Экономические науки/14. Экономическая теория

Апостолова В.В., к.е.н. доцент Ващенко Л.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Основні етапи розвитку вітчизняного економічного аналізу

Як відомо, економічний аналіз бере свій початок ще з бронзового віку. Саме тоді він набув форми практичної діяльності людини. [2]

Метою цієї статті є дослідження становлення економічного аналізу в Україні з найдавніших часів до теперішнього та перегляд його періодизації.

В багатьох літературних джерелах стандартно виділяють наступні етапи:

– перший – від початку XIX ст. до Жовтневої революції 1917 р.;

– другий – від Жовтневої революції до Другої світової війни (1917–1941 pp.);

– третій – воєнний та післявоєнний періоди (1941 – 1991 pp.);

– четвертий – з початку досягнення політичної незалежності України і донині (з 1991 р. до теперішнього часу). [1]

На нашу думку, такий поділ є не зовсім вірним, адже зародження економічного аналізу в Україні відносять ще до VI ст. до н. е. Тому цей період часу також доцільно включити в загальну періодизацію.

З урахуванням цього етапи становлення вітчизняного економічного аналізу будуть виглядати так:

- перший – з VI ст. до н. е. до припинення існування Київської Русі (1240 р.)

- другий – з ХІІІ ст. до втрати Україною незалежності (ХVІІІ ст.)

- третій – з ХVІІІ ст. до Жовтневої революції 1917 р.;

- четвертий – від Жовтневої революції до Другої світової війни (1917–1941 pp.);

- п’ятий – воєнний та післявоєнний періоди (1941 – 1991 pp.);

- шостий – з початку досягнення політичної незалежності України і донині (з 1991 р. до теперішнього часу).

Отже, перший етап характеризується появою елементів економічного аналізу в Україні, який розвивався паралельно з документуванням та обліком. На думку дослідників, це трапилось ще у VI ст. до н. е. Підтвердженням цього є листи, документи, вірші (збереглися донині) мислителя з Подніпров'я Анахарсіса, в яких він вперше використовує такі економічні терміни, як вартість, справедлива ціна.

Збереглася також інша історична пам'ятка – "Руська правда", яка свідчить про проведення аналізу економічного і політичного стану на найвищому – державному рівні з використанням різних аналітичних методів, термінології та показників.

Ширшого застосування набув економічний аналіз з обліком, відображенням, систематизацією, фіксацією господарських та інших операцій. За результатами досліджень М.Р. Лучко та М.Я. Остап'юка, встановлено, що облікові записи велися в Київській Русі в XI ст., а дещо пізніше – в Галицько-Волинському князівстві. Вони призначалися переважно для обліку майна великих приватних власників – князів.

Другий етап розвитку економічного аналізу пов'язаний із заснуванням Запорозької Січі. Тут вівся чіткий облік майна, доходів і видатків, на основі якого скарбник січового скарбу (тафар) регулярно складав і подавав кошовому отаману і козацькій раді звіт.

Третій, дореволюційний, етап розвитку економічного аналізу відбувався в умовах утворення великих промислових підприємств, банків, кооперативів, сільськогосподарських артілей, що потребувало відповідного вивчення стану господарювання, пошуку шляхів підвищення його ефективності, прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Це стало передумовою виокремлення економічного аналізу в самостійну галузь науки і практики.

Аналіз цього періоду призначався для дослідження фінансових результатів господарювання, балансу та його статей, платоспроможності окремих підприємств, монопольних об'єднань, банків. Проте незважаючи на досить широке практичне використання економічного аналізу, не було достатньо наукової літератури, спеціальних методик з аналізу, а існували лише окремі рекомендації, інструкції, наприклад з перевірки платоспроможності потенційних клієнтів, видавалися поодинокі статті, написані на основі матеріалів невеликих підприємств.

Характерними рисами четвертого етапу розвитку економічного аналізу (від Жовтневої революції до Другої світової війни – 1917–1941 pp.) були розробка та обґрунтування теоретико-методологічних засад економічного аналізу в умовах усуспільнення засобів виробництва, індустріалізації та колективізації країни, нової економічної політики, побудови планово-адміністративної системи господарювання.

