами Кабінету Міністрів [3].

Головною метою управління собівартістю продукції є підвищення ефективності процесу виробництва.

Будучи однією з найважливіших складових частин процесу управління підприємства, управління собівартістю продукції спрямоване на вирішення таких завдань [1]:

ü організація контролю за ходом господарської діяльності підприємства;

ü виявлення тенденції у зміні розміру та структури собівартості продукції, та оцінку впливу окремих факторів на рівень собівартості продукції та витрат обігу;

ü визначення резервів економії та шляхів підвищення ефективності витрат виробництва та обігу;

ü обгрунтування розміру собівартості продукції на плановий період;

ü підготовка інформаційної бази для прийняття управлінських рішень у сфері калькування цін та формування виробничою програми.

Процес управління собівартістю продукції є досить складним процесом, який складається з п’яти елементів. До складу цих елементів входять [3]:

1.Організація обліку витрат виробництва та обігу. На підприємствах організується облік за економічними елементами витрат, та об’єктами калькуляції, за місцями виникнення витрат та центром відповідальності. Основна мета організації обліку полягає у створенні інформаційної бази для здійснення аналізу собівартості та прийняття управлінських рішень;

2.Аналіз собівартості продукції. Аналіз проводиться з метою виначення ступеня раціональності витрат та оцінки впливу факторів на обсяг собівартості продукції. Він також є інструментом пошуку резервів економії витрат виробництва та обсягу;

3.Нормування витрат матеріальних та трудових ресурсів. Цей елемент процесу управління собівартістю продукції є також елементом процесом управління матеріально – технічним постачанням та управління трудовими ресурсами;

4.Планування собівартості продукції. Проводиться з метою визначення планової собівартості окремих виробів та планової собівартості валової та товарної продукції;

5.Визначення шляхів та розробка заходів щодо зменшення собівартості та підвищення ефективності витрат виробництва та обігу.

Усі елементи процесу управління собівартістю продукції тісно пов’язані між собою і утворюють відповідну систему управління.

Кожне підприємство намагається мінімізувати собівартість продукції. Цієї мети можна досягти за допомогою таких методів:

А)підвищення технічного рівня, удосконалення технічної бази:

- удосконалення засобів праці: впровадження прогресивних технологій, підвищення частки удосконаленого обладнання, предметів праці (застосування прогресивних видів сировини, матеріалів, енергоносіїв);

- раціональне використання сировини, матеріалів;

- механізація і автоматизація виробничих процесів;

Б)удосконалення організації виробництва і праці – ця група факторів впливає на зниження собівартості в результаті:

- спеціалізації виробництва;

- удосконалення організації праці і управління виробництвом;

- поліпшення матеріально – технічного постачання і збуту;

- ефективного використання часу робітників;

- скорочення надмірних витрат;

В)зміна обсягів та структури продукції:

- відносне зменшення умовно – постійних витрат;

- відносна зміна амортизаційних відрахувань;

- зміна асортименту та якості продукції;

Г)поліпшення використання природних ресурсів;

Д)розвиток виробництва – підготовка та освоєння виробництва.

На кожному підприємстві перелік цих факторів змінюється та заповнюється з урахуванням специфіки та умов виробництва. Використання всіх джерел та факторів зниження витрат виробництва передбачається програмою підвищення ефективності виробництва.

Проведений аналіз економічної літератури дозволяє стверджувати, що управління собівартістю продукції є складним процесом. Оптимізація управління витратами підприємства і собівартістю виготовленої продукції означає вдосконалення управління всією діяльністю підприємства, оскільки охоплює всі основні сторони господарською діяльності цих об’єктів господарювання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бондар І.Ю., Пахомов В.І. Управління витратами виробництва та собівартістю продукції: Навч. посібник. – К.: Київ. Держ. торг.- екон. ун-т. 2000.- 65с.

2. Житна І.П. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств. – К.: Вища школа, 2002.- 285с.

3. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу. – К.: Знання прес, 2000. -208с.

4. Несвет В.И. к вопросу формирования концепции управления себестоимостью продукции. // Вісник економічної науки України. 2006 № 1.

5. Струмінська Л.В. Оцінюючи показники зниження собівартості виробництва. // Економіка промисловості. 2007 № 2(37), с.159-162.