Вірстюк Н.В.

Науковий керівник: Воронцова І.І.

Буковинська державна фінансова академія, м.Чернівці

УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ОБЛІКУ ТА УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

У даній статті визначено основні проблеми обліку та управління дебіторською заборгованістю і запропоновано шляхи щодо їх усунення.

Постановка завдання. Одним з найбільш складних питань вітчизняних підприємств є дебіторська заборгованість та проблеми неплатежів, пов’язаних з її існуванням, адже суб’єкти господарювання на перший план висувають вирішення власних проблем, замість виконання фінансових зобов’язань по платежах перед партнерами. Важливе завдання стійкого росту та фінансової стабільності економіки підприємств та держави в цілому полягає в налагодженні системи розрахунків між підприємствами-дебіторами та підприємствами-кредиторами.

На сучасному етапі економічного розвитку вітчизняні підприємства неспроможні ефективно управляти дебіторською заборгованістю, яка займає вагому частку в оборотних активах, що спричиняє кризу взаємонеплатежів. Більшість підприємств практично не мають можливості нормально функціонувати у зв’язку з наявністю дебіторської заборгованості, адже це відволікає кошти з обороту. В таких умовах особливо зростає роль ефективного управління дебіторською заборгованістю, своєчасного її повернення та попередження виникнення безнадійних боргів.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Проблемі управління дебіторською заборгованістю значну увагу приділено у наукових розробках українських та зарубіжних фахівців: М.М. Василюка [2], О.М. Горбачова, Л.В. Лахай [3], О.О. Дородня [4], Т. Євлаш [5], Т.С. Єдинака [6], Н.В. Курта [7], В.С. Терещенка, К.Г. Сударікова [8], С.С. Шевченка, Л.С. Шевченка [9], К.С. Сурніна [10] та інших. Незважаючи на значну кількість праць, присвячених проблемі управління дебіторською заборгованістю, усе ж відчутною є потреба методологічного забезпечення впровадження теоретичних розробок у практичну діяльність.

Мета статті. Визначити основні проблеми відображення в обліку та управління дебіторської заборгованості та запропонувати шляхи їх усунення.

Виклад основного матеріалу. У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв’язку із цим у нього виникає дебіторська заборгованість.

В підприємницькій діяльності некерована дебіторська заборгованість є однією з причин кризового стану. Одним із напрямів управління дебіторською заборгованістю, що сприятиме її зменшенню, має стати посилення контролю за нею через створення на кожному підприємстві спеціальних підрозділів. На великих підприємствах це може бути спеціальний відділ управління та контролю за дебіторською заборгованістю, а на середніх і малих – особа, на яку покладені його завдання. До їх основних функцій слід віднести: ведення обліку проблемної дебіторської заборгованості підприємства; розроблення схем здійснення розрахунків із погашення проблемної дебіторської заборгованості підприємства; застосування факторингу, векселів, взаємозаліків; проведення реструктуризація заборгованості; координацію взаємовідносин із кредиторами підприємства з метою уникнення стягнень ними заборгованості примусово; розробка методичних підходів до оптимізації розмірів боргових зобов'язань; контроль за виконанням фінансових планів за місяць і квартал у частині погашення зовнішньої дебіторської заборгованості підприємства; аналіз та внутрішній контроль за дебіторською заборгованістю.

Згідно П(С)БО 10 під дебіторською заборгованістю розуміють «суму заборгованості дебіторів підприємства на певну дату» [1].

Серед головних проблем, що стосуються дебіторської заборгованості, варто відмітити те, що наявність простроченої безнадійної заборгованості негативно впливає на фінансовий стан підприємства та його платоспроможність. Відволікання з обігу значних сум коштів за рахунок збільшення дебіторської заборгованості змушує підприємство підвищувати власну кредиторську заборгованість, що веде до зростання витрат підприємства, а відповідно і до зниження його прибутків.

На основі аналізу наукових праць і проведення досліджень у цій сфері обліку, можна назвати кілька проблемних питань пов’язаних з обліком та управлінням дебіторською заборгованістю:

– облік довгострокової дебіторської заборгованості згідно з вимогами П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»;

– відсутність чіткої схеми деталізації та співвідношення різних видів дебіторської заборгованості у загальній їх структурі;

– вивчення обліку сумнівних боргів, зокрема резерву на їх покриття з метою зближення бухгалтерського та податкового обліку;

– потреба змін у будові регістрів аналітичного і синтетичного обліку дебіторської заборгованості. Сьогодні облік дебіторської та кредиторської заборгованостей ведеться в одному регістрі – Журналі №3. На нашу думку, це зовсім різні об’єкти бухгалтерського обліку, які лише частково пов’язані між собою.

