Богомол О.Г.

Національний Технічний Університет України “Київський Політехнічний Інститут”

Роль ризик-менеджменту в господарсько – економічній діяльності підприємства

Ризик є невід'ємним атрибутом підприємницької діяльності. Під підприємницькими ризиками розуміється невизначеність результату та наслідків діяльності підприємства як в цілому, так і її окремих напрямків, наприклад, зовнішньоекономічної діяльності. Підприємництва без ризику не буває. У законодавстві провідних країн світу відзначається, що підприємництво - це діяльність, що здійснюється на свій ризик і страх. З недавніх пір подібне твердження стало бути присутнім і в законодавстві України [1]. Ризик - це фінансова категорія. Тому на ступінь і величину ризику можна впливати через фінансовий механізм [9, с.321].

Методи і способи щодо обмеження або мінімізації ризиків у системі економічних відносин називаються системою управління ризиками або ризик-менеджментом. Кінцева мета ризик-менеджменту відповідає цільової функції підприємництва - отримання найбільшого прибутку при оптимальному, прийнятному для підприємця співвідношенні прибутку і ризику [5, с. 42].

Відповідно до визначення ризик-менеджменту можна виділити стратегію і тактику управління ризиком.

Під стратегією управління розуміється напрямок і спосіб використання засобів для досягнення поставленої мети. Стратегія дозволяє сконцентруватися на оптимальних варіантах рішення, відкинувши інші.

У стратегії ризик-менеджменту застосовуються наступні правила:

● Максимум виграшу.

● Оптимальна ймовірність результату.

● Оптимальне поєднання виграшу і величини ризику.

Тактика - це конкретні прийоми і методи для досягнення мети в конкретних умовах, прийнятні у даній ситуації.

Відомо, що у світовій практиці до 40% комерційних операцій зазнають невдачі з-за недостатньої ступеня виявлення, оцінки та управління ризиками [4, с. 67]. Бути багатим в сучасних умовах - означає правильно аналізувати і управляти ризиками.

Інформаційне забезпечення ризик-менеджменту складається з різних видів інформації. Вона включає обізнаність про ймовірність того чи іншого небажаного випадку, наявність і величиною попиту на товари, на капітал, фінансової стійкості і платоспроможності клієнтів, партнерів, конкурентів і т.д. Сьогодні той, хто володіє інформацією, володіє ринком. Багато видів інформації часто складають комерційну таємницю.

Об'єктом управління в ризик-менеджменті виступають ризикові вкладення капіталу і економічні відносини між господарюючими об'єктами в процесі реалізації ризику. До таких відносин відносяться відносини між позичальником і кредитором, між підприємцями, конкурентами і т.п.

Суб'єкт управління в ризик-менеджменті - група керівників (фінансовий менеджер, менеджер по ризику, спеціаліст зі страхування і т.д.), яка за допомогою різних варіантів свого впливу здійснює цілеспрямоване функціонування об'єкта управління в умовах ризику [3].

Рисунок 1.4. - Схема ризик-менеджменту

Етап визначення мети є формулювання мети, керуючись якою визначають ступінь прийнятності ризику. Для підприємця головною метою є забезпечення існування фірми і досягнення певного рівня прибутку.

Етап розпізнання ризику виражається в усвідомленні можливих ризикових ситуацій підприємцем або індивідом.

Етап оцінки ризику полягає у визначенні його серйозності і небезпеки. При цьому використовується два види оцінки: якісна і кількісна.

На етапі вибору методи управління ризиком поділяються на дві категорії: контроль за ризиком і фінансування ризику.

Контроль за ризиком інакше називається методом мінімізації збитків. Він здійснюється чотирма різними способами:

• ухилення від ризику, тобто відмова від підприємства, пов'язаного з ризиком. Цей метод полягає в спробі повної ліквідації ризику. Для окремої особи це може означати відмову від будь-якої дії, яка може призвести до втрати, скажімо, здоров'я або майна. Для підприємця - відмова від заходів, які шкодять підприємницької діяльності.

• запобігання збиткам означає проведення заходів, що дозволяють звести нанівець ймовірність деяких збитків, наприклад, дієва охорона виробництва;

• мінімізація втрат пов'язана з проведенням заходів, що дозволяють знизити ймовірність настання несприятливого випадку або величину збитків до мінімально можливої, наприклад, виконання всіх технологічних вимог при виробництві товарів;

• передача контролю за ризиком - відмова від участі у ризикованому заході (але не відмова від самого заходу) за рахунок залучення іншого боку (найняти субпідрядника, перевізника).

Фінансування ризику означає відшкодування збитків за рахунок власних коштів. Воно може здійснюватися двома способами - прийняттям (поглинанням) ризиків і передачею ризиків іншій особі.

Прийняття ризику полягає в згоді з можливими збитками, у разі, якщо ризикова ситуація настане. Рішення про поглинання може бути прийнято з двох причин. По-перше, коли не можна або не має сенсу використовувати інші методи. Це ризик, вірогідність якого досить мала. По-друге, коли є можливість створити фонд самострахування, тобто поступового нагромадження коштів для власного покриття передбачуваних збитків.

