13.Региональная экономика.

к.е.н., доц. Іляш О.І.,

магістрант Федчук І. В.

Львівська комерційна академія

Зміцнення соціальної безпеки України на основі вирівнювання соціального та економічного розвитку регіонів

Практика господарської діяльності і суспільного життя в Україні в умовах ризиків і невизначеності показали, що багато проблем розвитку держави і забезпечення її безпеки ще не вирішено. Особлива значущість цих завдань на сучасному етапі розвитку людської цивілізації полягає в тому, що сьогодні, в умовах глобалізації, стабільність держави більшою мірою вразлива саме в соціальній і економічній сферах. Те, що сьогодні економічний потенціал України є матеріальною основою національної безпеки, що забезпечує належний рівень обороноздатності країни, захист інтересів держави за кордоном, соціально-економічну стабільність суспільства, фізичний і духовний розвиток нації, безперечно. Тому - забезпечення соціальної і економічної безпеки - це гарантія незалежності країни, умова стабільності і ефективності життєдіяльності суспільства, досягнення успіху.

На сучасному етапі розвитку української державності найважливішого значення набувають регіональні аспекти. Причини внутрішніх загроз безпеці держави, що складаються, регіонально диференційовані, чи то економічні трансформації, безробіття, високий рівень заборгованості із виплати заробітної плати, пенсій і соціальної допомоги, відсутність фінансової дисципліни, слабка захищеність вітчизняних товаровиробників.

До того ж, соціально-економічна сфера є найбільш вразливою в період перетворень і реформ, постійно схильна до дії різного роду загроз. Сьогодні, для України характерна, на жаль, диференціація рівнів соціального та економічного розвитку регіонів, що все ще посилюється з переважанням кількості суб'єктів України, що мають низькі показники.

Тому для реалізації поставлених державою цілей необхідні абсолютно нові вимоги до державного управління. При цьому, найважливішим аспектом модернізації державного управління є проведення ефективної регіональної політики, направленої на забезпечення не формального, а фактичного рівноправ'я всіх регіонів України.

Актуальність даного завдання не викликає сумніву і визначається наступними обставинами:

- по-перше, необхідністю урахування специфіки соціально-економічного розвитку регіонів, при виробленні програм розвитку і забезпечення економічної безпеки держави;

- по-друге, у зв'язку з нерівномірністю розвитку регіонів, що посилюється, і, відповідно, економічною і соціальною дезінтеграцією країни, загостренням взаємин між центром і регіонами, працівники органів законодавчої і виконавчої влади все більше починають усвідомлювати, що рівень розвитку і безпеки визначається станом регіонів держави і регламентацією їх взаємин;

- по-третє, невирішеним завданням у сфері державного управління залишається кількісна оцінка досягнутого рівня соціально-економічного розвитку і безпеки, а також ефективності заходів з його підтримки і підвищення.

У вітчизняній економічній літературі отримали певний розвиток загальні теоретичні положення регіональної економіки, дослідження соціальної та економічної безпеки, відповідно до яких поступальний економічний розвиток створює необхідні передумови для збереження цілісності держави, проведення незалежної внутрішньої і зовнішньої політики, успішної протидії внутрішнім і зовнішнім загрозам, досягненню прийнятних умов життя і розвитку особи. Розробкою та дослідженням зазначених аспектів регіонального розвитку та соціальної безпеки займалися такі вітчизняні вчені, як А. Алимов, З. Герасимчук, А. Вебер, Б. Данилишин, М. Долішній, С. Дорогунцов, Б. Заблоцький, Л. Зайцева, С. Злупко, У. Ізард, О. Калитка, В. Кравців, О.  Крайник, В. Лишиленко, Е. Лібанова, А. Мошенець, В. Павлов, Ю. Пітюренко, У. Садова, В. Семенов, Л. Семів, Р. Тринько, Й. Тюнен, О. Фіщук, та ін.

