Экономические науки/7. Учет и аудит

к. е. н. Гладій І. О., студ. Коцюбинська К. А.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

АМОРТИЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ: ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА МЕТОДИ НАРАХУВАННЯ

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у ринкових умовах господарювання. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку. У цьому зв`язку, процес відтворення основних засобів має першочергове значення з метою підвищення ефективності їх використання.

Відтворення основних виробничих фондів - це процес безперервного їх відновлення. Необхідною умовою відновлення засобів праці у натуральному вигляді є їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється через амортизацію.

Питання сутності амортизації, вибір оптимального методу нарахування амортизації, та його вплив на відновлення основних засобів входить до кола наукових інтересів багатьох учених. Цій проблематиці, зокрема, присвячено праці вітчизняних науковців: А. Безуглого, О. Вієцької, С. Голова, Ю. Іванова, В. Мельника, М. Недашківського, Т. Підлісецького, В. Савчука, А. Соколовської, А. Фукса, В. Хмелевського, М. Чумаченко, Н. Шем`якіної та інших.

Зазначимо, що відповідно до п. 4 П(С)БО 7, амортизація – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Об`єктом амортизації виступає вартість основних засобів (окрім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об`єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об`єкта активом, і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Базою для нарахування амортизації є вартість, що підлягає амортизації - відповідно до визначення, наведеному в п. 4 П(С)БО 7, вартість, що підлягає амортизації - це “початкова або переоцінена вартість необоротних активів за відрахуванням їхньої ліквідаційної вартості”. Якщо ліквідаційна вартість дорівнює нулю, то вартість, що підлягає амортизації дорівнює початковій або переоціненій. Таким чином, вартість яка амортизується може бути менша початкової або переоціненої, може дорівнювати їй, але не може перевищувати цю вартість.

Відповідно до п.26 П(С)БО 7 передбачено наступні методи нарахування амортизації: прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий.

Відповідно до пп.1 п.26 П(С)БО 7, прямолінійний метод означає, що річна сума амортизації визначається розподілом амортизованої вартості на очікуваний період часу використання об`єкта основних засобів. Цей метод забезпечує рівномірну амортизацію об`єкта протягом усього терміну його використання [1].

Річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на очікуваний строк корисного використання об`єкта основних засобів.

Таким чином, при застосуванні прямолінійного методу амортизаційна вартість об'єкта рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну його корисного використання. Цей метод заснований на припущенні, що сума нарахованої амортизації залежить від терміну (тривалості) експлуатації об'єкта основних засобів.

При застосуванні даного методу:

• річна сума амортизації однакова протягом всіх років експлуатації об'єкта;

• сума зносу накопичується рівномірно;

• залишкова вартість об'єкта ОЗ рівномірно зменшується до досягнення ліквідаційної вартості [4].

Разом з тим, метод прямолінійного списання має свої переваги і недоліки.

Переваги даного методу – це простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує порівнянність собівартості продукції з прибутком від його реалізації. Недоліком є те, що він не враховує моральний знос, розходження у використанні виробничої потужності ОЗ у різні роки їхньої експлуатації і необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.

Метод зменшення залишкової вартості передбачає визначення річної суми амортизації множенням залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або початкової вартості на дату початку нарахування амортизації і річної норми амортизації.

Річна норма амортизації обчислюється як різниця між одиницею і результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його початкову вартість (пп.2 п.26 П(С)БО 7) [1].

Норма амортизації при цьому методі значно вище, ніж при прямолінійному, значення норми залишається незмінним протягом усього терміну використання об'єкта. База для нарахування амортизації при цьому методі постійно, з року в рік змінюється. Це забезпечує прискорену амортизацію об'єкта протягом перших років його експлуатації. При цьому методі залишкова вартість ніколи не буде дорівнювати нулю. Цей метод грунтується на припущенні, що новий об'єкт ОЗ дасть велику віддачу в перший рік його експлуатації. Потім його віддача (продуктивність, потужність) із року в рік буде зменшуватися. Відповідно, у першому році експлуатації об'єкта буде отримано більше економічних вигод, ніж у кожному наступному [2].

Отже, при застосуванні цього методу економічно обгрунтоване нарахування більшої суми амортизації в першому році використання об'єкта і поступове її зменшення надалі.

