АНАЛІЗ ДИНАМІКИ КАПІТАЛОВКЛАДЕНЬ В ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ

Громова О.Є.

Хмельницький національний університет

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ КАПІТАЛОВКЛАДЕНЬ В ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ

Нестабільність суспільного розвитку та глибинні трансформації економічної системи нашої держави спричинили перебудову всього господарського механізму підприємств, що проявляється у зміні пропорцій між елементами, формуванні нових і руйнації старих виробничих зв’язків, переоцінці традиційних орієнтирів розвитку.

На основі аналізу даних Державного комітету статистики у таблиці 1, наведені основні джерела фінансування інноваційно-інвестиційної діяльності промислових підприємств, а також визначено їх структуру.

Дослідження напрямів фінансування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств дало змогу зробити висновок про необхідність підвищення ефективності використання дефіцитних фінансових ресурсів в Україні шляхом їх вкладання в пріоритетні галузі національної економіки. Cтратегічними пріоритетними напрямами інноваційної діяльності в Україні на 2003-2013 роки, згідно із Законом України № 433-IV від 16.01.2003 р. “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”, можуть бути: новітні ресурсозберігаючі технології, машинобудування та приладобудування, розвиток високоякісної металургії, нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології, телекомунікації, нові матеріали, розвиток біотехнологій, високотехнологічний розвиток переробної промисловості, модернізація електростанцій, нові та відновлювані джерела енергії. Прискорений розвиток цих галузей обумовить необхідність розвитку і всіх інших суміжних галузей економіки України, підприємства яких повинні освоїти досконалі методи управління інноваційними процесами.

Негативні наслідки кризових явищ в економіці України, а отже і регіонів зумовили істотне гальмування інноваційних процесів. Бюджетне фінансування науково-технічної сфери неухильно зменшується, залишається низьким рівень впровадження у виробництво результатів досліджень та розробок, наука поступово перестає бути суспільно визнаною пріоритетною діяльністю держави. Відбувається незворотна втрата інтелектуального потенціалу країни.

Таблиця 1

Розподіл загального обсягу фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств України за джерелами фінансування

в 2008-2010 роках

Джерела фінансування інноваційної діяльності	Роки
	2008		2009		2010
	в тис.грн.	у відсотках	в тис.грн.	у відсотках	в тис.грн.	у відсотках
Власні кошти	813821,0	69,3	1399343,9	79,6	1653985,5	83,9
Державний бюджет	118354,8	10,1	7720,2	0,4	55791,2	2,8
Держіннофонд	37512,2	3,2	–	–	–	–
Місцеві бюджети	–	–	1777,6	0,1	2625,4	0,1
Позабюджетні фонди	–	–	33377,5	1,9	23529,6	1,2
Кредити	71918,5	6,1	109993,1	6,3	118917,2	6,0
Вітчизняні інвестори	6639,9	0,6	49406,8	2,8	34916,1	1,8
Зарубіжні інвестори	88827,2	7,6	133055,0	7,6	58545,8	3,0
Інші	36335,0	3,1	22475,1	1,3	23045,8	1,2
Всього	1173408,7	100	1757149,2	100	1971356,6	100,0

Вважаємо, за умов фінансово-економічної кризи сучасна державна політика повинна бути спрямована на стимулювання зростання економіки, забезпечення стабільного соціального захисту населення, зменшення рівня безробіття, створення умов для науково-технічного прогресу та залучення інвестицій для регіонального розвитку. В свою чергу державна інноваційно-інвестиційна політика являє собою діяльність держави, що спрямована на створення сприятливих нормативно-правових та економічних умов для інвестицій взагалі й інвестицій в інновації, стимулювання процесу формування інвестиційних умов для інноваційного розвитку, а також формування ринку інновацій та інвестицій.

Підприємства машинобудівної галузі одні з перших відчули на собі вплив кризових явищ у світовій та вітчизняній економіці. Зокрема, загострились існуючі проблеми галузі - суттєве погіршення фінансового стану підприємств, нестача обігових коштів, звуження ринків збуту через підвищення собівартості продукції. У той же час, на динаміку галузі впливатиме криза в металургійній промисловості. Це пов’язано з тим, що машинобудування є основним споживачем металу.

Також вивчаючи проблеми капіталовкладень в інноваційно-інвестиційну діяльність машинобудівних підприємств ми дійшли такого висновку, що зважаючи на специфіку своєї діяльності, підприємства машинобудівного комплексу повинні вишукувати можливості для інвестицій, тобто формувати власний потенціал. Тут ми вводимо поняття потенціалу, що в нашому випадку означає можливість здатність конкретного підприємства до інновацій та інвестицій. Для цього, на наш погляд необхідні такі заходи:

1) заходи щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів є приоритетним у підгалузях важкого машинобудування, де загальна величина потенціалу формується за рахунок наявності, технічного стану, прогресивності, інтенсивності використання машин та обладнання;

2) заходи щодо підвищення ефективності використання, покращання кваліфікаційних характеристик та збільшення чисельності персоналу будуть сприяти збільшенню потенціалу в підгалузях точного машинобудування, де процеси носять трудодомінуючий характер;

3) маркетингові заходи, спрямовані на покращання збуту продукції, корисні для всіх галузей машинобудівного комплексу, хоча особливої актуальності вони здобувають у автомобілебудуванні, сільськогосподарському машинобудуванні, верстатобудуванні, авіабудуванні, потенціал яких найбільше залежить від ринкових факторів.

Зазначені вище пропозиції, на нашу думку, дозволять призупинити негативні тенденцій у зміні наукового, виробничого і інноваційного потенціалів України та покращити фінансове забезпечення інноваційної діяльності вітчизняних підприємств.