Экономические науки/ 9.Экономика промышленности.

Студентка Глуховата С.А.

Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут»,Україна

Місце лізингу у забезпеченні соціально-економічного розвитку транспортної галузі України

В Україні лізинг як форма товарного кредитування перебуває на початкових етапах формування, а ринок лізингових послуг має великий потенціал. Стабільність його розвитку гарантується законодавчо-нормативним забезпеченням цього бізнесу та діяльністю компаній, які надають послуги лізингу.

Незважаючи на те, що протягом останніх років український ринок лізингових послуг стабільно зростає, Україна майже не використовує його переваг і можливостей: у 2010 році співвідношення обсягу лізингових послуг до ВВП становило лише 0,28 %. Це у 20 разів менше від показника Естонії та майже в 6 разів менше від показника Росії (табл.1).

Таблиця 1 - Співвідношення обсягу лізингових послуг до ВВП у країнах світу

Країна	2010 рік, у %
Естонія	5,17
Чехія	4,74
Словаччина	4,25
Південна Африка	4,25
Німеччина	2,99
Італія	1,99
Польща	1,82
Росія	1,46
Україна	0,28
Середній показник	1,68

У світовій структурі ринку лізингових послуг частка України також є надзвичайно мізерною: річний обсяг лізингових операцій у 2010 році становив 0,33 млрд дол. США, або лише 0,055 % світового ринку лізингових послуг (табл. 2).

Таблиця 2.- Світова структура ринку лізингу у 2010 році

Регіон	Річний обсяг лізингових операцій, млрд дол. США	Частина у світовому ринку лізинг, %
Південна Америка	262,8	43,8
Європейські країни	223,2	37,2
у т.ч. Україна	0,33	0,055
Азія	93,0	15,5
Австралія й Океанія	9,0	1,5
Африка	7,2	1,2
Південна Америка	4,8	0,8
Усього	600,0	100,0

Фахівці Світового банку, врахувавши знос основних засобів вітчизняних підприємств і потребу їх заміни, визначили потенційний попит на ринку лізингових послуг – від 12 млрд до 53 млрд. дол., що в 100 разів більше від досягнутого рівня [5, с. 213-215].

Проведення активної інноваційної політики в Україні є одним із головних шляхів подолання кризового стану економіки країни. Ефективність інноваційної діяльності потребує пошуку шляхів її активізації. Одним із способів активізації може бути застосування лізингу. Саме лізинг допоможе у вирішенні інноваційних проблем на засадах мінімізації затрат. Поєднуючи у собі елементи оренди та кредиту, лізинг має низку переваг над традиційними формами кредитування, а саме: можливість використання нової, дорогої техніки, високих технологій без значних одноразових витрат; лізинг дає змогу підприємству запобігти витратам, пов’язаним із моральним старінням машин і устаткування, і сприяє використанню найновіших об'єктів лізингу, що підвищує конкурентоспроможність лізингоотримувача; лізингові платежі в повному обсязі відносять на собівартість продукції (робіт, послуг) і відповідно знижують оподатковуваний прибуток; лізинг доступний малим і середнім підприємствам, тоді як отримання банківських кредитів для них проблематичне.

Динаміка вартості та кількості укладених лізингових угод в Україні яскраво демонструє вплив економічної кризи в другій половині 2009 р. і першому півріччі 2010 р., котрий практично нівелював тривалий період позитивних тенденцій у цій сфері.

Кількість укладених договорів фінансового лізингу за 2010 рік зменшилась на 6759 (69%) у порівнянні з 2008 роком і склала 3007 договорів. У вартісному вираженні обсяг укладених договорів зменшився на 7,51 млрд. грн (75%) і склав 2,47 млрд. грн. Вартість діючих договорів фінансового лізингу станом на кінець 2010 р. зменшилась на 1,3 млрд. грн. (4,6%) у порівнянні з кінцем 2009 р. і становить 27,2 млрд. грн. Середня вартість діючої угоди станом на кінець 2010 р. збільшилась на 0,63 млн. грн. (62%) і становила приблизно 1,65 млн. грн. В кількісному вираженні обсяг діючих договорів на кінець періоду становить 16490 угод.

