УДК
331.221 Экономические науки/5.Управление трудовыми ресурсами
Ст. пр. Чернышёва С.В., студентка
гр. ЭКИ 09 Ковальская А.С.
Автомобильно-дорожный институт
государственное высшее учебное заведение «Донецкий национальный технический
университет», г. Горловка, Украина
ВИЗНАЧЕННЯ
ТА ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ ОРГАНІЗАЦІІ НОРМУВАННЯ Й ОПЛАТИ ПРАЦІ НА УКРАЇНІ
Важливим
елементом процесу виробництва є праця. Вона є джерелом росту матеріальних і
духовних цінностей народу, тому, чим вище результати праці, тим повніше
задовольняються особисті і суспільні потреби населення.
Заробітна
плата, як економічна категорія виражає
складну систему економічних відносин між суспільством у цілому і колективами
підприємств із приводу участі в суспільній праці і її винагороді.
У відповідності зі ст. 43 Конституції
України, кожен громадянин України має право на працю, що включає можливість
заробляти собі на життя працею на яку він добровільно погоджується [1]. Держава
створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні
можливості у виборі професії і роду трудової діяльності, реалізує програми
професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно
до суспільних потреб.
Згідно Закону України “Про оплату праці ” заробітна
плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, що за
трудовим договором власник чи уповноважений їм орган виплачує працівнику за
виконану їм роботу. Розмір зарплати залежить від складності й умов виконуваної
роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці і
господарської діяльності підприємств [2].
Відповідно до
Закону України "Про оплату праці" витрати на оплату праці складаються
з фонду основної і фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і
компенсаційних виплат.
Форми, системи і
розміри оплати праці для своїх працівників підприємство встановлює самостійно.
При цьому як орієнтири для диференціації оплати в залежності від професії,
кваліфікації працівників, складності й умови виконуваних ними робіт повинні
використовуватися державні тарифні ставки, оклади, нижче яких не можна
встановлювати розміри оплати праці.
Погодинна
форма оплати праці застосовується у випадках, коли результати праці окремих
працівників не піддаються точному обліку і нормуванню.
Застосування
відрядної форми оплати праці доцільно там, де
можливе технічно обґрунтоване нормування вироблення і точне визначення
кількості і якості виготовленої продукції чи виконаних робіт.
Бригадна
форма організації праці надає право колективам виробничих бригад (у межах
установлених їм нормативів і засобів) визначати розміри премії і заробітку з
урахуванням реального внеску кожного члена бригади в загальні результати
роботи, установлювати надбавки і доплати за професійну майстерність, сполучення
професій.
Також на підприємствах застосовують оплату праці за трудовими угодами, що
укладаються між підприємством і працівником. У нових умовах господарювання
широко використовується оплата праці за контрактом.
Сучасна практика господарювання
переконливо свідчить, що рівень заробітної плати, її структура, динаміка,
висока частка у загальних доходах – показники, які суттєво впливають на
визначення загальної економічної політики підприємства.
Роблячи оцінку сучасного
стану організації нормування й оплати праці на Україні можна сказати, що реформування раніше діючих систем
управління економікою на Україні спричинило значні прорахунки і серйозні
помилки, зокрема, в організації нормування й оплати праці. Це насамперед
проявилося (ще на початковому етапі реформ) у виборі цілей, методів і засобів
практичного розв'язання організаційно економічних проблем, орієнтованих на
ефективну роботу підприємства.
При виборі
цілей реформування організації й оплати праці визначилось два цілком різних
підходи: перший полягав у тому, щоб усі питання організації праці і її оплати
зосередилися в центрі; другий, - на рівні підприємства. Останні одержали право
вирішення практично всіх питань організації праці і її оплати на рівні окремого
підприємства. Наслідки такі: і в тому й в другому випадку був виключений вплив
на рівень оплати регулюючого впливу ринку праці, виключене урахування галузевих
і територіальних інтересів роботодавців і робітників у питаннях об'єктивного
встановлення рівня і динаміки оплати праці робітників, а також підтримки
необхідних співвідношень в оплаті праці
Як
висновок, можна сказати, що у зв’язку з переходом до ринкових відносин в
економіці з’являються нові процеси , які викликають об’єктивну необхідність
реформи оплати праці. Ця реформа повинна бути спрямована на формування
ефективної системи матеріального стимулювання працівників, основними принципами
якої має бути винагорода за розміром еквівалента особистому трудовому внеску
працівників, і надання підприємствам та організаціям різних форм власності максимальної самостійності у питаннях оплати праці.
Литература: