Экономические науки/10. Экономика предприятия

ст. викладач Труфен А.О.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Моніторинг вищої освіти в забезпечення ефективного управління галуззю

Основною умовою посилення політичної і економічної ролі України і підвищення добробуту її населення є забезпечення зростання національної конкурентоспроможності. У сучасному світі, що йде шляхом глобалізації, здатність швидко адаптуватися до умов міжнародної конкуренції стає найважливішим чинником успішного і стійкого розвитку. Головна перевага високорозвинутої країни пов'язана з її людським потенціалом, який багато в чому визначається освітою. Саме в цій сфері на сучасному етапі знаходиться ключ до забезпечення стійкого економічного зростання країни в довгостроковій перспективі.

Сьогодні в нашій країні тільки закладаються засади цілісної стратегії розвитку освіти, яка б визначала цільові орієнтири держави в цій сфері, а відтак більш прозоро висвітлювала питання механізмів та обсягів її фінансування. Однак і зараз вельми проблематично виявити актуальні напрями розвитку сфери освіти, тому що незрозуміло, за якими критеріями виявляти першочергові задачі відповідної політики.

Проблемі соціальної значущості освіти, державній освітній політиці присвячено дослідження багатьох вчених, зокрема Б. Данилишина, В. Дзоза, Ю.Терещенка, В. Ніколаєва [1-4]. Однак науково обґрунтована концепція соціальних стандартів освіти поки що не отримала належної розробки у наукових та державних колах.

Основною метою статті є теоретико-методологічне обґрунтування значущості концепції соціальних стандартів освіти як основи політики держави в освітній сфері.

Міждисциплінарна природа освітніх стандартів свідчить про те, що, як і будь-яка інша соціальна проблема, проблема освіти вимагає розуміння у світлі найрізноманітніших дисциплін і підходів. Соціальні стандарти освіти можуть включати: економічні і фінансові показники; організаційні і інституційні умови функціонування системи освіти в Україні; політичні і законодавчі основи, які забезпечують здійснення освітніх реформ і діяльність сфери освіти; соціально-психологічні стандарти.

Доступність вищої освіти у закладах державної та комунальної форм власності полягає у створенні державою відповідних умов для їх функціонування і розвитку, за яких особа змогла б реалізувати своє право на здобуття вищої освіти на основі конкурсного відбору, з урахуванням своїх здібностей та інтересів у вільному виборі типу вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності, профілю навчання" [11]. Слід зазначити також, що безоплатність здобуття освіти забезпечується фінансуванням навчальних закладів державної та комунальної форм власності за рахунок державних і місцевих бюджетів згідно з визначеними нормативно-правовими актами, нормативами їх фінансового та матеріально-технічного забезпечення, що, однак, не виключає можливості фінансування галузі за рахунок розвитку позабюджетних механізмів залучення додаткових коштів, як це визначено законодавством про освіту.

Слід зауважити, що в умовах інтеграції України до освітнього простору Європи відповідним стандартом доступності має стати освітня та професійна мобільність. Інститут освітньої політики (Educatіonal Polіcy Іnstіtute) опублікував глобальний рейтинг вищої освіти-2005, у якому вперше представлена привабливість і доступність вищої освіти в різних країнах. Відповідно до дослідження, Швеція є найбільш привабливою в плані одержання вищої освіти. За нею ідуть Фінляндія та Нідерланди. Англомовні країни Канада, Австралія, США, Велика Британія та Нова Зеландія зайняли місця з 11 по 15 через високу вартість одержання освіти та постійну тенденцію до її збільшення. Що ж стосується доступності освіти, то тут перші три позиції зайняли Нідерланди, Фінляндія та Велика Британія. І хоча доступність освітньої мобільності визначається і має визначатися на конкурсній основі, держава має забезпечити належний рівень стандартів якості навчання.

Для забезпечення якісної освіти, її однакової доступності для всіх громадян необхідна інституційна перебудова системи освіти на основі ефективної взаємодії освіти з ринком праці. Економіка завтрашнього дня - це інноваційна економіка знань, інвестиційних проектів і наукомістких технологій. Для подолання розриву, що збільшується, між змістом освіти, освітніми технологіями, всією структурою і інфраструктурою освітньої сфери, рівнем кадрового потенціалу системи освіти і потребами економіки в нових умовах необхідно створити механізми, орієнтовані не тільки на внутрішні соціально-економічні потреби країни, але і на забезпечення конкурентоспроможності України на світовому ринку праці.

Слабка інтеграція освітньої і наукової діяльності в перспективі може привести до значного скорочення кадрового потенціалу наукової сфери. Відсутність повноцінних зв'язків професійної освіти з науково-дослідною і практичною діяльністю призводить до того, що зміст освіти і освітні технології стають все менш адекватними сучасним вимогам і задачам забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної освіти на світовому ринку освітніх послуг. Це негативним чином впливає на готовність України до інтеграції в світовий освітній і економічний простір.

Проблема негнучкості та інерційності системи освіти багато в чому пов'язана з проблемою дефіциту викладацьких і управлінських кадрів необхідної кваліфікації. Через низький рівень заробітної платні державна система освіти стає все менш привабливою сферою професійної діяльності.

