Соколова С.Є., Чабаненко І.Л.

Донбаський Державний Технічний Університет, Україна

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ МАЙНА ВУГЛЕВИДОБУВНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ

Підприємницьку діяльність господарюючої системи забезпечує певне майно, щодо якого контролюються вигоди, отримані від його використання та ризики пов’язані з ним. В даній статті розглянуті загальні аспекти ефективності використання майна вуглевидобувних підприємств та запропоновані шляхи її підвищення.

За умов ринкових відносин в економіці України відбувається розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності. Особливого значення набуває своєчасна та об’єктивна оцінка фінансового стану підприємств, їх ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, оцінки ефективності діяльності та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності. Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство повинно мати певне майно, котре належить йому на правах власності чи володіння. Усе майно, яке належить підприємству і відображене в його балансі, становить його активи.

Ефективність господарювання будь-якого підприємства оцінюється використанням майна та фінансових ресурсів, його рентабельністю. Оцінка ефективності використання майна дає можливість визначати, наскільки ефективно використовується майно підприємства, чи все у нього гаразд із оновленням основних засобів сучасною технікою, чи своєчасно підприємство списує фізично і морально застаріле устаткування і обладнання. Такий аналіз дає можливість виявити конкретні резерви підвищення ефективності використання майна підприємства [1].

Особливо актуально ця проблема постає у вугільній промисловості, бо ефективне використання основних засобів та виробничих потужностей на підприємствах даної галузі має велике значення як для підприємства, так і для економіки країни в цілому. Повніше використання основних засобів на підприємстві веде до зменшення потреби у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, до збільшення обсягів видобутку вугілля та підвищення рівня його якості (а значить, і прибутку), прискорює їх оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення розриву в термінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи оновлення основних засобів.

Відповідно до ст. 66 Господарського Кодексу України (ГКУ) майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства [2].

Розглядаючи склад майна підприємств з видобутку вугілля треба відмітити, що їх майно переважно складається з необоротних активів, а саме основних засобів. Питома вага оборотних засобів, які включають виробничі запаси, незавершене виробництво, готову продукцію, товари, дебіторську заборгованість, дуже мала порівняно з необоротними активами, що можна побачити з таблиці 1.

Таблиця 1 – Склад майна вуглевидобувних підприємств

	ВВП «Шахта «Ніканор - Нова» ДП «Луганськвугілля»	ВП ш/у «Ровеньківське» ДП «Ровенькиантрацит»	ВП «Шахта «Полтавська» ДП «Орджонікідзевугілля»
Необоротні активи у т.ч. основні засоби, тис. грн	216700 196733	106841 100456	41032 40149
Оборотні активи, тис. грн	62421	5159	6369

Щодо основних засобів підприємств вугільної промисловості, то можна стверджувати, що в їх складі найбільшу частку займають будівлі, споруди та обладнання. До обладнання відносять: конвеєри, бурильні шахтні установки, вантажні машини, вугільні комбайни, багатоканатні і барабанні підйомні машини, вентилятори головного провітрювання шахт, електроустаткування для підземних підстанцій, електровози і вагонетки, різноманітну прохідницьку техніку та інше промислове устаткування [3].

На сьогоднішній день підприємства вугільної промисловості не можуть досягти повного та ефективного використання майна, а саме повної занятості активів; повного обсягу об’єктів господарської діяльності. Саме тому ефективність використання майна знаходиться на низькому рівні і нами пропонується розглянути деякі шляхи поліпшення рівня ефективності використання майна вугледобувних підприємств через поліпшення використання необоротних та оборотних активів. При цьому треба відмітити, що шляхи поліпшення необоротних активів розглядаємо в межах використання основних фондів, оскільки дані підприємства не мають на своєму балансі нематеріальних активів. Щодо основних фондів, то необхідно сказати, що для поліпшення рівня ефективності їх використання шахтам необхідно залучати кошти для придбання і впровадження нової техніки замість застарілої, що дозволило б підвищити якість продукції, а також поліпшувати експлуатацію машин і обладнання в часі, яке досягається підвищенням коефіцієнта змінності роботи обладнання. Вуглевидобувним підприємствам необхідно підвищувати якість продукції шляхом застосування технологій, які дозволяють істотно знизити вміст породи у вугіллі, що добувається, у випадку необхідності використати технології збагачення вугілля. Також для поліпшення рівня ефективності використання основних фондів потрібно удосконалювати технологічну структуру основних фондів з урахуванням тих чинників, які впливають на неї.