Також уточнення вимагає визнання поточної дебіторської заборгованості, оскільки згідно з П(С)БО 10, дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів і послуг та оцінюється за первісною вартістю [1]. Утворення поточної дебіторської заборгованості не завжди слід пов’язувати з доходом. Дохід вимірюється сумою очікуваних грошових надходжень, тому якщо не очікується погашення дебіторської заборгованості у звітному періоді, то наступні надходження коштів або певних матеріальних цінностей не можна вважати доходом. Так, перерахування авансів за ще непередану продукцію призводить до виникнення дебіторської заборгованості, хоча доходу тут немає. Вважаємо, що ці пропозиції повинні бути взяті до уваги при подальшому вдосконаленні нормативної бази [6].

Проблемним питанням виступає класифікація дебіторської заборгованості. Для вирішення даного питання на підприємстві необхідно впроваджувати методику класифікації дебіторської заборгованості, що дасть можливість здійснювати порівняльний аналіз варіантів групування розрахунків з дебіторами за класифікаційними ознаками з метою розробки різних типів класифікації.

Класифікацію дебіторської заборгованості слід проводити у такій послідовності: визначення мети, формулювання завдань, конкретизування користувачів інформації, вибір ознаки класифікації, визначення пріоритетних принципів, надання переліку можливих типів класифікації, вибір оптимального типу, групування дебіторської заборгованості за обраним типом. Як можливі ознаки класифікації дебіторської заборгованості треба додатково запропонувати: суб’єкт дебіторської заборгованості, сума заборгованості, вид оцінювання, причина виникнення.

Для забезпечення такого принципу бухгалтерського обліку, як «обачність», дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи і послуги відображається в бухгалтерській звітності у чистій реалізаційній вартості, що враховує величину резерву сумнівних боргів. Питання визначення величини такого резерву потребує доопрацювання в плані конкретизації методики розрахунку [9].

Також потрібно своєчасно здійснювати контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості. Значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стабільності підприємства і робить необхідним залучення додаткових джерел фінансування. В умовах інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство реально одержує лише частину вартості виконаних робіт. Тому необхідно розширити систему авансових платежів.

Розмір дебіторської заборгованості визначається умовами підприємства щодо розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови суворі, менше клієнтів купують товар в кредит, зменшується обсяг реалізації, отже, зменшується величина дебіторської заборгованості по розрахунками з клієнтами. З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, з’являється більше замовників, зростає обсяг реалізації і сума дебіторської заборгованості за розрахунками.

Зростання дебіторської заборгованості може бути внаслідок нераціональної кредитної політики, збільшення обсягу продажу, неплатоспроможності покупців тощо. Щоб прискорити її погашення необхідно проводити поглиблений аналіз платоспроможності клієнтів, своєчасно оформляти розрахункові документи, застосовувати передоплату, вексельні розрахунки та інші прогресивні форми [2].

Отже, для зменшення розміру дебіторської заборгованості необхідно здійснювати такі заходи:

– визначати ступінь ризику не уплати рахунків покупцями;

– збільшувати коло покупців з метою мінімізації втрат від несплати одним або декількома покупцями;

– вести оперативний контроль за надходженням готівки;

– визначення кола потенційних дебіторів та суворе планування дебіторської заборгованості підприємства на майбутні періоди;

– визначення можливості застосування кредитної політики щодо окремих покупців продукції та формування її принципів і умов;

– аналіз структури та динаміки дебіторської заборгованості підприємства в попередніх періодах;

– своєчасно визначати сумнівну заборгованість;

– вести претензійну роботу співпрацюючи з юридичною службою;

– припиняти дію договорів з покупцями, що порушують платіжну дисципліну;

– своєчасно виявляти недопустимі види дебіторської заборгованості [6].

Також для оптимізації розміру та структури дебіторської заборгованості підприємствам доцільно рефінансувати її частину. Метою рефінансування дебіторської заборгованості є прискорення її переведення в інші форми оборотних активів підприємства (кошти, ліквідні короткострокові цінні папери тощо).

Суб’єктам господарювання доцільно застосовувати такі методи рефінансування дебіторської заборгованості підприємства [7]:

1) спонтанне фінансування – призначення знижок покупцям за скорочення строків розрахунку ( при оплаті товару до закінчення певного строку покупець одержує знижку із ціни, після цього строку – укладаючись у договірний строк платежу – він платить повну суму);

2) облік векселів – продаж наявних у підприємства векселів банку за дисконтною ціною ( нижче від номіналу); величина дисконту, утримуваного банком, залежить від номіналу векселів, строку їх погашення й облікової вексельної ставки (при сумнівній платоспроможності векселедавця облікова ставка може включати премію за ризик);

3) факторинг – поступка продавцем банку ( або спеціалізованій «фактор-фірмі») права одержання коштів за платіжними документами за поставлену продукцію, при цьому банк (фактор-фірма) відшкодовує підприємству-продавцю основну частину суми боргу за такими платіжними документами, стягуючи певний відсоток комісійних залежно фактора ризику, від платоспроможності покупця продукції й передбачених строків її оплати.