Український ринок лізингових послуг представляють такі лізингодавці: банки-резиденти України; лізингодавці-нерезиденти України (міжнародний лізинг); лізингові компанії-резиденти України. Зазначені вище переваги лізингу над традиційними формами кредитування мали би привабити до нього споживачів, особливо на тлі сучасного пожвавлення факторингових і появи колекторських послуг щодо проблемних позичальників банківських коштів. Переважна більшість лізингових компаній надають у лізинг кілька основних видів активів. Упродовж 2004-2006 рр. найпопулярнішими предметами лізингу на українському ринку були транспортні засоби, виробниче обладнання, сільськогосподарська техніка, комп’ютерна техніка та телекомунікаційне обладнання. Зобразимо на рис. 2 та 3 структуру лізингового портфеля за галузями господарства за П квартал 2009 та 2010 рр. відповідно.

Рис 2. Розподіл лізингового портфеля за галузями господарства на кінець II кварталу 2010р.

Аналізуючи діаграму, варто звернути увагу, що практично за всіма позиціями спостерігається збільшення, незважаючи на те, що, наприклад, будівництво та сільське господарство на сьогодні вважають ризикованими галузями для інвестування. Лише у групі “інші” спостерігаємо стрімкий спад (на 38,1 %). На жаль, у лізинговому портфелі України не виділено лісової та деревообробної промисловості. Проте, саме ці галузі потребують значних інвестицій на оновлення основного капіталу. Ми лише можемо припустити, що вони віднесені до групи “інші”, вартість лізингового портфеля якої у II кварталі 2010 р. зменшилась. Тому, на нашу думку, заслуговує уваги застосування лізингу в лісовій і деревообробній промисловості. Оскільки саме лізинг є відносно новим інструментом оновлення основного капіталу цих галузей, активне використання якого може стати потужним імпульсом технічного переоснащення виробництва [6]. Основним джерелом фінансування лізингових операцій в 2010 році стали позичкові кошти, в тому числі банківські кредити (64,5 %), при цьому їх питома вага зросла на 10,1%; крім цього, питома вага власних коштів лізингових компаній в 2010 році зросла на 13,74% і становить 35,49%.

Серед договорів фінансового лізингу, як і раніше, переважають угоди в галузі транспорту (59%), сільського господарства (11,5%), будівництва (11%) та сфері послуг (6%); при цьому питома вага транспорту і сільського господарства зросла відповідно на 7,87% і 2,09%, а питома вага будівництва і сфери послуг зменшилась відповідно на 4,32% і 2,18% .

В 2009 році спостерігається зростання питомої ваги короткострокових договорів фінансового лізингу (до 5 років включно), що спричинене нестабільністю політичної та економічної ситуації в країні (це зробило довгострокові інвестиції високо ризикованими). Серед договорів фінансового лізингу переважають угоди в галузі транспорту, сільського господарства, будівництва. Це пов’язано з стрімким розвитком даних галузей в 2008, на початку 2009 р [2].

У 2008 році дані галузі вважаються ризикованими для інвестування, що було спричиненим падінням попиту і цін на дану продукцію.

Найбільшим попитом серед предметів лізингу користувався транспорт, сільськогосподарська техніка, будівельне та поліграфічне обладнання (що в принципі дублює основні галузі, в сфері яких переважали договори лізингу). Основними джерелами фінансування лізингових операцій в 2009 році були банківські кредити (47,1%), власні кошти (21,75%) лізингових компаній, причому слід зауважити стрімке зростання їх питомої ваги в порівнянні з попереднім періодом. Значно скоротилося фінансування за рахунок позикових коштів юридичних осіб (-41,93%). Такі процеси в деякій мірі пов’язані з кризою ліквідності навесні 2009 року, практичною відсутністю внутрішнього та зовнішнього фінансування в кінці поточного періоду.