Розглядаючи шляхи поліпшення рівня ефективності використання оборотних фондів підприємств з видобутку вугілля, то їм необхідно скорочувати термін оборотності оборотних активів, прискорювати їх оборотність за рахунок реалізації непотрібних ТМЦ та оптимізації запасів і ресурсів незавершеного виробництва, зменшувати строки реалізації вугілля, раціонально використовувати сировину, матеріали, паливо, що забезпечить виробництву великі економічні вигоди. Також потрібно скорочувати тривалість виробничого циклу, удосконалювати розрахунки із замовниками та впроваджувати інші заходи щодо поліпшення фінансової та платіжної дисципліни, поліпшувати організацію матеріально-технічного забезпечення підприємства.

Ефективне використання майна є важливим завданням для підприємства і повинно забезпечуватися на всіх стадіях його діяльності. Для вуглевидобувних підприємств окрім традиційних шляхів поліпшення рівня ефективності використання їх майна пропонується розглянути сучасні форми організації виробництва.

Сьогодні вугільна промисловість переживає не найкращий період свого існування, бо унаслідок погіршення гірничих умов розробки, виснаження запасів корисних копалин, фізичного і морального зносу гірничошахтного устаткування спостерігається значне зниження об'ємів видобутку вугілля. При цьому дуже рідко здобуте паливо відповідає встановленим показникам якості і тому основні крупні споживачі вугілля, а саме теплові електростанції, використовують неякісну продукцію, а шахта реалізує вугілля за низькою ціною, виручки від якого не досить не тільки на придбання нового устаткування, але і на покриття витрат. Ще одним чинником, що впливає на зниження обсягів видобутку вугілля є нестача грошових коштів на розвиток вугільної промисловості. Недостатній обсяг капітальних вкладень у будівництво, реконструкцію і технічне переоснащення вуглевидобувних підприємств, а також у придбання гірничошахтного устаткування для оснащення вибоїв і заміни стаціонарного устаткування, що відпрацювало свій ресурс є основною причиною зменшення виробничих потужностей і низького рівня їх освоєння. Тобто, головна проблема галузі – дуже малий обсяг інвестицій. Через поганий технічний стан шахти працюють з низькою продуктивністю, їх вугілля має високу собівартість і жоден інвестор не бажає вкладати гроші в дану промисловість. В умовах дефіциту капітальних вкладень шахти значно збільшили використання власних оборотних коштів, що разом з відсутністю ефективної цінової політики призвело до значного зростання кредиторської заборгованості, росту цін на вугілля і зростанню витрат на електроенергію. Занедбаність паливної галузі призвела до виникнення проблем інвестування в теплоенергетиці. Розглядаючи таку структуру бачимо, що робота гірничовидобувного підприємства знаходиться в прямій залежності від роботи ТЕС і ліквідовувати яку-небудь складову цієї залежності неможливо. А тому, якщо при розрізненій їх роботі не досягається бажаний позитивний економічний ефект, необхідно, щоб у взаємодіючих сторін з'явилася загальна мета і, що найбільш необхідно, була створена така схема, яка б пов'язувала роботу вуглевидобувного підприємства, з випуском кінцевої продукції – електроенергії.

З розвитком сучасних форм організації підприємств з’явились шляхи виходу з даної ситуації і одним із варіантів є об’єднання, наприклад, з електростанцією у вертикально – інтегровану структуру з метою зменшення загальних витрат на виробництво і реалізацію вугілля, підвищення конкурентоспроможності своєї продукції та для досягнення високих економічних показників діяльності. До складу такого формування може увійти і кредитно-фінансова установа, що дозволить в значній мірі вирішити проблему фінансування галузі. Доцільність створення даних формувань очевидна: вони служать гарантом надійних, таких, що відповідають вимогам якості, постачань і збуту; сприяють підвищенню рівня конкурентоспроможності продукції; дають можливість об'єднати, і забезпечують взаємодію, промислових підприємств і банківського капіталу.

Література:

1. Мних Е.В. Економічний аналіз : Підручник - Київ : Центр навчальної літератури., 2003. - 412 с.

2. Господарський кодекс України станом на 13.10.2010 року http://zakon.rada.gov.ua/

3. Електронний ресурс: http://industry.dn.ua/mechanical/mine/

4. Електронний ресурс: http://adhdportal.com/

5. Електронний ресурс: http://www.br.com.ua