Передача ризику - покриття збитків за рахунок коштів із зовнішніх джерел. Для цієї мети служить страхування [2, 6, 8]. З позиції управління ризиком страхування означає відносини, при яких група фізичних та юридичних осіб, що піддаються однотипним ризикам, організовує страховий фонд, управління яким доручається страхової компанії. У разі настання обумовлених втрат особи, що вступили в ці відносини, отримують компенсацію збитку від страхової компанії. До страхування вдаються тоді, коли вартість вкладень в усі інші способи управління ризиком перевищує витрати на страхування. Для забезпечення економічних інтересів сторін у будь-який зовнішньоекономічної операції, світова практика застосовує різні види страхування. Вони можуть служити інтересам інвестора, експортера, імпортера і банку-кредитора.

Питання про те, який з методів управління ризиком прийняти, залишається за менеджером. Найчастіше виявляється, що найкращим рішенням в ризиковій ситуації є поєднання відразу декількох методів.

Етап застосування вибраного методу включає в себе, так звану, програму запобігання та контролю збитків. Одним з варіантів, що дозволяють своєчасно приймати рішення в ситуації ризику, є спеціально розробляється ситуаційний план дій в ризиковій ситуації. У цьому плані відбивається, що треба оперативно робити в тій чи іншій ситуації і яких наслідків слід очікувати. Ситуаційні плани присутні в роботі особливо ризикових підприємств - аеропортів, гірничорятувальних частин.

Етап оцінки результатів - це підведення підсумків за певний період діяльності в умовах ризику. Частіше за все або за минулий рік, або за результатами виконання певного проекту.

У ризик-менеджменті готових рецептів немає і бути не може. Але знаючи його методи, прийоми та способи, можна домогтися відчутного успіху.

Особливу роль у вирішенні ризикових завдань грає інтуїція мененджера і інсайт. Інтуїція - це здатність людини безпосередньо, без логічного обдумування знаходити рішення проблеми. Це неодмінний компонент будь-якого творчості. Інсайт - усвідомлення вирішення проблеми. У момент інсайт рішення усвідомлюється ясно, однак ця виразність часто носить короткочасний характер. Тому необхідна свідома фіксація рішення.

У випадках, коли розрахувати ризик неможливо, прийняття ризикових рішень відбувається за допомогою евристики. Ризик-менеджмент має свою систему евристичних правил, вироблених багаторічною практикою геніїв бізнесу [7, 10]:

● Не можна ризикувати більше, ніж може дозволити власний капітал.

● Треба завжди думати про наслідки ризику.

● Позитивне рішення приймається лише при відсутності сумнівів.

● Не можна ризикувати багатьом заради малого.

● При наявності сумнівів приймається негативне рішення.

● Не можна думати, що існує тільки одне рішення проблеми, можливо, є й інші варіанти.

Таким чином, менеджмент ризику - одна з найважливіших галузей сучасного управління. Цілі, які ставить суб'єкт зовнішньо – економічної діяльності, так чи інакше входять у суперечність з можливим ризиком, який буде супроводжувати його при проведенні зовнішньо – економічної діяльності. Вирішити це протиріччя можливо тільки за умови професійного управління ризиком.

Наявність ризику неминуче в ринкових умовах господарювання, причому, чим вище ризик, тим більше можлива прибуток. В даний час як світової, так і локальний ринки стають все більш нестабільними. У цих умовах менеджер, який уникає ризикованих рішень, стає небезпечним для підприємства, прирікає його на застій і втрату конкурентоспроможності. З розширенням зони ризикованих ситуацій ризик-менеджмент стає об'єктивно необхідним і дуже значущим елементом управління.

Список використаної літератури

1. Про підприємництво: закон України / / Відомості Верховної Ради України - 1991 - № 24.

2. Про страхування: закон України / / Відомості Верховної Ради України - 2004 - № 18.

3. Бардиш Г. О. Проектний аналіз / Г.О. Бардиш. – К.: Знання, 2006. – 415с. – ISBN : 966-346-090-3.

4. Варналій З.С. Основи підприємництва / З.С. Варналій. – К.: Знання, 2006. – 315с. – ISBN : 966-311-041-4.

5. Воронов С.В., Як укласти міжнародний торговельний контракт. / С.В. Воронов, Е.Н. Хохлов. – К.: Наукова література, 2002. – 128с.

6. Гринько І.С. Зовнішньоторговельні операції. / І.С. Гринько. – Суми: Оріон, 2003. - 368 с.

7. Козик В.В. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини / В.В. Козик, Л.А. Панкова, О.Ю. Григор'єв, А.О. Босак. – К.: Знання, 2006. – 589с. – ISBN : 966-7131-85-8.

8. Кредісов А.І. Менеджмент для керівників / А.І. Кредісов, Є.Г. Панченко, В.А. Кредісов. – К.: Знання, 2005. – 556с. – ISBN : 66-7293-63-7.

9. Оспіщев В.І., Близнюк О.П., Кривошей В.В. Міжнародні фінанси / В.І. Оспіщев, О.П. Близнюк, В.В. Кривошей. – К.: Знання, 2006. – 335с. – ISBN: 966-346-127-6.

10. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки / Д.М. Стеченко, – К.: Знання, 2006. – 262с. – ISBN: 966-346-063-6.