Молчанова Е.Ю., Азрапкина К.Ф.

Керівник: Пирогова М.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

ПРОБЛЕМИ СТРАХУВАННЯ КРЕДИТНИХ РИЗИКІВ

НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ УКРАЇНИ

Кредитування з найдавніших часів є ризиковим видом діяльності. Одним із способів забезпечення виконання зобов’язань, які активно застосовуються в процесі здійснення кредитних операцій, є страхування кредитних ризиків. Воно є особливо важливим, коли здійснюється кредитування без вимоги щодо застави.

Страхування кредитних ризиків є предметом дослідження багатьох вітчизняних та іноземних науковців і практиків, зокрема у працях В. Базилевича, Н. Внукової, О. Василика, Т. Мосійчука, О. Проніна, В. Сєвки, І.Бланка, М.Клапківа та інших.

Метою статті є дослідити сутність кредитного ризику та моменту трансформування його в зобов’язання страховика, виявити проблеми страхування кредитних ризиків.

Під кредитним ризиком розуміють ймовірність несплати позичальником основного боргу та нарахованих відсотків за користування кредитом у термін, визначений у кредитній угоді [2].

Страховий ризик трансформується в реальне зобов’язання страховика лише за умови настання страхового випадку.

Страховик виступає носієм страхового ризику, адже це особа, що зобов’язалась сплатити банку кредит в разі якщо він не був повернений позичальником. Очевидно, що страховий ризик має пряму залежність від реалізації кредитного ризику, адже реалізація страхового ризику відбувається тільки тоді, коли має місце реалізація кредитного ризику (неповернення кредиту), тобто перетворення події, що була застрахована, на реальну подію, що вже відбулась. Кредитна операція, з певною часткою кредитного ризику обліковується у балансі банку доти, доки не буде здійснено погашення кредитної заборгованості. Отже, укладання банком договору страхування кредитних ризиків не призводить до того, що кредитні ризики банку зникають.

Таким чином, страховий ризик на момент укладання договору має лише умовну вартісну оцінку (як правило, в договорі страхування зазначається розмір страхового відшкодування, або ж порядок його визначення, якщо на момент укладання договору це визначити неможливо), що не може бути відображено, як зобов’язання у балансі страхової компанії до того часу, поки не настане страховий випадок.

Іншими словами, обов’язок страховика сплатити страхове відшкодування банку виникає лише після того, як настане страховий випадок, тобто після неповернення банку кредиту у певні визначені терміни, що зазначаються в кредитному договорі. Отже, позиція, щодо перетворення кредитного ризику в страховий ризик у момент укладання між банком і страховиком договору страхування кредитного ризику є помилковою. Лобач О. зазначає: «ланцюжок «кредитний договір - кредитний ризик - договір страхування кредитного ризику - страховий ризик» слід доповнити останньою ланкою – «страховий випадок», оскільки страховик ніколи не буде виконувати прийняте на себе зобов’язання з відшкодування банку кредитних коштів, якщо банк не доведе факту неповернення кредиту. Очевидним виглядає необхідний, обов’язковий та послідовний зв’язок між кредитним ризиком, страховим ризиком та страховим випадком для виконання договору страхування страховиком. Так само, очевидно і те, що кредитний ризик лишається ризиком кредитора доки йому не буде здійснено відшкодування кредитних коштів, у цьому разі страховиком» [2].

Страхування кредитних ризиків на фінансовому ринку України має ряд проблем. Висвітлимо деякі з них.

Оскільки в майбутньому періоді вимоги банків за наданими кредитами будуть зростати, то відповідно зростатиме потреба в страхуванні кредитного ризику, адже банкам необхідно забезпечити собі надійність повернення наданих грошей.

Ще однією важливою проблемою, яка виникає при укладанні та виконанні договорів страхування кредитних ризиків є недосконалість вітчизняного законодавства у цій сфері.

Недоліком страхування кредитних ризиків є те, що страховик не вступає у безпосередні правові відносини з банком-кредитором, а пов’язаний з ним опосередковано. Практика показує, що позичальник дуже часто не виконує умов договору або свідомо порушує строки їх виконання, що дає можливість відмовити страховику у виплаті страхового відшкодування банку. Тому необхідним є вироблення загальних умов кредитного страхування, які б охоплювали найсуттєвіші норми кожного виду страхування.

Таким чином, страхування - це ефективна система зменшення впливу кредитних ризиків у банківській діяльності. Останнє не одержало необхідного розвитку через нерозвиненість та неповноту законодавчої бази регулювання кредитного страхування. Проте, надалі страхування кредитних ризиків, очевидно, розвиватиметься не лише шляхом удосконалення діючих умов страхування, але й розширення видів страхування кредитних ризиків, особливо з огляду на розширенням факторингових операцій, операцій лізингу, форфейтингу та інших. Поєднання самострахування та страхування відзначається більшою стабільністю та захищеністю інтересів кредиторів, особливо це стосується спеціалізованих банків, в яких зосереджено значна кількість однотипних ризиків.

1. Закон України "Про страхування" від 07.03.96 р. N 85/96-ВР.

2. Лобач О. // Страхування ризику неповернення кредиту // Юридична газета.-№21.-2006р.

3. Ваколюк Б.//Страхування фінансових ризиків неповернення кредиту / /Юридична газета.-№10.-2004р.