Шарко Т. М.

Вінницький національний аграрний університет

Ріпак як енергетична культура для виробництва біодизелю.

Енергетичні культури являють собою рослини, які спеціально вирощуються для використання їх в якості палива або ж для виробництва на їх основі біопалива. Класичні енергетичні культури можна розділити на кілька видів: однолітні трави, багаторічні трави, швидкоростучі дерева і деревоподібні рослини. До енергетичних можна також віднести традиційні сільськогосподарські культури у випадку їх вирощування з метою виробництва біодизелю (ріпак, соняшник), біоетанолу (цукровий буряк, кукурудза) та біогазу (кукурудза) [1].

Посівні площі озимого ріпаку в Європі займають близько 7,1 млн. га.
Щороку вони зростають на півмільйона гектарів. До 2013 року прогнозують
збільшення площ під озимим ріпаком до 9,6 млн. га.

Виходячи з припущення, що ріпак вирощується на вільних сільськогосподарських землях, проводилась оцінка потенціалу ріпаку, як енергетичної культури для виробництва біодизелю.

За даними 2008 р. середня врожайність ріпаку в Україні складала 20,8 ц/га. Для оцінки обсягу потенційного виробництва біодизелю використовується показник 0,8 т/га [2], що відповідає цій врожайності (по областях України показник виходу біодизелю визначався окремо для кожної області). Коефіцієнт технічної доступності в даному випадку береться 1,0, оскільки розрахунок здійснюється через показник виходу біодизелю з 1 га. Коефіцієнт енергетичного використання приймається 1,0, оскільки ріпак вирощується спеціально з метою виробництва біодизелю. Тому значення теоретичного, технічного і економічного потенціалів біодизелю співпадають між собою – 0,92 млн. т у.п./рік.

При виробництві біодизелю з ріпаку залишається солома, яку також можна використати для енергетичних потреб. За даними 2008 року теоретичний потенціал соломи ріпаку становить 1,94 млн. т у.п., технічний та економічний потенціали – 1,36 млн. т у.п.

В програмі «Розвитку ріпаківництва в Україні на 2008 – 2015 рр.» наголошується, що в перспективі доля ріпаківництва в загальному рільництві має становити до 7 %[3].

Нині Україна споживає 1,9 млн. т дизпалива. Щоб їх замінити, потрібно
2,14 млн. т біодизелю. Для його виробництва треба 5,5 млн. т ріпаку, з
розрахунку 1 кг біодизелю = 2,4 кг ріпаку. Основними виробниками ріпаку
в Україні є недержавні сільгосппідприємства, частка яких — 96%. Середня
врожайність озимого ріпаку з 2000 по 2007 рік становила 13,4, ярого —
8,5 ц/га. Виробляти біодизель в Україні без державної підтримки,
податкових пільг, зняття акцизів — нереально, хоча б з погляду вартості
одного літра мінерального дизелю та біодизелю. Безперечно, альтернативні
види пального шукати треба. Хоча є й негативні наслідки цього процесу,
приміром, вирубування джунглів та використання земель під пальмові
плантації. У Німеччині дозволено засівати ріпаком землі, виведені з
обігу, але сировини однак не вистачатиме. А в нас ще є потенціал для
розширення площ під цю культуру. Для заводу потужністю 20 тис. т/рік, за
врожайності ріпаку 1,4 т/га та п’ятипільної ротації, потрібно 200 тис.
га орних земель. За врожайності 2 т/га та трипільної сівозміни заводу
потужністю 100 тис. т/рік треба буде задіяти 380–450 га земель. Найкраще
мати власну сировинну базу, щоб менше залежати від ринкових коливань
цін. Тоді вже знадобляться якісне насіння, сучасна технологія
вирощування, страхування врожаю. Працюють і давальницькі схеми, коли
підприємець розраховується за пальне насінням. Але, як відомо, чистий
100-відсотковий біодизель не є пальним. Потрібна спеціальна підготовка —
змішування, а тут не обійтися без спеціального обладнання.

Література.

1. Гелетуха Г.Г., Желєзна Т.А., Жовмір М.М., Матвєєв Ю.Б., Дроздова О.І./Оцінка енергетичного потенціалу біомаси в Україні. Частина 2. Енергетичні культури, рідкі біопалива, біогаз. / Пром. теплотехника, 2011, т. 33, №1.

2. Калетнік Г.Н. Економічна ефективність розвитку ринку біопалива в Україні / Г.Н.Калетнік // Проблеми науки. – 2008. – № 12. – С. 38 - 43.

3. Програма розвитку ріпаківництва в Україні на 2008-2015 рр. від 21 лютого 2006р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minagro.gov.ua/page/?7207