Бербенець О.І., Фіошкіна Д.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Ринок праці в Україні. Проблеми і шляхи їх вирішення

Актуальність даної теми полягає в тому, що зміни в економіці України за останні роки потребують вирішення проблеми формування конкурентноспроможного ринку праці. В країні створився досить суперечливий клубок соціально-трудових відносин, у якому сполучені масштабна нерегламентована зайнятість, низька мотивація до праці і заробітна плата, погіршення якості робочої сили, приховане безробіття.

Дослідженням данної проблеми займалася велика кількість вітчизняних вченних, серед яких: С. Бандур, Д. Богиня, І. Бондар, В. Васильченко, М.Долішній, та ін.

Але, незважаючи на це, залишаються нерозкритими питання вирішення проблем низької ефективної зайнятості населення, невідповідністі між попитом і пропозицією робочої сили, поганою соціальною захищеністю.

Ринок праці в Україні являє собою дуже складну систему, яка постійно розвивається і вдосконалюється. За даними Держкомстату України, чисельність зайнятого населення впродовж 2005-2009 років збільшилась на 1120 тис [1]. Протягом останньго року, рівень безробіття населення скоротився до 7,3% від економічно активного населення у віці 15-70 років [2].

Економічне зростання 2009 року створило умови для підвищення доходів населення, проте через низькі стандарти оплати, загальний рівень доходів залишився низьким. Низький рівень трудових доходів неминуче призводить до кризи мотивації трудової діяльності. Наслідком цього стає низька трудова активність, неповне використання трудового потенціалу, зниження ролі праці.

Разом із тим, сучасний стан ринку праці хара ктеризується наявністю низки проблем, які заважають нормальному соціально-економічному розвитку всієї країни.

Гострими лишаються проблеми економічної активності населення, дисбалансу між пропозицією та потребою у робочій силі, низького кваліфікаційного рівня шукачів роботи, проблеми зайнятості молоді, трудові міграції та тіньовий ринок праці.

Причинами незадоволеного попиту роботодавців на молоду робочу силу за рахунок випускників навчальних закладів є:

- незадовільна якість підготовки кадрів (випускнику відмовляють у робочому місці на підставі низької кваліфікації, невідповідності професійних знань і вмінь потребам робочого місця, що є наслідком недосконалого змісту професійного навчання внаслідок застарілих кваліфікаційних характеристик професій та відсутністю незалежної кваліфікаційної атестації випускників навчальних закладів);

- підготовка навчальними закладами кваліфікованих робітників, професійний склад яких не враховує ситуацію на регіональних ринках праці ;

В основі причин незадоволеного попиту роботодавців на якісну робочу силу за рахунок дорослого населення є відсутність системи навчання дорослого населення впродовж трудового життя. Тягар фінансування професійного навчання на виробництві покладено лише на роботодавця. Наслідком цього є економічна неспроможність підвищувати кваліфікаційний рівень працівників або незацікавленість роботодавців у підвищені якості персоналу [1].

Проблеми нелегальних відносин у сфері зайнятості пов’язані із:

- значним рівнем фінансового навантаження на фонд оплати праці;

- недотриманням норм трудового законодавства в частині належного оформлення трудових відносин роботодавцем;

Проблемою є нелегальна праця громадян України за кордоном, неналежний соціальний захист, ризики страхових заощаджень і пенсійного забезпечення, відсутність надійних механізмів перерахування отриманих за працю за кордоном коштів, повернення мігрантів.

З метою подолання регіональних диспропорцій на ринку праці та забезпечення економічного розвитку, доцільно запровадити наступну систему заходів:

1. збільшити фінансові надходження до служб зайнятості регіонів за рахунок державного перерозподілу всіх коштів [3];

2. розширити сфери застосування праці за рахунок створення нових робочих місць через встановлення сприятливого інвестиційного режиму для підприємств, на яких створюються нові робочі місця [3];

3. надати державної підтримки сільсько-господарськім виробникам, підприємствам у депресивних регіонах [3];

4. удосконалити механізм формування, розміщення та виконання державного замовлення на підготовку фахівців, науково-педагогічних і робі тничих кадрів на основі даних про стан регіональних ринків праці [3];

5. запровадити системну взаємодію роботодавців і навчальних закладів шляхом активізації участі роботодавців у створенні сучасної навчально-виробничої бази [1];

6. розробити та впровадити програми покращення демографічної ситуації в регіонах шляхом фінансової підтримки найбільш уразливих верст населення;

Упровадження усіх цих заходів допоможе підвищити якість українського ринку праці, подолати регіональні диспропорції на ринку праці в Україні та підвищити попит на робочу силу.

Список літератури:

1. Сегментація ринку праці: теорія і практика регулювання, Петрова І.Л., К.:Знання .-2009.- 215с.

2. Статистично-аналітичний огляд стану ринку праці у 2009, 2010 р. [Електронний ресурс] / http: // www.ukrstat.gov.ua/.- Назва з екрана.

3. Ринок праці 2010: аналіз, дослідження, перспективи. [Електронний ресурс] / http: // ww.profosvita.org.ua/- Назва з екрана.