Кількість укладених договорів фінансового лізингу за 2009 р. виросла у порівнянні з аналогічним періодом 2008 року і склала 9 766 договорів. У вартісному вираженні обсяг договорів склав 9,98 млрд. грн. (-6,9 млрд. грн. в більшій мірі в зв’язку з фінансовою кризою, значним скороченням обсягів внутрішнього та зовнішнього фінансування).

Вартість діючих договорів фінансового лізингу на кінець 2008 р. становила 28,5 млрд. грн., що на 8,3 млрд. грн. більше у порівнянні з 2007 р.; в кількісному вираженні їх обсяг становив 17 586 угод. Такі тенденції пов’язані зі зростанням обізнаності щодо лізингу серед широкої громадськості та державних службовців, швидким розвитком фінансових ринків України, а також кращим доступом до кредитних ресурсів за останні періоди. Причому слід зазначити, що по результатам 3 кварталів 2008 р. вартість діючих лізингових угод складала 29,5 млрд. грн., за рахунок стрімкого скорочення обсягів фінансування в 4 кварталі він зменшився приблизно на 1 млрд. грн.

В структурі лізингових платежів переважають погашення вартості предмету лізингу – 68,78%, а також комісія лізингодавця – 24,32%. В зв’язку з кризовими явищами на фінансових ринках та в економіці, нестабільністю політичної ситуації, погіршенням доступу до кредитних ресурсів (що є основним джерелом фінансування лізингових операцій), падінням платоспроможності підприємств, призупиненням інвестиційних проектів, в найближчі роки можна очікувати значне скорочення обсягів лізингового кредитування та призупинення зростання лізингового ринку, що спостерігалося в останні роки.

У 2010 році у порівнянні з 2009 роком спостерігається зростання на 9,36% питомої ваги договорів строком від 5 до 10 років, та зменшення на 7,56% питомої ваги договорів строком від 2 до 5 років; також зменшилась на 2,7% питома вага короткострокових (до 2 років) договорів, а довгострокових (більше 10 років) договорів стало більше на 0,9%; таким чином, спостерігається загальна тенденція до збільшення в 2010 році строків фінансування;

Український ринок лізингу займає 0,1% від європейського. У кращі часи частка лізингу у вітчизняній економіці становила 8%, але протягом 2009 року й ця цифра скоротилася більш ніж удвічі [62].

Ще навесні 2010 учасники ринку заявляли, що планують вийти на результат 2009 року і укласти нових договорів хоча б на суму 2,5 млрд. грн. Проте вже протягом першого півріччя 2010 року ціна підписаних договорів перевищила 1,4 млрд. грн., а за підсумками року може сягнути 3 млрд. грн.

Тим не менш, є тривожні тенденції. По-перше, скорочується кількість безпосередньо договорів лізингу (за другий квартал 2010 року їх укладено на 8% менше, ніж протягом аналогічного періоду 2009 року). Це означає, що потік клієнтів зменшується, а платежі просто отримують за рахунок великих сум фінансування.

По-друге, лізингові компанії активно користуються банківськими кредитами для поповнення ресурсів. За даними Українського об’єднання лізингодавців (УОЛ), кредити займають майже 70% у фінансуванні безпосередньо лізингових операцій, а питома вага власних коштів лізингових компаній скоротилася на 30%. Це означає, що вартість отриманих кредитів перекладається на плечі клієнтів, що робить для них лізинг дорожчим.

До того ж, якщо якість лізингового портфеля значно погіршиться, лізингодавець ризикує не розрахуватися за боргами, а значить, ставить себе під загрозу банкрутства. А частка проблемної заборгованості висока та її можна порівняти з такою у банків. Зокрема, за різними оцінками, вона сягає 50%, з яких 20-25% – це практично безнадійна заборгованість, а решта 25% – договори, за якими виправити ситуацію ще можливо.

