“Экономические науки”/ 8.Математические методы в экономике

Єсіпенко К.Ю.

Криворізький факультет ЗНУ

Економіко-математичне моделювання ефективності використання основних засобів на підприємстві

Основним завданням функціонування підприємства є виготовлення продукції (надання послуг) в результаті поєднання і взаємодії в процесі виробництва трьох його основних елементів: засобів праці, предметів праці та праці людини. Термін «засоби» походить від латині і дослівно означає «основа». Це дійсно основа продуктивної діяльності підприємства, так як виробниче підприємство не може діяти, не маючи засобів виробництва.

Згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «основні засоби» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються для використання у господарській діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або матеріальним зносом.

Безперервний виробничий процес потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних засобів. Необхідною умовою їхнього відновлення є поступове відшкодування вартості основних засобів, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизація – систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації)).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Нагромадження та оновлення основних засобів, нарощування виробничих потужностей підприємств різних галузей народного господарства здійснюється в процесі технічного переозброєння, реконструкції й розширення діючих або спорудження нових виробничих об’єктів (цехів, виробництв, підприємств у цілому).

Технічне переозброєння діючого підприємства означає здійснення відповідно до плану (програми) його технічного розвитку (без розширення існуючих виробничих площ) комплексу заходів, що передбачають підвищення до сучасних вимог технічного рівня окремих дільниць виробництва за рахунок впровадження нової техніки і технології, механізації та автоматизації виробничих процесів, модернізації й заміни фізично спрацьованого та технічно застарілого устаткування. Реконструкція діючого підприємства є здійснюваним за єдиним проектом повним або частковим переобладнанням виробництва.

За необхідності можуть бути споруджені нові або розширені існуючі допоміжні та обслуговуючі об’єкти. До реконструктивних робіт відносять також будівництво нових виробничих об’єктів замість тих, дальшу експлуатацію котрих визнано недоцільною. Під розширенням діючого підприємства заведено розуміти спорудження його другої та наступних черг, додаткових виробничих комплексів, нових цехів або розширення існуючих, а також організацію допоміжних та обслуговуючих виробництв, комунікацій тощо. До нового будівництва (новобудов) відносять спорудження окремих виробничих об’єктів або підприємств, що здійснюється на нових майданчиках та за затвердженим окремим проектом.

Такі форми розширеного відтворення основних засобів і методи оновлення виробничого потенціалу підприємств є взаємозв’язаними елементами єдиного відтворювального процесу, які доповнюють один одного. Проте пріоритетними для переважної більшості різногалузевих виробництв (господарств) треба вважати технічне переозброєння і реконструкцію діючих виробничих об’єктів.

Виходячи з цього забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних засобів і виробничих потужностей підприємств. Підприємницька активність економічних суб’єктів, розмаїтість форм власності, державне управління в умовах ринкових відносин стимулюють здійснення систематичних заходів на вітчизняних підприємствах для підтримки їх рентабельності і конкурентоспроможності. Увага багатьох видатних вчених постійно зосереджена на пошуку резервів збільшення потенціалу підприємств, що сприяв би відповідному розвитку України.

Велике значення при збільшенні конкурентоспроможності підприємств приділяється до реалізації потенційних можливостей підвищення ефективності використання наявних ресурсів: матеріальних, трудових, фінансових. Вплив кожного з цих ресурсів на результати діяльності підприємства не однаковий, але саме засоби праці надають можливість перетворювати предмет праці – здійснювати виробничий процес, де обсяг і витрати виробництва багато в чому залежать від кількості активної частини основних засобів і якості управління ними.

Отже, у результаті встановлено, що при управлінні основними фондами найбільша увага традиційно приділяється заходам та моделюванню ефективності основних засобів, спрямованим на удосконалення технології та організації діючого виробництва. В ході скорочення виробництва, основні фонди, що вивільняються, не розглядаються як капітал для розвитку іншої підприємницької діяльності на підприємстві.

Література:

1. Економіка підприємства: Підручник / За ред. Й.М. Петровича. – Львів: Магнолія плюс, 2006. – 580 с.

2. Амоша О.І. Людина та навколишнє середовище: економічні проблеми екологічної безпеки виробництва. – Київ: Наукова думка, 2002. – 296 с.

3. Экономика предприятия / Под ред. Ф.К. Беа, Э.Дихтла, М.Швайтцера: Пер. с нем. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 928 с.