Экономические науки/ 7.Учет и аудит.

Васітинська В.Ю. Гріщенко І.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Правові засади організації та здійснення фінансово-господарського контролю

Фінансовий контроль є важливою функцією держави, що забезпечує умови нормального функціонування фінансової системи. Ринкові умови не відміняють необхідності систематичного контролю фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ усіх форм власності, вжиття заходів із попередження й ліквідації недоліків. Фінансовий контроль об'єктивно властивий і ринковій економіці, він використовується всіма розвинутими країнами в тій мірі, в якій диктується економічними і політичними завданнями.

Тільки належне використання контролю в управлінні державними фінансовими ресурсами дасть можливість створити необхідні передумови для здійснення в державі ефективної економічної політики. Тому розбудова цілісної системи фінансового контролю є важливим кроком у забезпеченні функціонування системи державної влади й викликає особливе зацікавлення як у теоретичному, так і практичному плані.

Метою статті є розгляд методів, форм, видів фінансового контролю та визначення особливостей правового регулювання фінансового контролю. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері організації і здійснення фінансового контролю в Україні та регулюються Конституцією України, Бюджетним кодексом України, Законами України “Про Рахункову палату”, “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, “Про державну податкову службу в Україні” та багатьма іншими законами, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами органів фінансового контролю.

Останніми роками опубліковано результати досліджень вчених та практиків, присвяченим теоретичним, методологічним та правовим проблемам фінансового контролю. Важливу роль у вивченні аспектів цієї проблематики відіграють праці: Воронової Л.К., Савченко Л.А., Грачевої Е.Ю., Кінащук Л.Л., Рибачука І., Жураковського де Саса Т.Б., та інших.

У науковій літературі відсутній єдиний погляд на питання про поняття фінансового контролю, тому це поняття визначається по-різному.

На думку Воронової Л.К , фінансовий контроль є особливою сферою державного контролю, що пов’язана з діяльністю фінансових органів із виявлення порушень законності, фінансової дисципліни та доцільності під час формування, розподілу й використання державних і муніципальних грошових фондів [2, с. 38].

Важливим є виділення таких форм здійснення фінансового контролю:

1. Разові, або періодичні, випробування. У цій групі вони об’єднують одиничні форми контролю, які проводяться переважно під час випробувань щодо якісних характеристик об’єктів. Сюди відносять: сертифікацію, атестацію, акредитацію, ліцензування, експертизу.

2. Перевірки - це основні форми контролю, які використовуються під час проведення контрольних заходів, а саме: державний фінансовий аудит, інспектування, ревізія, перевірка і аудит.

3. Безперервне відстеження діяльності економічних систем, що передбачає такі форми проведення безперервного контролю, як фінансовий моніторинг та інші форми безперервного нагляду [3,с 115]

Реалізувати функції, які покладені суспільством на фінансовий контроль, можливо за допомогою різних методів. Під методом розуміють спосіб теоретичного дослідження або практичного здійснення. Методи можуть бути поділені на три основні групи:

– документальні: перевірка за формальними ознаками; перевірка за змістом; арифметична перевірка; нормативна перевірка; зустрічна перевірка;

– фактичні: інвентаризація; контрольний обмір; обстеження; лабораторні аналізи якості; контрольний запуск;

– хронометраж: отримання письмових пояснень [2,с. 58].

Фінансовий контроль вирізняється своїм різноманіттям, його здійснення є компетенцією широкого кола органів контролю. За основу поділу його на види приймають: суб’єктний склад органів контролю, специфіку об’єкта фінансового контролю, час його проведеня [1,с .202].

Розрізняють такі види фінансового контролю:

Попередній фінансовий контроль передує здійсненню фінансово-господарських операцій. Основна його мета - запобігання порушенням фінансового законодавства. Поточний фінансовий контроль проводять упродовж короткого часу, безпосередньо у процесі здійснення господарських і фінансових операцій. Широке застосування поточного контролю дає змогу виявити помилки і зловживання, допущені як на стадії попереднього контролю, так і безпосередньо в процесі здійснення фінансово-господарської операції.

Наступний фінансовий контроль проводять після завершення конкретної фінансово-господарської операції або закінчення певного звітного періоду. Державний фінансовий контроль здійснюють органи держави, наділені компетенцією й повноваженнями на здійснення контрольних дій.

Особливістю організаційного виміру системи фінансового контролю установ та організацій бюджетної сфери є те, що їх очолюють представницькі органи та органи державної виконавчої влади, які забезпечують регулювання та управління державними фінансами в межах, визначених чинним законодавством, у першу чергу, Конституцією України. Це спеціально створена система фінансово-кредитних органів для управління фінансами та здійснення контролю у цій сфері, компетенція якої охоплює всі ланки фінансової системи – бюджет, позабюджетні цільові фонди, децентралізовані фонди підприємств, установ, організацій, страхування та кредитування. До таких органів відносять Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Національний банк України, їх територіальні відділення, управління.

Функції фінансового контролю у розрізі позитивної юридичної відповідальності покладаються передусім на головних розпорядників бюджетних коштів та керівників бюджетних установ, які відповідають за організацію ефективної системи внутрішнього контролю за фінансовою та господарською діяльністю цієї установи з урахуванням положень Бюджетного кодексу та інших нормативно-правових. Зовнішній контроль та аудит фінансової і господарської діяльності бюджетних установ здійснюються Рахунковою палатою – вчастині контролю за використанням коштів Державного бюджету України, Головним контрольно-ревізійним управлінням України – відповідно до його повноважень [3,с. 121].

Отже, ефективний фінансовий контроль сприяє прискоренню економічного, соціального розвитку країни, раціональній організації використання наявних ресурсів, які знаходяться у державній та муніципальній власності. Основними напрямами вдосконалення організаційно-правового механізму державного управління сферою фінансового контролю діяльності органів є: формування єдиних концептуальних засад організації державного фінансового контролю діяльності органів державного управління з урахуванням сучасних умов розвитку українського суспільства; створення єдиного правового поля розвитку системи державного фінансового контролю та законодавче закріплення за його суб’єктами відповідних функцій; стандартизація та кодифікація державного фінансового контролю.

Література:

1. Жураковський де Сас Т.Б. Проблеми і стратегічні пріоритети розвитку системи державного фінансового контролю // Стратегічні пріоритети, №2 (11), - 2009. – с. 200 – 204.

2. Фінансове право України: Навч. Посібник / [Л.К. Воронова, М.П. Кучерявенко, Н.Ю Пришва та ін.]; - К.: Правова єдність, 2009, - 395 с.

3. Дрозд І. К. Державний фінансовий контроль : навч. посіб. / І. К. Дрозд, В. О. Шевчук. – К. : ТОВ "Імекс-ЛТД", 2007. – 304 с.