Экономические науки/ Внешнеэкономическая деятельность

Мисик Г.І., науковий керівник Римарева Л.М.

Київський національний торговельно-економічний університет

Вінницький торговельно-економічний інститут

Проблеми підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності України

Зовнішньоекономічна діяльність є особливим видом економічної діяльності, тісно пов’язаною з іншими галузями господарської системи країни. Одночасно ЗЕД відіграє важливу роль у всій міжнародній діяльності України.

ЗЕД досить різноманітна, оскільки цій діяльності притаманні різні види і форми і вона здійснюється на декількох рівнях. В основі ЗЕД лежить зовнішня торгівля товарами, послугами, роботами, інформацією та результатами інтелектуальної діяльності. Комерційна діяльність на зовнішньому ринку істотно відрізняється від подібної діяльності всередині країни.
У ЗЕД беруть участь державні органи, великі галузі економіки, безліч окремих економічних суб'єктів, допоміжні організації, а також зарубіжні організації з торговельно-економічних питань, які в сукупності утворюють зовнішньоекономічний комплекс України.[1]

Роль зовнішньоекономічної діяльності в сучасній Україні завжди була і залишається пріоритетним напрямом політики держави, що створює основи для розвитку вигідної торгівлі і сприятливого інвестиційного клімату в країні.

З одного боку ЗЕД стала одним з головних джерел доходів державного бюджету, а значить - найважливішим чинником вирішення ключових економічних і соціальних завдань. З іншого боку- вона є явищем новим, а тому знаходиться в стадії становлення, і сама потребує відповідної підтримки і тому ЗЕД природним чином обтяжена численним проблемами. Їх діапазон виявився дуже широким, від недостатнього досвіду суб'єктів ЗЕД та перетворення її самої в основний засіб відтоку капіталу з країни, до необхідності освоєння сучасних форм конкурентної боротьби на зовнішніх ринках і формування відносин з міжнародними економічними організаціями, що відповідають інтересам України

Але, як і в будь-якій іншій галуззі тут теж існують свої проблеми, які виявляються у переважанні експорті сировинної групи товарів. У домінантно-монопольній залежності від практично одного імпортера таких енергоносіїв, як нафта й газ, у завезенні невиправдано великої кількості товарів споживчого призначення, незважаючи на скрутний економічний стан країни. Пасивне сальдо торгівлі товарами в матеріальній формі, зростаюча  деградація переробних галузей та висока імпортозалежність їх від так званого критичного імпорту не залишають сумнівів у тому, що загальний вектор дії зовнішньоекономічної складової не відповідає потребам стабілізації та розвитку економіки нашої держави. Сьогодні економіка України, в силу її важкого положення досить відкрита для зовнішньої торгівлі. Доля в ВНП коливається в межах 8-10%, а у розвинутих країн - 70-80%. Така ситуація є небезпечною для вітчизняної економіки, оскільки високий рівень її відкритості є наслідком безсистемної торгівлі на фоні глибокої кризи. Будь-яке небажане коливання кон'юнктури світових товарних ринків може привести українських виробників  на рівень банкрутства.[2]

Очевидно, що успішний розвиток ЗЕД, а з ним і здійснення ефективної інтеграції країни у світове господарство, залежить від вирішення багатьох її проблем. Це передбачає всебічне дослідження цілісної природи даного явища на основі зарубіжного та вітчизняного досвіду

У розвитку зовнішньоекономічної діяльності особливу роль відіграє держава. Це, в першу чергу, пояснюється загальними причинами, які криються в характері української економіки. Як відомо, в періоди змін в економічних підвалинах суспільства активність держави в економічній сфері має значення, яке важко переоцінити.

