Економічні науки/13.
Регіональна економіка
Д. е. н. Вахович І. М.,
Гавура В. О.
Луцький національний технічний університет, Україна
Підходи до визначення конкурентоспроможності
регіону
Економічні системи регіонів є невід’ємними
складовими елементами національної економіки, що в сукупності та взаємозв’язку
визначають рівень соціально-економічного розвитку країни. Високий рівень
конкурентоспроможності країни неможливий без конкурентоспроможних регіонів, між
цими економічними явищами існує тісний взаємозв’язок, що підвищує значення теми
дослідження для забезпечення економічного зростання країни.
На основі наукових праць
вітчизняних та зарубіжних вчених були узагальнені такі основні підходи до
дослідження конкурентоспроможності регіону:
- соціальний − спрямований
на підвищення рівня життя населення та забезпечення процесів відтворення людини
[3, 4, 5, 7, 8, 11, 13, 14, 16, 17, 23, 19, 20, 21, 22, 23, 24];
- економічний − результатом
конкурентоспроможності визначається економічне зростання регіону та ефективна реалізація
економічного потенціалу [2, 6, 7, 8, 9, 11, 12, 14, 21, 22, 24];
- ринковий − базується на
конкурентоспроможності підприємств регіону, їх товарів та послуг [1, 8, 9, 11, 10,
15, 16, 18, 21, 24];
- ресурсний − за яким
основою конкурентоспроможності регіону є продуктивне використання ресурсів [3,
5, 12, 15, 17, 23].
Отже,
найпоширенішим підходом до визначення конкурентоспроможності регіону є
соціальний, який використовується у більшості розглянутих визначень, метою
конкурентоспроможності вчені визначають підвищення життєвого рівня населення
регіону.
У
вищенаведених визначеннях науковці виділяють такі визначальні ознаки
конкурентоспроможності регіону:
- здатність
регіону [3, 5, 8, 11, 13, 16, 17, 18, 22, 24];
- здатність
суб’єктів регіону [19, 20, 21, 23];
- здатність
регіональної економіки [4, 9, 15];
- здатність
регіональної системи [2];
- можливість регіону
[6];
- стан регіону
і його окремих товаровиробників [10];
- особливості
стану регіону [7];
- роль і місце
регіону [14];
- спроможність
підприємств регіону [1];
-
продуктивність використання ресурсів [12].
Отже,
більшість науковців визначають конкурентоспроможність регіону як „здатність
(спроможність)”, близьким за змістом є поняття „можливість”. Інші визначальні
ознаки набули меншого поширення, зокрема, зустрічається трактування
конкурентоспроможність як „продуктивність”. На нашу думку, продуктивність не
варто ототожнювати з конкурентоспроможністю, адже вона є лише передумовою,
складовим елементом високої конкурентоспроможності регіону.
Іншим напрямом
у визначенні конкурентоспроможності регіону є використання понять „стан”, „роль
та місце” та „особливості стану”. Вважаємо, що варто розрізняти
конкурентоспроможність регіону як його властивість і рівень
конкурентоспроможності (стан). Адже якщо регіон визнано неконкурентоспроможним,
це означає низький рівень конкурентоспроможності, а не її відсутність як
властивості регіону. Аналогічно словосполучення „конкурентоспроможний регіон”
означає високий рівень конкурентоспроможності. Отже, конкурентоспроможність
регіону як „здатність” є ширшим поняття, ніж „стан”, який є результатом цієї
здатності (рис. 1.2).
Рис. 1.2.
Визначальні ознаки конкурентоспроможності регіону
Враховуючи вищевикладене, дамо
власне визначення цього поняття. Конкурентоспроможність регіону – здатність
регіону залучати та ефективно використовувати інвестиційні ресурси з метою
виготовлення та реалізації конкурентоспроможної продукції (товарів, робіт,
послуг), що сприяє підвищенню життєвого рівня населення і в сукупності визначає
перспективу сталого розвитку регіону.
Література:
1. Амоша А. И., Ляшенко В. И.
и др. О ранговом методе реализации потенциала сравнительной
конкурентоспособности промышленности регионов Украины / Прометей. – 2005. – №12
(17).
2. Безугла В. О. Аналіз
конкурентоспроможності регіонів України // Регіональна економіка. – 2004. – №4.
− с. 64-68.
3. Брикова І. Концепція
міжнародної конкурентоспроможності національного регіону та її практичний вимір
/ Міжнародна економічна політика. – №4. – 2006.
4. Брюна Э., Скопин А. Ю.