Проте, все ще актуальною залишається проблема дослідження стану соціальної безпеки України крізь призму соціально-економічного розвитку регіонів. Так, на думку деяких авторів планомірний та комплексний регіональний соціально-економічний розвиток слід розглядати з позиції забезпечення виконання концепції «Про сталий розвиток», відповідно до якої основні напрямки подальшого регіонального розвитку слід розробляти, враховуючи закономірності розміщення продуктивних сил та виробничих відносин через призму її складових: економічної цілісності, соціальної спрямованості та екологічної безпеки (В.Ф. Семенов [10], С.І. Дорогунцов [4], Ю.І. Пітюренко [4], З.В. Герасимчук [2]). А ряд інших дослідників, серед яких В. Лишиленко [6] та Б. Заблоцький [5], акцентують увагу на таких аспектах розвитку та розміщення продуктивних сил як закономірність територіального поділу праці, концентрації (спеціалізації) виробництва та комплексного розвитку продуктивних сил регіону, що обумовлено особливостями геоекономічного розташування, природними, трудовими та фінансовими ресурсами. Ми, в цілому, погоджуємося з такими підходами, оскільки окремі регіони вкрай відрізняються за соціально-економічними показниками та демографічною ситуацією.

Дослідження та аналіз основних показників економічного розвитку регіонів України показав, що до високорозвинених (у відносному вітчизняному вимірі) регіонів належать м. Київ, Донецька та Дніпропетровська області. До групи регіонів середнього рівня розвитку входять м. Севастополь, Запорізька, Київська, Луганська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Харківська області. До групи регіонів з недостатнім рівнем розвитку входять АР Крим, Вінницька, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Львівська, Рівненська, Сумська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, та Чернігівська області. До групи депресивних регіонів входять Волинська, Тернопільська та Чернівецька області.

Аналізуючи в цілому здобутки України у реалізації державної регіональної політики у соціально-економічній сфері, слід зазначити, що головне завдання – забезпечення достатнього рівня та якості життя населення не виконане, навіть попри високу частку задовільних соціально-економічних показників. Водночас усунення диспропорцій у розвитку регіонів, вирівнювання відмінностей і забезпечення зростаючих стандартів якості життя населення незалежно від місця його проживання буде сприяти виконанню вищезазначеного завдання та зміцнення соціальної безпеки. З огляду на євроінтеграційний курс України, провідним напрямом регіональної соціальної політики є подолання саме цієї проблеми за допомогою використання прогресивного досвіду та адаптації відповідних досягнень у цій сфері.

Література:

1) Белякова Е.В. Новая парадигма регионального развития / Е.В. Белякова [Электронный ресурс] // Проблемы современной экономики. – 2009. - №2(30).

2) Герасимчук З.В. Регіональна політика сталого розвитку: методологія формування, механізми реалізації: монографія/З.В. Герасимчук. – Луцьк: Надстр’я, 2001. – 528 с.

3) Демкив О. Местные бюджеты США / О. Демкив // Экономика Украины. – 1995. – №6. – С. 81 – 84.

4) Дорогунцов С.І, Заяць Ю.І, та ін.: Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: підруч.; за заг. ред. д-ра екон. наук., проф., чл.-кор. Дорогунцова. – К.:КНЕУ, 2005. – 988 с.

5) Заблоцький Б.Ф. Реґіональна економіка: навч. посіб. / Б.Ф. Заблоцький. – Львів: «Новий світ-2000», 2007. – 548 с.

6) Лишиленко В.І. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: навч. посіб. / В.І. Лишиленко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 325 с.

7) Лісовий А. В. Розукрупнення областей – перший етап адміністративно-територіальної реформи / А. В. Лісовий // Економіст. – 2008. – №8 (серпень). – С. 26 – 30.

8) Мельник С.В. Економіко-інвестиційні особливості регіонального розвитку України та Швеції. – Луганськ, 2010. – 51 с.

9) Мельник С.В. Механізм регулювання соціально-трудової сфери України. – К.: Вид-во. "Соцінформ", – 2009. – 786 с.

10) Семенов В.Ф. Регіональна економіка: навч. посіб. / В.Ф. Семенов. – К.: «МП Леся», 2008. – 596 с.

11) Юрчишин І. Дослідження регіональних аспектів соціально-економічного розвитку України / І. Юрчишин // Україна: аспекти праці. – 2009. – №5. – С. 39 – 44.

12) Офіційний сайт. Державний комітет статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua

13) www.lir.lg.ua/anal_T.doc