Зозуля Альона, студентка 1-го курсу

Інститут освітніх

інженерно-педагогічних технологій

Бердянського державного педагогічного університету

Науковий керівник: старший викладач Криворучко Н.В.

Стан розвитку природних монополій в Україні

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку економіки характеризується наявністю монополізму та монопольних тенденцій. У країнах з перехідною економікою існує велика кількість монополій, зокрема природних монополій, що обумовлює високий рівень монополізації економіки цих країн.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання державного регулювання діяльності природних монополій досліджували багато науковців, зокрема: Архангельский В. Н., Бабак А. В., Баумоль В. Дж., Вандорен П., Вілліг Р., Вільсон Д. Ф., Вільямсон Б., Вільямсон О., Геєць В.М., Гольденберг І. А., Демзец Х., Депортер Б., Ділорензо Т., Жемчужнікова Г. П., Загорський В. С., Залога З., Кузнєцов Ю., Кучеренко О., Мельник А. Ф., Нестеренко О., Орєховский П. та багато інших.

З розвитком в Україні виробничих відносин, які притаманні ринковій економіці, з’явилась необхідність не тільки регулювати якість конкуренції, але й гарантувати існування конкурентного механізму в ринкових відносинах. Для України якість регулятивної політики у сфері суспільних послуг набуває великої ваги саме зараз, коли посилюється увага суспільства до якості державних управлінських рішень, їхнього впливу на суспільний добробут у цілому й соціальні наслідки для різних груп споживачів.

Останнім часом в Україні розпочалося формування прогресивної законодавчої бази. Побудова системи державного регулювання та контролю за діяльністю суб’єктів природних монополій в Україні пов’язана з прийняттям Закону України «Про природні монополії». Необхідно зауважити, що деякі нинішні галузі природних монополій в Україні – це результат радянської економічної політики, яку істотною мірою визначало прагнення концентрації виробництва. Наприклад, такі монополісти, як НАК «Нафтогаз України», «Укрзалізниця», АТ «Укртелеком» (які прийнято вважати природними монополіями) структурно включають як природно-монопольні сегменти, так і підприємства, що за своєю суттю та економічним змістом не є такими, а тому можуть ефективно функціонувати на конкурентних засадах.

Очевидно, що незважаючи на існування цілої множини можливих варіантів подолання конкретної монопольної ситуації, які характеризуються поєднанням витрат часу та коштів, завжди існуватиме оптимальний варіант. Узагальнення фактичних матеріалів дає можливість зробити висновок про те, що власне витрати часу та коштів на подолання монопольної ситуації за цим оптимальним варіантом і будуть ідентифікувати відповідну конкретну монопольну ситуацію. Класифікація причин виникнення та існування монополій наведена на рис. 1

Рис. 1. Класифікація причин виникнення та існування монополій.

Такі сфери діяльності, як виробництво електроенергії, видобування нафти, газу та їх реалізація, надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів різними видами транспорту тощо, як показує світовий досвід, можуть значно ефективніше функціонувати в умовах реальної конкуренції. Отже, економічні відносини між суб’єктами господарювання на таких ринках є об’єктом регулювання традиційного антимонопольного законодавства.

Варто зазначити, що сьогодні в Україні функціонує тільки одна незалежна структура – Національна комісія з регулювання електроенергетики (НКРЕ). Її основною функцією є контроль за діяльністю суб’єктів природних монополій в енергетичній галузі та нафтогазовому комплексі. В інших сферах природних монополій, зокрема – у сфері житлово-комунального господарства, регулювання здійснюється іншими державними органами.

Сьогодні в Україні нараховується 11 загальнодержавних та понад 2300 регіональних та локальних ринків природних монополій.

Висновки. Можливість суб’єктів природних монополій завищувати тарифи на свої послуги позбавляє їх спонукань до зменшення витрат шляхом модернізації виробництва, запровадження новітніх технологій, раціоналізації, дозволяє включати неефективні витрати до собівартості своїх послуг. Це стимулює неефективне господарювання, що неминуче призводить до послаблення інноваційної діяльності, підвищення рівня зношеності основних засобів виробництва. Так, в ЖКГ останніми роками капітальний ремонт мереж практично не здійснювався, на технічне обслуговування витрачалося 5 - 10% загальних витрат на обслуговування замість необхідних 30 - 35, проте витрати на аварійний ремонт складали 30 - 40% витрат на обслуговування замість звичайних 10.

В умовах формування ринкової економіки збереження за певними підприємствами статусу природних монополій вимагає економічна, а понад то - соціальна ситуація, позитивне розв’язання якої можливе лише через застосування механізму державного гарантування високої якості надання послуг, а також забезпечення економічної ефективності підприємствами-монополістами.