Економические науки/13. Региональная экомика

Судентка групи Фін(ПФ) – 09 – В Солощенко Юлія

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-барановського

Безробіття як головна проблема зайнятості населення

В умовах економічного розвитку країни, проблема безробіття відіграє важливу роль, а також є важелем підвищення продуктивності праці. Для України безробіття - явище багатогранне, де суспільство, держава зобов'язані якщо не ліквідувати, то свідомо регулювати питання трудової зайнятості. При цьому необхідним фактором є використання прогресивного світового досвіду, який накопичений за ряд років боротьби з безробіттям, за допомогою регулювання процесів праці. Даний підхід сприятиме всебічному, глибокому підходу до проблеми безробіття в умовах розвитку країни.

Проблемами безробіття займається ряд вчених-економістів, таких як В. Галицький, І. Моцін, М. Папієв, Я. Міклош, Ю. Маршавін., А. Філліпс, П. Самуельсон та Р. Солоу, А. Оукен, Дослідженню проблем вдосконалення механізму регулювання безробіття присвячені праці В. Надраги, Н.О. Гаркавенка, І. К. Демко та ін.

Метою статті є теоретичний аналіз безробіття як головної проблеми сучасносної зайнятості населення.

Безробіття — складне економічне, соціальне і психологічне явище. Водночас безробіття — це економічна категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.

Слід підкреслити, що для розвитку суспільства необхідний розвиток його зайнятості, який сприятиме підвищенню рівня якості життя та добробуту населення.
Так, у країнах світу державна політика зайнятості функціонує у напрямку щодо сприяння в працевлаштуванні та перенавчанні, а також у створенні гнучкого ринку праці. Серед запропонованих шляхів зниження безробіття пропонується скорочення робочого тижня, розширення сфери послуг. 

В Україні програма боротьби з безробіттям, ХДПУ, яка розробляється, включає ряд головних напрямів.

Перше - створення інформаційної системи накопичення даних по подвижению трудових ресурсів в цілому по країні і по регіонах, щоб мати реальну картину безробіття. Оскільки в наявності зацікавленість різних політичних і економічних структур приховати її рівень в цілому по країні і в регіонах.

Друге - транспортне будівництво. У ціну будь-якого товару закладені транспортні витрати, іноді до 25 відсотків вартості товару. Чим гірше і неефективніше транспортна мережа в країні, тим більше транспортні витрати, тим більше дорогий товар дістається покупцеві. Україна разом з Росією є найвідсталішою країною по рівню розвитку (технологічність, сервіс і так далі) транспорту - залізничного, автомобільного, повітря, водного, трубопровідного. Адже рівень розвитку транспорту - один з найважливіших показників розвитку країни.

Третє - житлове будівництво. Держава може продовжити будівництво дешевого житла, частково розплачуючись з квартирами трудящих. Представляється, що частина безробітних погодиться працювати у будівельній індустрії за нижчу заробітну плату, якщо їм буде гарантовано в чітко певні терміни безкоштовне житло. Тут потрібне економічне опрацювання механізму взаєморозрахунків, щоб не допустити обману працюючих. Частина трудящих закріпиться на робочих місцях у будівельній індустрії і після отримання житла, але вже на інших контрактних умовах.

Четверте - щоб модернізувати сільське господарство України - а це один з головних важелів нашого прогресу, - необхідно не лише призупинити відтік робочої сили з села, але і направити туди 1 - 1,5 млн. працездатного населення. Точніше, повернути в сільськогосподарське виробництво частину тих, хто поїхав з села і потрапив в армію безробітних в місті.

П'яте - екологічна діяльність по гармонізації (чи хоч би впорядкуванню) взаємодії природи і суспільства. Усі кричать про екологічну кризу, але мало що робиться в цьому відношенні. Держава не може ні на рік "кинути" цю проблему. І тут не лише ліквідація наслідків аварії на ЧАЕС. Сотні, тисячі міні-чорнобилей відбуваються в Україні щороку. Є тисячі об'єктів эколого-хозяйственной діяльності, які вимагають не величезних витрат, але уваги до себе: модернізація очисних споруд, зміцнення гребель і гребель, очищення малих річок і так далі. Ця сфера діяльності може увібрати в себе частину безробітних і бути корисною для суспільства. Оскільки держава витрачає незмірно більше на ліквідацію наслідків екологічних катастроф, чи не розумніше витрачати засоби на їх запобігання? Ми вказали лише деякі пункти програми, що розробляється аналітиками ХДПУ для боротьби з безробіттям. Оскільки уряд не займається стратегією і тактикою вирішення проблеми зайнятості (напевно, текучка заїла), то громадськість покликана заповнити цей пропуск в економічному і політичному програмуванні. Головне тут - поєднати вирішення питань зайнятості і економічного розвитку

Основними проблемами в зайнятості населення в Україні є:

- відсутня чітко виражена державна політика при виборі напрямів витрачання зібраних у фондах зайнятості коштів.

- демографічна проблема.

- однією з глибинних причин росту безробіття стає диференціація населення, що посилюється, по доходах. Елітні верстви населення, на користь яких перерозподіляється сьогодні національний доход, не можуть сформувати потужного попиту на предмети масового споживання вітчизняного виробництва, що сприяє його стагнації і, як наслідок, безробіттю.

- недостатній рівень реформування трудової сфери, що призводить до неефективної зайнятості і проявляється в концентрації робочої сили на збиткових підприємствах; значні масштаби недовикористання робочого часу зайнятих, низька ефективність праці і недостатній рівень її оплати; зниження частини працюючих у високотехнологічних і наукомістких видах діяльності; відсутність зв'язку між трудовим вкладом і доходами працівників і так далі

Таким чином, перехід фахівців в сферу неформальної зайнятості, тіньової економіки, міграція за кордон. На Україні гостра безробіття є в регіонах з високим природним приростом населення. Тут на ринок праці постійно виходить велика кількість молоді, тоді як кількість робочих місць в умовах економічної кризи не лише не збільшується, але і скорочується. Також в депресивних регіонах, тобто з переважанням найбільш кризових галузей. На даний момент такими є легка промисловість і військово-промисловий комплекс, що відрізняються найбільшим скороченням обсягів виробництва в порівнянні з кінцем 80-х. Таким чином, українська економіка, яка базується на низькій вартості трудового потенціалу, не стимулює сам процес накопичення і якісне відтворення робочої сили. Огляд основних тенденцій безробіття в Україні дає можливість зробити висновок, що головним завданням політики зайнятості на сучасному етапі є не штучне заниження його зареєстрованого рівня, а розробка комплексу заходів для подолання його прихованих і відкритих форм.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1) А. Ананьев "Нові процеси в зайнятості населення в умовах переходу до ринкової економіки", "Питання економіки". - 2010

2) "Економіка праці" під редакцією Г. Р. Погосяна і Л.И.Жукова М.: Економіка, 2010

3) Василенко Н.Ф. Особливості становлення соціально - орієнтованного ринку праці// Актуальні проблеми економіки. - 2010

4) Г. І.Башнянин, П. Ю.Лазур, В. С. Медведєв - Політична економія: підручник для студентів вузів, 2009.- 528с.

5) Пазюк О. Проблеми безробіття в Україні. Україна: аспекти праці – 2011.