Особливістю післяреволюційного періоду та періоду воєнного комунізму було здійснення згідно зі Спеціальним положенням (1917 р.) жорсткого робочого контролю за виробництвом, реалізацією, витрачанням, зберіганням продукції, фінансовою діяльністю промислових, будівельних, сільськогосподарських підприємств та організацій, кооперативів, банківських структур. При цьому було відмінено комерційну таємницю, запроваджено гласний облік, контроль, державну статистику. У 1918 р. прийнято Положення про державну статистику, а в 1920 р. – Положення по державному рахівництву і звітності. Були опубліковані перші книги з аналізу господарської діяльності кооперативів, зокрема "Аналіз балансу" П.Н. Худякова (1920 p.).

На початку 30-х років XX ст. було введено в користування терміни "економічний аналіз" та "аналіз господарської діяльності". Спочатку економічний аналіз викладався окремим розділом у складі курсу бухгалтерського обліку, потім – у вигляді окремого навчального курсу "Аналіз балансу і звіту", пізніше – як "Обліковий аналіз", "Техніко-економічний аналіз", згодом – як "Аналіз господарсько-фінансової діяльності", а ще пізніше – як "Теорія економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності", "Економічний аналіз" у вищих навчальних закладах СРСР, і найперше в Харківському університеті.

П’ятий етап розвитку економічного аналізу охоплює період Великої Вітчизняної війни та після неї, тобто воєнний та післявоєнний і до 90-х років XIX ст. включно (1941–1991 pp.). Економічний аналіз цього етапу характеризувався тим, що зусилля аналітиків були спрямовані на виявлення найменш затратних шляхів перебудови економіки на військовий лад, забезпечення її ефективного функціонування, створення міцної матеріально-технічної бази для досягнення перемоги, а також на виявлення резервів щодо виконання планів з випуску воєнної продукції.

У повоєнні роки (1950–1960 pp.) активізувалися наукові дослідження з економічного аналізу, роль якого в системі економічних наук значно підвищилася. Цьому сприяв і вихід у світ знаменитої роботи Й. Шумпетера "Історія економічного аналізу" (1954 р.), в якій автор обґрунтував власний підхід до аналізу ролі історії економічного аналізу у становленні сучасної економічної теорії, приділивши велику увагу аналітичному апарату та методам дослідження економічних явищ і процесів.

Для проведення аналізу почали використовуватися наукові методики економічного аналізу – комплексного, тематичного, оперативного стосовно досліджуваних галузей, а також різні інформаційні джерела, зокрема дані статистичної, бухгалтерської звітності, первинних документів, планові показники, а не лише дані балансів. Для проведення аналітичних розрахунків використовувалися електронно-обчислювальні машини, різні види аналізу (функціонально-вартісний, оперативний та перспективний тощо), адаптувалися до умов використання автоматизованих систем управління. Розширилися посадові обов'язки працівників облікової служби. На головних і старших бухгалтерів було покладено функції контролю та аналізу виконання плану, балансу і виробничого звіту, пошуку невикористаних резервів зниження витрат виробництва, реалізації, фінансового стану тощо.

Шостий етап розвитку економічного аналізу розпочався з часу проголошення 24 серпня 1991 р. Верховною Радою Акта незалежності України, який відкрив нову епоху в історії України, і триває донині. Значне місце приділяється аналізу та прогнозуванню фінансово-економічної політики держави, зокрема таких її складових, як монетарна політика, державний бюджет, зовнішній борг, інфляція, мінімальний споживчий кошик, прожитковий мінімум, мінімальна заробітна плата, грошові потоки, заощадження тощо.

Нині економічний аналіз є системою спеціальних знань, що дає можливість вивчати, оцінювати та прогнозувати причинно-наслідкові зв'язки суспільних економічних, організаційних, технологічних, екологічних, політичних та інших явищ і процесів. Для цього разом з іншими відомими традиційними та економіко-математичними методами аналізу широко застосовуються факторний, маржинальний та функціонально-вартісний види аналізу. Особливістю аналітичної роботи є повсюдне використання сучасних економіко-математичних методів, персональних інформаційно-комп'ютерних систем, електронно-обчислювальних машин для обробки інформаційного масиву даних, оцінювання та планування, прогнозування найважливіших економічних виробничих показників, проведення ситуаційного комерційного аналізу. [3]

Список використаної літератури:

1. Купалова Г.І. Теорія економічного аналізу. – К.: Знання, 2008. – с. 48-52.

2. Лазаришина І.Д. Економічний аналіз: історія та тенденції розвитку. – Рівне: УДУВГП, 2002. – с. 22.

3. Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко P.M. Економічна історія України і світу: Підручник / За ред. Б.Д. Лановика. – К.: Вікар, 2006. – с. 56-61.