Плюс до всього, ринок звужується, що зменшує конкуренцію. Наприклад, ще за станом на 2005 рік, кількість лізингових компаній сягала 200. Зараз активну діяльність ведуть не більше 20-30 компаній, оскільки невеличкі, незалежні лізингодавці практично на 100% згорнули свою активну діяльність і лише продовжують “відпрацьовувати” укладені раніше договори.

Лізинг автомобілів залишається головною ланкою у галузі фінансового лізингу. На предмет лізингу машин укладено понад 60% договорів. На другому місці – лізинг сільськогосподарської техніки (близько 12% договорів). Далі йде лізинг у будівництві (понад 9% лізингових контрактів), а також сектор послуг, на який припадає дещо більше 4% договорів. При цьому частка транспорту продовжує збільшуватися, водночас питома вага будівництва, АПК і послуг – скорочується. До речі, лізинг авто є і лідером попиту з боку лізингоотримувачів.

У підсумку, сьогодні на ринку фізичних осіб активно фінансують 3-5 лізингових компаній.

Ставки за договорами лізингу перебувають на рівні кредитних. У середньому, це близько 24-26% річних у національній валюті.

Вимоги до лізингоодержувачів також стали жорсткішими. Високий перший внесок як плата за ризик: на рівні 30-40%. Крім того, дуже прискіпливо оцінюються доходи, береться до уваги кредитна історія, оскільки для лізингодавця важливо чітко спрогнозувати можливість і готовність майбутнього клієнта виконати зобов’язання.

Але, як уже було сказано, для пересічних громадян невигідність лізингу посилюється тим фактом, що частина лізингової комісії обкладається ПДВ. Саме тому лізингові компанії орієнтуються на клієнтів, які є юридичними особами та платниками цього податку. Адже той ПДВ, який вони платять у складі лізингового платежу, фактично включається до податкового кредиту й повертається їм.

Ставки за договорами лізингу перебувають на рівні кредитних. У середньому, це близько 24 – 26% річних у національній валюті

Для фізичних осіб, які беруть авто в лізинг, цей ПДВ збільшує платежі. При чому в тому випадку, якщо Нацбанк знижує облікову ставку (останнього разу він це зробив 10 серпня – з 8,5% до 7,75% річних), витрати клієнта зростають, оскільки частина комісії, яка перевищує облікову ставку, саме й обкладається ПДВ [5].

Крім того, проблемним залишається питання сплати внесків до Пенсійного фонду, який, по суті, вимагає подвійної “податі”: не лише при реєстрації авто, але й при передачі лізингоодержувачу.

Плюс до всього, лізингодавець зазнає суттєвих збитків при достроковому скасування договору: штрафи сягають 3-5-місячних платежів. Та й саме авто повертається лізинговій компанії, а вже сплачені за нього гроші та інші витрати ніхто не компенсує.

Отже, підсумовуючи результати діяльності українського лізингового ринку в період кризи та до моменту її настання, можна зазначити, що лізинг як і раніше залишається однією з передумов розвитку економіки та вітчизняного товаровиробника, незважаючи на погіршення умов у кризовій ситуації. Лізинг дозволяє ефективно погоджувати інтереси виробників і споживачів, банків і лізингових компаній.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України “Про фінансовий лізинг” // Урядовий кур’єр. – 2004. – № 8, від 16 січня.

2. Анташов А. Лізинг – нова сфера кредитних фінансових послуг // Фінанси, облік, аудит. – 2005. – №2. – С.140-144

3. Артиш В.І. Історичні аспекти виникнення та розвитку лізингу в світі // Український інвестиційний журнал WELCOME. – 2004. – № 11–12. – С. 3–11.

4. Безклубна Н.Л. Напрями розвитку лізингу // Економіка та держава. – 2006. – №12. – С.44-45.

5. Богомолова В.В. Необхідність лізингових відносин в сучасних умовах розвитку економіки України // Держава та регіони. Економіка та підприємство. – 2006. – № 6. – С.213-217

6. Брус С.І. Розвиток ринку лізингових послуг в Україні // фінанси України. – 2008. – №11. – С. 75-85.