Оскільки при застосуванні цього методу сума амортизації нараховується нерівномірно, тому також нерівномірно накопичується сума зносу і зменшується залишкова вартість. В останньому році експлуатації об'єкта залишкова вартість наближається до ліквідаційної вартості.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості є різновидом методу зменшення залишкової вартості. При цьому методі річна сума амортизації визначається як множення залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або початкової вартості на дату початку нарахування амортизації і подвоєної річної норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання об'єкта (пп. 3 п.26 П(С)БО 7) [1].

При застосуванні цього методу річна норма амортизації являє собою фіксовану (у відсотках) величину і застосовується до залишкової вартості об'єктів основних засобів. При цьому в перший рік експлуатації об'єкта ОЗ нараховується найбільша сума амортизації, потім вона зменшується щороку.

Передбачувана ліквідаційна вартість не враховується при розрахунку річної норми амортизації. Тому в останній рік експлуатації об'єкта річну суму амортизації варто розраховувати не по формулі, а як різницю між залишковою вартістю об'єкта на початок року [6].

Кумулятивний метод, або метод суми цифр років, грунтується на розрахунку так званого кумулятивного коефіцієнта, що є по суті, нормою амортизації. При цьому методі річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується і кумулятивного коефіцієнта (пп.4 п.26 ПБО 7) [1].

Кумулятивний коефіцієнт розраховується на кожен рік використання об'єкта діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміна використання об'єкта ОЗ, на суму числа років його корисного використання. Сума років корисної експлуатації об'єкта - це результат додавання порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт [4].

Ефект від використання цього методу такий же, як і від використання методу зменшення залишкової вартості, - у перші роки експлуатації списується основна частина початкової вартості, але досягається це не за рахунок того, що в наступні роки зменшується база для нарахування амортизації, а за рахунок зменшення норми амортизації. Проте зменшення залишкової вартості відбувається повільніше. По закінченні останнього строку корисної експлуатації об'єкта його залишкова вартість дорівнює ліквідаційній [3].

Виробничий метод нарахування амортизації передбачає нарахування місячної суми амортизації множенням фактичного місячного обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) на виробничу ставку амортизації (пп.5 п.26 ПБО 7) [1]. Це єдиний метод, при якому місячна сума амортизації визначається безпосередньо, а не розподілом на 12 річної суми амортизації, як це має місце при застосуванні прямолінійного методу, методу зменшення залишкової вартості і кумулятивного методу.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується на загальний об’єм продукції (робіт, послуг), що підприємство планує виробити із використанням об'єкта ОЗ.

Для визначення цієї ставки інформація про термін корисного використання об'єкта не потрібна. Але потрібна інформація про очікуваний обсяг виробництва, що може виражатися як у натуральних одиницях (штуках, метрах, тоннах і ін.), так і в грошах. Відповідно, норма амортизації може встановлюватися на штуку, тонну, гривню і т.д [5].

Перевага цього методу є в тому, що він забезпечує максимально рівномірний (справедливий) розподіл амортизаційної вартості на виготовлену продукцію. Проте використання цього методу обмежено. Він застосовується насамперед для амортизації основного технологічного устаткування, по яких може бути визначений випуск продукції. Основним недоліком цього методу є те, що в ряді випадків важко визначити сумарний виробіток об'єкта.

Отже, в ході проведеного дослідження виявлено, що кожен метод нарахування амортизації має свої як позитивні, так і негативні сторони. Відмінність застосовуваних методів амортизації полягає в різному рівні нарахованих амортизаційних відрахувань, а також у способі їх розподілення. Тому, в залежності від виду основних засобів, умов експлуатації, моральної зношуваності, підприємства по власним бажанням повинні застосовувати найбільш ефективний і доцільний метод амортизації.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92

2. Довгопол Н., Нестеренко М. Амортизація: предметна сутність і ступінь впливу на відтворення основних засобів. – 2010. – № 12. – С. 3-13

3. Ігнашкіна Т. Б. Методичні підходи до оцінки ефективності відтворення основних фондів підприємств // Економіка & держава. – 2011. – № 1. – С. 61-63

4. Косовець Л. Облік основних засобів // Головбух. – 2008. – № 35. – С. 24-31

5. Монакин В. Проблемы учета амортизации основных средст // Справочник экономиста. – 2007. – № 8. – С. 54-58

6. Пономарьова Н. А. Особливості бухгалтерської і податкової амортизації основних засобів // Вісник Хмельницького національного університету. – 2008. – № 5. – С. 319-322