Економічні науки/4. Інвестиційна діяльність і фондові ринки

Викладач Дідіченко Н. Г., студент Шеліховська О. О.

Криворізький факультет Запорізького національного університету, Україна

Формування інвестиційних стратегій підприємства

в умовах ринку

Передумовою формування інвестиційної стратегії є загальна стратегія економічного розвитку підприємства, стосовно якої перша стратегія носить підлеглий характер. Управління інвестиційною діяльністю здійснюється в процесі формування інвестиційного портфеля. Це формування відноситься до середньострокового управління, що завершується реалізацією окремих інвестиційних програм та проектів.

Формування інвестиційного потенціалу кожного суб'єкта господарювання пов'язане насамперед з ефективним здійсненням відтворення основного капіталу. Підприємство, яке працює в умовах ринкової економіки не може існувати без чітко розробленої стратегії. Питання про розроблення стратегії розвитку підприємства, а особливо інвестиційної стратегії є досить актуальним на сьогодні. У ринковому господарстві інвестиційна діяльність реалізується механізмами інвестиційного ринку, і з його допомогою в економіці здійснюється кругообіг інвестицій, перетворення інвестиційних ресурсів у вклади. Інвестиційна діяльність, як процес зміни вартості у часі функціонуючого основного капіталу в економічній системі, тобто процес збільшення виробничих ресурсів.

Слід зауважити, що питанню формуванню ефективної інвестиційної стратегії підприємства присвячено велику кількість наукових праць. Базовими є праці вітчизняних та закордонних науковців, таких як: С. Покропивний, О. Терещенко, І. Ансофф, І.Віханський, М. Портер, М. Книш.

У сучасних умовах національна економіка вже має деякі характеристики, які свідчать про те, що господарський механізм, хоч і не послідовно, все ж таки рухається до ринку. Неконкурентоспроможними і безперспективними стають ті виробництва, які базуються на застарілих технологіях та не мають сучасного науково-технологічного потенціалу. Інвестиційна діяльність підприємства зводиться не тільки до задоволення їхніх поточних інвестиційних потреб, а й до передбачення напрямів і форм цієї діяльності на перспективу. У конкурентних умовах підприємства вимушені на основі наукової методології здійснювати перспективне управління інвестиційною діяльністю, ефективним інструментом якого виступає інвестиційна стратегія. Доктор економічних наук Хрущ Н.А., розглядає інвестиційну стратегію як еластичну, узагальнену модель перспективного розвитку суб’єкта господарювання, яка містить у собі визначені довгострокові стратегічні цілі, технології, ресурси і систему управління , що забезпечує її конкурентну дієздатність і адаптацію до реальної економічної ситуації.

Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиції визначено як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:
· кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
· рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);
· майнові права інтелектуальної власності;
· сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків  та виробничого досвіду, необхідних для  організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");
· права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;
· інші цінності.
 Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень. 

В умовах зміни зовнішнього середовища діяльності підприємств з'явилася необхідність оперативного реагування на ці зміни та розробки моделі розвитку підприємства з урахуванням очікуваних змін. Інвестиційна стратегія передбачає формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності та вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення.

Визначальною характеристикою будь-якої стратегії є її багатоваріантність та необхідність здійснення вибору варіанта стратегічного розвитку з певного набору альтернатив в умовах невизначеності.

     Ми вважаємо, що розробка інвестиційної стратегії можна розглядати у більш ширшому значенні. Адже, вона також відображає переваги підприємства в інвестиційній діяльності порівняно з його конкурентами; забезпечує чіткий взаємозв’язок стратегічного, поточного й оперативного управління інвестиційною діяльністю підприємства; забезпечує реалізацію відповідно менталітету інвестиційної поведінки в найбільш важливих стратегічних інвестиційних рішеннях підприємства; відбувається формування значення основних критеріальних оцінок вибору реальних інвестиційних проектів і фінансових інструменті інвестування; є однією з передумов стратегічних змін загальної організаційної структури  управління й організаційної культура підприємства.

Оскільки формування стратегії завжди здійснюється в умовах суттєвого інформаційного дефіциту, то базовим критерієм стратегічного вибору має бути максимізація інформаційної забезпеченості. Перевагу слід віддати тому варіанту інвестиційної стратегії, для розробки якого було використано найбільшу кількість якісної релевантної інформації.

В умовах ринкової економіки існують різноманітні можливості для інвестування. Разом з тим будь-яке підприємство може мати обмежені фінансові ресурси, доступні для фінансування. Тому потрібно діяти, дотримуючись власної інвестиційної стратегії в цілому, а також враховувати позиції інвестиційної політики.

Формування інвестиційних стратегій повинно базуватися, з одного боку, на основних напрямках підприємницької активності підприємства та портфелі інвестиційних проектів, а з іншого, - на аналізі головних джерел отримання фінансових ресурсів - їх доступності, рівні ризику та ефективності використання, а також оцінки їх потенційної ємності.

 Отже, при розробці стратегії підприємства та її адаптації в сучасному інвестиційному середовищі, інноваційний принцип розвитку повинен логічно поповнювати існуючі засади функціонування, посісти щільне місце в системі управлінських підходів та працювати на користь підприємства.

Література:

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» // Відомості Верховної Ради України.- 1991.-Хе 47.-с. 1351 - 1359.

2. Кремень В.М., Щепетков С.Я. Оцінювння фінансової стійкості підприємства //Актуальні проблеми економіки. – 2011. - №1(115).

3. Хрущ Н.А. Стратегія компанії: механізм формування й адаптації в сучасному інвестиційному середовищі. – 2008. - №8.

4. В.М. Гриньова, В.О. Коюда, Т.І. Лепейко, О.П. Коюда. Інвестування: Навч. посіб. / За заг. ред. В.М. Гриньової.— 2-ге вид., доопр. і доп. — X.: Інжек, 2004. — 404 с.