Економічні науки / 2. Зовнішньоекономічна діяльність

Бабінська О. В.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Альтернативна енергетика

На сучасному етапі світового розвитку, коли енергоресурсів дедалі стає менше, забезпечення людства енергією постає однією з головних глобальних проблем, розв’язання якої забезпечує сталий розвиток світової економіки, високі стандарти життя, соціально-економічну стабільність, збереження навколишнього середовища тощо. Донедавна вважали, що саме ядерна енергія – це екологічно чистий і безпечний варіант, але, враховуючи історичний досвід (найбільша у світі радіаційна техногенна катастрофа у Чорнобилі у квітні 1986р. – радіоактивними елементами забруднено біля 150 тис. км² на території Білорусії, Росії та України) та останні події (аварія на АЕС «Фукусима» в Японії у березні 2011 р.), постають закономірні питання: чи насправді людство правильно оцінило вигоди і можливі загрози атомної енергетики та яке “енергетичне” майбутнє нашої планети.

Важко заперечити той факт, що раніше альтернативні джерела енергії переважно згадувалися у контексті небажаного впливу традиційних джерел енергії. Але, зважаючи на події, які відбуваються у світі, ситуація кардинально змінюється і світова спільнота усвідомлює важливість альтернативної енергетики. Сьогодні з цих позицій проблематика розвитку альтернативної енергетики в Україні з врахуванням світового досвіду у даній сфері є об’єктом серйозних досліджень у вітчизняній науковій літературі.

Атомна енергія в Україні зараз є вдвічі дешевшою, ніж газова, вугільна та мазутна. Згідно з енергетичною стратегією країни від 2006 р., вартість будівництва 1 реактора закладена на рівні в $1 млрд. Сьогодні це вже у 3-5 разів дорожче. Тому ціни на атомну енергію тільки зростатимуть, як на нафту, що з 2004 р. подорожчала майже у 9 разів. Крім того, аналітики нагадують, що ціни на уран вже зросли з 2000 р. у 20 разів. Тому, кажуть фахівці, якщо Україна не хоче і далі втрачати свою енергетичну незалежність, необхідно переорієнтувати величезні “атомні” гроші на відновлювану енергетику, яка вже дешевшає, та на енергозбереження [1].

У цьому напрямку є певні позитивні зрушення. Уряд прийняв Програму з енергоефективності і доручив Нацагентству України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР) модернізувати комунальні господарства з поступовим переведенням їх на альтернативні види палива, провести санацію об’єктів бюджетних організацій, щоби з’ясувати, де можна заощадити на енергоресурсах. Як показує світовий досвід без вирішення питань енергоефективності у бюджетній і соціальній сферах, вирішувати питання заощадженням ресурсів у промисловості чи бізнесу не доречно. За даними НАЕР, в Україні на $1 ВВП країни припадає 500 кг нафтового еквіваленту, що майже вдвічі більше, ніж у середньому у світі [2].

НАЕР розробляє стратегію державної програми з розвитку відновлювальної енергетики. Зокрема, програма передбачає доведення частки альтернативних джерел енергії в енергетичному балансі України до 2030 р. до 30% [2]. Голова Української асоціації виробників альтернативного твердого палива І.Надеїн зазначає, що за фаховими оцінками, на сьогодні технічно досяжний потенціал використання біомаси, вітряної, сонячної, геотермальної та інших джерел відновлювальної енергії може скласти до 40% від загального енергобалансу України. Разом із запровадженням енергозберігаючих технологій, цей показник може сягнути 60% енергобалансу [3]. Для досягнення заміни третини традиційної енергетики енергоефективними технологіями та відновлювальними джерелами енергії слід і далі нарощувати зусилля та поглиблювати партнерство влади з бізнесом. Виробництво твердого біопалива в Україні щороку зростає разом з його експортом до країн Євросоюзу на 20-30%. Внаслідок збільшення ціни газу для населення, очікується зростання і внутрішнього попиту на це паливо з боку власників приватних будинків. А завершення формування ринку виробництва і споживання твердого біопалива та біогазу прогнозується не раніше, ніж за 10 років [4].

