Кочеткова К. Ю.

Бербенець О. І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Фінансування природоохоронної діяльності в Україні

Екологічна криза, що охоплює більшу частину регіонів України значною мірою пов’язана з недосконалою системою фінансування екологічних заходів. Ситуація ускладнюється економічною кризою, невідповідністю структури народного господарства ринковим вимогам, матеріальним зносом очисного обладнання, розвалом соціальної сфери, і нарешті, наслідками техногенних катастроф, найкрупнішою з яких є Чорнобильська аварія.

Зараз механізм фінансування природоохоронної діяльності в Україні створений відповідно до вимог колишньої адміністративно-командної системи і представлений: [3]

Ø чисельними фондами охорони навколишнього природного середовища;

Ø Державним фондом охорони навколишнього природного середовища;

Ø розділом «Охорона навколишнього природного середовища» у Державному бюджеті, який формується за залишковим принципом, видаткова частина якого постійно протягом року урізається, а кошти плануються лише на поточні витрати.

Ø власними коштами підприємств, установ, організацій.[2]

Головними недоліками системи фінансування природоохоронної діяльності є те, що:

1. Обмежені кошти із цих джерел розпорошуються, витрачаються без координації з метою фінансуванню на території регіону визначених пріоритетних екологічних заходів та робіт.

2. Кошти з цих джерел переважно спрямовуються на поточні витрати, а не на капітальні видатки. В умовах економічної кризи, що переживає Україна, немає підстав сподіватися на збільшення бюджетних видатків.

Виходячи із зазначеного постає нагальне завдання щодо розвитку саме позабюджетних джерел та створення нового механізму фінансування екологічної сфери відповідно до ринкових відносин та адміністративної реформи, що здійснюється в Україні.[4]

Головними напрямами при цьому є:

1. З метою мобілізації фінансових ресурсів усіх джерел для кредитування та фінансування цільових екологічних програм та проектів, управління екологічним зборами необхідно визначити головною державною фінансовою інституцією в природоохоронній діяльності Національний екологічний фонд, створивши його на базі і замість фондів охорони навколишнього природного середовища.

2. Поряд із створенням Національного екологічного фонду дохідну базу яку передбачається формувати за рахунок зборів за спеціальне використання природних ресурсів та забруднення довкілля в Україні існує можливість і необхідність створення ще одного Екологічного фонду, дохідною базою якого можуть бути кошти в рахунок погашення країнами-кредиторами боргів, за умови фінансування природоохоронних заходів за визначеними міжнародними пріоритетами (так звана "екологічна конверсія боргів"), по аналогії з Екофондом в Польщі і Болгарії.[1]

Наприклад, Польща уклала договори на спрямування на природоохоронні заходи частини свого зовнішнього боргу з такими країнами як США, Швейцарія, Франція, Фінляндія на суму 481 млн. доларів США.

3. Враховуючи обмеженість бюджетних коштів на охорону довкілля, необхідно розробляти нетрадиційні ринкові джерела фінансування природоохоронної діяльності. Одним із таких перспективних і ефективних шляхів вирішення проблеми інвестування природоохоронної діяльності може стати лізинг. Він передбачає товарне кредитування, що дозволяє без значної фінансової напруги відновити виробничі фонди та придбати майно значної вартості.

4. До числа важливих перспективних фінансових інструментів природоохоронної діяльності слід віднести страхування екологічних ризиків (екологічне страхування). Страхові операції можуть стати одним із джерел для фінансування заходів із забезпечення екологічної безпеки.

5. Сьогодні високорозвинені та країни з перехідною економікою рухаються в напрямку так званого «позеленення» податкової системи, коли зростають екологічні платежі при зменшенні інші податків. Цей досить складний процес потребує стабільності в економіці та податковому законодавстві, обґрунтованості та виваженості при їх змінах. Проте вже варто закладати його основи у податковому законодавстві. Наприклад, Чехія і Словаччина звільняють на п'ять років від оподаткування прибуток, отримані підприємством при впровадженні сонячної, вітрової, гідроелектричної енергії. В Польщі надають податкові пільги при використанні відходів виробництва, при інвестиціях на охорону довкілля в сільському господарстві.

З вище сказаного, можна зробити висновок, що нашій державі необхідно розширювати перелік конкретних природоохоронних заходів, які потребують пріоритетного розвитку.

Література:

1. Кашенко О.Л. Фінансові аспекти екологічних платежів// Фінанси України, 2009, № 1, с 36-38

2. Лазор О., Загвойська Л. Еколого-економічні підходи до реалізації екологічної політики// Економіка України, 2009, № 12, с 76-79

3. Степанова Є.В. Проблеми вдосконалення системи платежів та податків в сфері природокористування// Вісник Сумського державного аграрного університету, 2008, № 2, с 84-86

4. Коренюк П.І. Фінансові проблеми економіки природокористування в аграрному секторі України// Фінанси України, 2010, № 1, с 132-136