Сравнительный анализ конкурентоспособности российских и французских регионов /
Конкурентоспособность и модернизация экономики: в 2-х кн. / Отв. ред. Е. Г.
Ясин. Кн.2. – М.: Изд. дом ГУ ВНЭ, 2004.– 480 с.
5. Герасимчук З. В., Ковальська Л.
Л. Конкурентоспроможність регіону: теорія, методологія, практика: Монографія. –
Луцьк: Надстрир’я, 2008. – 248 с.
6. Єресько І. Формування
конкурентоспроможної регіональної економіки як мета стратегічного планування
комплексного розвитку регіону / Конкуренція. – 2006. – №3.
7. Михайлов К. Л.
Региональная конкурентоспособность / Вестник Поморского университета. Серия:
Гуманитарные и социальные науки. − 2006. − №1. − с. 88-97.
8. Меркушов В. В.
Интегральная оценка конкурентоспособности регионов [Електронний ресурс] / В. В. Меркушов.
– Режим доступу: http:/sopssecretary.narod.ru/Konferencya/Doclad/Merkushov.doc
9. Рябцев В.М.
Конкурентоспособность российских регионов: методология оценки и сравнительного
анализа. – Самара: СГЭА, 2002. – 128 с.
10. Селезнев А. З. Конкурентные
позиции и инфраструктура рынка России / Центр. экономико-математический Инн-т
РАН. – М.: Юристъ, 1999. – 382 с. ISBN 5-7975-0217-8
11.
Ушвицкий Л. И., Парахина В. Н.. Конкурентоспособность региона как новая реалия:
сущность, методы оценки, современное состояние / Сборник научных трудов
СевКавГТУ. Серия «Экономика». − 2005. − №1.
12. Шеховцева Л. С. Концепция конкурентоспособности региона / Проблемы
современной экономики. − № 3(23). − 2007.
13. Л.С. Шеховцева. Методология
разработки стратегии развития окраинного региона страны в условиях ОЭЗ /
Прогнозирование и стратегии развития Особой экономической зоны России:
Межвузов. сб. науч. труд./ Калинингр. ун-т. − Калининград, 2000. −
С. 20−32.
14. Чуб Б. А. Управление
инвестиционными процесами в регионе / Б. А. Чуб. − М.: Буквица, 1999.
− 188 с.
15. A Study on the Factors of
Regional Competitiveness. A draft final report for The European Comission
Directorate-General Regional Policy.
16. Sixth Periodic Report on the
Social and Economic Situation and Development of Regions in the European Union,
Brussels. –1999.
17. Чайникова, Л. Н.
Методологические и практические аспекты оценки конкурентоспособности региона :
монография / Л. Н. Чайникова. – Тамбов : Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та,
2008. – 148 с.
18.
Кожевникова В.Д. Конкурентоспроможність економіки регіону / Вісник Львівської комерційної
академії. – Серія економічна, випуск 7. – Львів: Коопосвіта, 2005. – С. 58-63
19.
Дмитрієва В. О. Систематизація поняття «конкурентоспроможність регіону». /Економіка
і управління. – 2010. - №3-4. – С.160.
20.
Вишнякова І. В. Термінологічне упорядкування понять
«конкурентноздатність країни» та «конкурентноздатність регіону»/ Прометей.
Регіональний збірник наукових праць з економіки/ Донецький економіко-гуманітарний
інститут МОН України; Інститут економіко-правових досліджень НАН України.-Вип.
3(27).- Донецьк: ДЕГІ, 2008.-С.210-215.
21.
Георгиева Н.Н. Повышение конкурентоспособности региона на основе кластерного
управления / Н.Н.Георгиева / Особенности роста и развития региональных
социально-экономических систем: сб. материалов II
Всеросс.научн.-практ.-конф.-Пенза: РИО ПГСХА, 2006.-С.63-66
22.
Белякова Г. Я. Конкурентоспособность региональной экономики:
концепция опережающего развития. Красноярск: СибГТУ, 2001.
23.
Шпильова В. О. Особливості конкурентоспроможності регіонів в умовах
України / Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного
університету. Серія: Економічні науки, 2010. − с. 184-187.
24.
Павлиш Е. В. Інноваційний розвиток машино-будування як чинник
конкурентоспроможності промислового регіону Вісник Національного технічного
університету України "Київський політехнічний інститут". Серія
"Гірництво": збірник наукових праць. – Київ: НТУУ "КПІ".
ЗАТ "Техновибух", 2008. – Вип. 17. – 204 с. – С. 128-135.