Основна цінність факторингу полягає в його комплексності. Це не просто фінансування певних витрат, а саме сукупність рівноцінних для підприємства фінансово-посередницьких структур.

Як свідчить практика ведення бізнесу в країнах з розвинутими ринковими відносинами надання знижок широко застосовується підприємницькими структурами (оскільки така політика забезпечить прибуток на одержані достроково кошти, і його розмір буде більшим, аніж розмір наданої знижки). Якщо підприємства не використовують знижку при довгостроковій оплаті рахунків, то воно втрачає частину прибутку.

Для усунення всіх вище перелічених проблем необхідно вдосконалити політику управління дебіторською заборгованістю, адже саме політика управління дебіторською заборгованістю, яка представляє собою частину загальної політики управління оборотними активами і маркетингової політики підприємства, спрямованої на розширення обсягів реалізації продукції, визначає ефективність роботи підприємства. Тому досить важливим є визначення основних (ключових) етапів формування політики управління дебіторською заборгованістю:

1. Аналіз дебіторської заборгованості підприємства у попередньому періоді.

2. Формування принципів кредитної політики відносно до покупців продукції.

3. Визначення можливої суми фінансових коштів, які інвестуються в дебіторську заборгованість по товарному та споживчому кредиту.

4. Формування системи кредитних умов.

5. Формування стандартів оцінки покупців і диференціація умов надання кредиту.

6. Формування процедури інкасації дебіторської заборгованості.

7. Забезпечення використання на підприємстві сучасних форм фінансування дебіторської заборгованості.

8. Побудова ефективної системи контролю за рухом і своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості. [2]

Висновок. На сучасному етапі економічного розвитку вітчизняні підприємства не спроможні ефективно управляти дебіторською заборгованістю, яка займає вагому частку в оборотних активах, що спричиняє кризу взаємонеплатежів. Покупці, укладаючи угоди закупівлі, не прогнозують свої фінансові можливості; постачальники, попередньо отримавши оплату за продукцію і надання послуг, не виконують своїх зобов'язань; банки затримують розрахунки за наявності коштів клієнтів, затягують строки здійснення платіжних операцій, не забезпечують дисципліни розрахунків. Особливо значні втрати від розрахунково-платіжної кризи несуть підприємства, які мають справу із продукцією з коротким строком зберігання.

Таким чином, загальна криза неплатежів, яка характерна для сучасної української економіки, та певні глобальні тенденції значно впливають на стан дебіторської заборгованості суб’єктів господарювання в Україні.

Зазначені проблеми вказують на необхідність пошуку специфічних засобів удосконалення системи обліку та управління дебіторською заборгованістю, спрямованих на отримання інформації комплексного характеру, достатньої для прийняття рішень щодо налагодження системи розрахунків з дебіторами, поліпшення стану простроченої заборгованості.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 10 жовтня 1999 р. № 237 зі змінами та доповненнями.

2. Василюк М.М. Механізм управління дебіторською заборгованістю в сучасних умовах господарювання // www.nbuv.gov.ua

3. Горбачова О.М., Лахай Л.В. Облік та аналіз дебіторської заборгованості:проблеми та шляхи їх вирішення// www.nbuv.gov.ua.

4. Дородня О.О. Облік та аналіз дебіторської заборгованості: проблеми та шляхи їх вирішення// www.rusnauka.com.

5. Євлаш Тетяна Методичні підходи до удосконалення класифікації дебіторської заборгованості // Економічний аналіз. – 2010. – №5.С. 255-258

6. Єдинак Т.С. Проблеми управління дебіторською заборгованістю підприємств в умовах фінансово-економічної кризи // Держава та регіони. – 2009. – № 3. – С. 54-57.

7. Курта Н.В. Сучасні проблеми обліку дебіторською заборгованістю// Держава та регіони. – 2009. – № 3. – С. 370-373.

8. Терещенко В.С., Сударікова К.Г. Облік дебіторської заборгованості: проблеми та шляхи вирішення// www.rusnauka.com.

9. Шевченко С.С., Шевченко Л.С. Проблеми оптимізації стану дебіторської заборгованості в умовах антикризового управління// intkonf.org.

10. Сурніна К.С. Удосконалення дебіторської та кредиторської заборгованості промислових підприємств// www.dissland.info.