Сьогодні у світі великий бізнес витрачає мільярди доларів на дослідження перспектив використання альтернативних джерел енергії, розвиваючи ринки енергоефективних технологій і відновлювальних джерел енергії. Аднан Амін, генеральний директор Міжнародного агентства з відновлюваних джерел енергії (IRENA), зазначає, що в 2009-2010 рp. інвестиції в сектор зросли з $186 до $243 млрд. [6]. Окрім бізнесових структур питаннями енергоощадливості і відновлювальних джерел енергії займаються міжнародні організації. Так, наприклад, фінансований Євросоюзом проект підтримки інтеграції енергетичних ринків і сталої енергетики в нових незалежних країнах – SEMISE (бюджет проекту становить 5670 тис. євро, терміни виконання – 19.01.2009 р. – 18.01.2012 р.). є частиною програми енергетичної співпраці ЄС з країнами-партнерами INOGATE [4]. ЄБРР управляє Фондом Східноєвропейського партнерства у сфері енергоефективності та екології, ініційованим шведським урядом у 2009 р. Донори вже зібрали 90 млн. євро для проектів зі збереження енергії в Україні та інших країнах Східної Європи. Внесок України у Фонд становить 10 млн. євро. Грантові кошти Фонду мають доповнювати кредити на підвищення енергоефективності, надані міжнародними фінансовими організаціями. Зокрема, гроші спрямовані на муніципальні проекти з енергоефективнішого теплозабезпечення комунальних підприємств, на екологічні проекти у сфері водовідводних технологій або відновлювальної енергетики. Українські муніципалітети подали на розгляд ЄБРР 13 проектів у галузі енергоефективності [5].

Міжурядова група експертів ООН зі зміни клімату стверджує, що відновлювані джерела здатні забезпечити до 80% світової потреби в енергії до 2050 р. 
Зрозуміло, для цього доведеться витрачати на альтернативну енергетику набагато більше грошей, ніж зараз. До 2020 р. внески повинні досягти $1,5 трлн., а до 2030 р. – $7,2 трлн. [6]. У квітні 2011 р. Уряд України затвердив зміни до Державної цільової економічної програми з енергоефективності на 2010-2015 pр. з метою сприяння розвитку виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива. Планується, що з 2015 р. частка “чистої” енергії в енергобалансі України має скласти не менше 10%. А обсяг фінансування реалізації відповідних проектів з держбюджету у 2012-2015 рр. складе 13,81 млрд. грн. [7].

Отже, завдяки посиленню стурбованості з приводу зміни клімату, зростання цін на енергоресурси, аварій на АЕС, альтернативна енергетика, нарешті, стає життєво необхідним проектом для людства. Україні необхідно оцінити власний потенціал щодо розбудови альтернативної енергетики та активізувати свію діяльність у цьому напрямку.

Література:

1. Індюхова О. Від подорожчання електроенергії «мирний атом» не врятує / Oлександра Індюхова // [Електронний ресурс]. ― Режим доступу : URL : http://www.dw-world.de/dw/article/0,,14922717,00.html. — Назва з екрану.

2. Гришко Л. Як виглядатиме державна програма з відновлювальної енергетики / Лілія Гришко // [Електронний ресурс]. ― Режим доступу : URL : http://www.dw-world.de/dw/article/0,,6106699,00.html. — Назва з екрану.

3. Савицький О. Альтернативна енергетика може звільнити Україну від енергозалежності / Олександр Савицький // [Електронний ресурс]. ― Режим доступу : URL : http://www.dw-world.de/dw/article/0,,14920957,00.html. — Назва з екрану.

4. Савицький О. Інвестиції в енергоефективність мають стати прибутковими / Олександр Савицький // [Електронний ресурс]. ― Режим доступу : URL : http://www.dw-world.de/dw/article/0,,14903886,00.html. — Назва з екрану.

5. Гришко Л. Новий бюджетний кодекс гальмує проекти з енергоефективності / Лілія Гришко // [Електронний ресурс]. ― Режим доступу : URL : http://www.dw-world.de/dw/article/0,,14877618,00.html. — Назва з екрану.

6. ООН: даєш 80-відсотковий перехід на відновлювальні джерела до середини століття! // [Електронний ресурс]. ― Режим доступу : URL : http://naer.gov.ua/archives/3962. — Назва з екрану.

7. Уряд вніс зміни у Державну цільову економічну програму з енергоефективності на 2010-2015 pр. // [Електронний ресурс]. ― Режим доступу : URL : http://naer.gov.ua/archives/3799. — Назва з екрану.