Дія зазначених причин значною мірою посилюється однією з суттєвих особливостей зовнішньоекономічної діяльності. Справа в тому, що вона є сферою, в якій переплітається більшість економічних інтересів. У ній безпосередньо проявляється національний інтерес і найбільш відчутно виявляються відмінності між ЗЕД та іншими видами економічної діяльності. Ринок не може забезпечити узгоджену діяльність цих сфер без активної участі держави, без його регулюючого впливу на процеси, що протікають у зовнішньоекономічній сфері. Державне регулювання є найважливішою складовою здійснення ЗЕД в економіці України.

Ефективність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності залежить від багатьох чинників, які стосуються як ЗЕД, так і держави. Але головне тут те що регулюючий вплив держави повинен відповідати природі зовнішньоекономічної діяльності, рівню її розвитку, змісту завдань, які вона вирішує на конкретному етапі становлення нової економіки країни.

 На нашу думку, необхідно реформувати систему зовнішньоторговельного режиму і тоді Україна стане більш гнучкою, адекватно реагуватиме на зміни загальноекономічної ситуації в країні та на розвиток ділових зв'язків з іноземним ринком. Усе ще існуючі проблеми, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю, які вирішуються на законодавчому рівні. Необхідно створити відповідні програми, спрямовані на розвиток зовнішньоторговельного ринку, метою яких є підвищення ефективності зовнішньої торгівлі за рахунок стимулювання прогресивних змін у товарній структурі експорту та імпорту, розвитку співробітництва в рамках міжнародних організацій, вдосконалення системи регулювання.

Для інтенсивної експортної діяльності в Україні важливе значення будуть мати темпи росту в країнах, які імпортують вітчизняну продукцію. Найбільшими ринками збуту нині є країни СНД.

Багато років найважливішим зовнішньоторговельним партнером України залишається Російська Федерація, частина експорту до якої в 2009 р. становила 21,4% . Доцільно зазначити, що не зважаючи на зміну економічної і політичної кон’юнктури цей показник після розпаду СРСР ніколи не знижувався нижче 17%. Це зумовлено наявністю спільної технології виробництва, розгалуженістю раніше напрацьованих кооперативних зв’язків, низькою конкурентною спроможністю окремих видів товарів на ринках інших країн, перевагами геоекономічного положення тощо.

До трійки основних експортних ринків вітчизняних товарів в рамках СНД входять Білорусь і Казахстан. Питома вага цих країн в експорті українських товарів впродовж 2007 – 2009 рр. не зменшилась, а для Казахстану навіть зросла з 2,9% до 3,6% .

Але це не говорить про те, що нові ринки збуту не потрібні для України. Пошук перспективних ринків за кордоном і відновлення на новому рівні ринків, які раніше не були пріоритетними для України наприклад з новими економічно розвиненими країнами, такими, як Китай, Індія є чи не найголовнішим завданням нашої країни. Тому що таке співробітництво буде об’єктивно сприяти зростанню вітчизняної економіки. Адже для цих країн впродовж 2010 - 2011 рр. спеціалісти МВФ прогнозують досить швидкі темпи економічного зростання (7-10%), в той час як для провідних країн Європейського Союзу прогнозують відносно невеликі темпи росту (не більше 2%).[3]

Тому зміна державної політики сприятиме позитивним зрушенням у зовнішньоекономічній діяльності. Адже вона дозволить забезпечити збалансованість різних сфер економіки й рівноваги внутрішнього ринку України, стимулюватиме прогресивні структурні зміни в економіці, зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів підприємницької діяльності,

створить особливі пільгові умови для інтеграції економіки України в систему світового поділу праці та  надасть рівні можливості суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності.[4]

Список використаної літератури

1. Гребельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури. - 2008. - 384 с.

2. Філіпенко  А.,  Шнирков  О. Новий  етап  зовнішньоекономічних  зв'язків  України// Економіка  України.- 2002.-  №1, с.11-14

3. [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.imf.org/external/pubs/fy/weo/2010/update/01/

4. Гуріна Г.С., Луцький М.Г., Мостенська Т.Л., Новак В.О. Основи зовнішньоекономічної діяльності.- Підручник..- К.: Сузір’я, 2007.- 425с.