Низький рівень заробітної платні і нерозвиненість механізмів додаткового заробітку приводять до зростання обсягу тіньових фінансових потоків у системі освіти. Зниження престижу професії вчителя і викладача є основною причиною відпливу кваліфікованих кадрів в інші сфери діяльності. Система перепідготовки і підвищення кваліфікації, яка відстає від реальних потреб галузі, не дозволяє здійснювати розвиток кадрового потенціалу, здатного забезпечити сучасний зміст освітнього процесу і працювати, використовуючи сучасні освітні технології. Найпривабливіший для викладача варіант кар'єрного зростання пов'язаний з перспективою призначення на адміністративні посади, проте ефективні механізми ротації управлінських кадрів в системі освіти не розроблені. Низька кваліфікація значної частини адміністративно-управлінського персоналу не дозволяє здійснювати розвиток системи освіти на підставі упровадження ефективних форм і технологій організації і управління.

Слабка сприйнятливість традиційної системи освіти до зовнішніх запитів і дефіцит кваліфікованих кадрів є наслідком невідповідності діючих у цій сфері механізмів державного управління завданням створення сприятливих умов для розвитку системи освіти. В той же час недостатньо розвинені механізми залучення суспільних і професійних організацій до питань формування і реалізації освітньої політики. Відсутні умови для розвитку незалежних форм оцінки якості освіти, а також механізми визначення, підтримки і розповсюдження кращих зразків інноваційної освітньої діяльності.

Основною стратегічною метою соціального стандарту освіти є забезпечення умов для задоволення потреб громадян, суспільства і ринку праці в якісній освіті шляхом створення нових інституційних механізмів регулювання у сфері освіти, оновлення структури і змісту освіти, розвитку фундаментальності і практичної спрямованості освітніх програм, формування системи безперервної освіти.

Розв'язання стратегічного завдання вдосконалення економічних механізмів у сфері освіти має забезпечуватися шляхом реалізації програмних заходів щодо наступних напрямів:

- впровадження моделі фінансування освітніх організацій всіх рівнів освіти, яка б забезпечувала багатоканальне надходження коштів і розширення самостійності їх використовування;

- впровадження механізмів, які сприятимуть розвитку економічної самостійності освітніх організацій (установ) для підвищення ефективності використання ресурсів, що виділяються на освіту;

- реалізація комплексу заходів щодо підвищення інвестиційної привабливості освіти, які сприяють припливу інвестицій, фінансових, матеріальних, інтелектуальних та інших ресурсів у систему освіти і послідовному переведенню її розвитку на принципи розробки і реалізації інвестиційних проектів.

Таким чином, за результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що основними елементами соціального стандарту освіти виступають доступність, безоплатність та якість навчання. Разом з тим інституційне забезпечення соціального стандарту освіти (нормативно-правова база, засади державної освітньої політики) не відповідає об'єктивним вимогам ринку праці в частині його реалізації та адекватності вимогам роботодавців та економіки в цілому. На основі аналізу стану складових соціального стандарту освіти пропонується низка цільових орієнтирів, а саме: вдосконалення змісту і технологій освіти; розвиток системи забезпечення якості освітніх послуг; підвищення ефективності управління у сфері освіти; вдосконалення економічних механізмів у сфері освіти. Їх досягнення можливе за рахунок оптимізації кількості та організаційних форм навчальних закладів з розширенням можливостей освітньої, наукової та просвітньої діяльності.

Література:

1. Данилишин Б. Інноваційна модель економічного розвитку: роль вищої освіти // Вісник Національної академії наук України. - 2005. - №9. - С. 26-35.

2. Дзоз В. Освітня справа як складник гуманітарної політики держави // Вища освіта України. - 2004. - №4.- С. 36-39.

3. Терещенко Ю. Відправні засади філософії політики у сфері освіти // Вища освіта України. - 2005. - №3. - С. 27-31.

4. Ніколаєв В.П., Буткевич Я.М. Економiчнi роздуми про освіту // www.oko.com. ua/okorus/publications/articles/aboutedu.html

5. Ющенко В. Я буду тим президентом, який щорічно збільшуватиме фінансування вищої школи: виступ Президента України В. Ющенка на колегії МОН України, 24.03.05 // Освіта України. - 2005. - № 24. - С. 2-4.

6. Кінах А. Освіта - основа стабільності соціально-економічного життя: виступ віце-прем'єр-міністра, голови Федерації роботодавців України А. Кінаха на форумі "Професійний розвиток трудового потенціалу України" // Освіта України. - 2005. - №34-35. - С. 14.

7. Болюбаш Я. Чинники оптимізації освіти // Урядовий кур'єр. - 2004. - № 196.- С. 6.

8. Жовта І. Колегія МОН уперше зібралася разом з громадською колегією // Освіта України. - 2005. - №73. - С. 2.

9. Данилишин Б., Куценко В. Інтелектуальні ресурси в економічному зростанні // Економіка України. - 2006. - №1. - С. 71-79.

10. Закон України "Про освіту" // Відомості верховної Ради України (ВВР), 2004, № 15, ст. 288