Экономические науки/9. Экономика промышленности

К.е.н. Нікіфорова Л.О., бакалавр Крилов В.О.

Вінницький національний технічний університет

Виявлення резервів, як один із найбільш ефективних методів управління продуктивності праці на промисловому підприємстві

Управління продуктивністю праці на промисловому підприємстві – це процес впливу керівника (керуючої системи) на формування умов (факторів) з метою зміни результативності виробничо-господарської діяльності, яка вимірюється відношенням результату до витрат ресурсів на одиницю продукції чи послуги.

Так як управління продуктивністю праці – це гнучка, адаптована до ринкових відносин система методів (рис.1), способів, заходів, спрямованих на розробку і реалізацію організаційних, технічних, економічних і соціальних заходів щодо забезпечення такого обсягу виробництва продукції чи послуг, який буде визнаний і куплений споживачем в конкретному календарному періоді, то як підсистема управління підприємством, вона становить собою специфічний вид діяльності функціональних і лінійних керівників підприємства і його підрозділів, спрямована на зміну умов виробництва з метою досягнення запланованих результатів зниження витрат і зростання обсягів виробництва.

Рис.1 – Методи управління продуктивністю праці

З огляду на методику визначення резервів продуктивності праці, одним із найбільш ефективних методів управління продуктивністю праці є економічний [1]. До найбільш важливих економічних методів можна віднести: використання інформаційних технологій; впровадження виробничої логістики; гнучка система ефективного преміювання; виявлення резервів росту продуктивності праці. Слід визначити існуючі резерви підвищення середньогодинного, середньоденного і середньорічного виробітку робітників на промислових підприємствах.

Основні напрямки пошуку резервів росту продуктивності витікають із самої формули розрахунку її рівня:

(1)

де - валова продукція;

- затрати праці(труда).

Відповідно до формули (1) підвищити продуктивність праці можна шляхом:

1) збільшення випуску продукції за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства, так як при нарощенні об’ємів виробництва збільшується лише змінна частина затрат робочого часу, а постійна залишається без змін. В результаті затрати часу на випуск одиниці продукції зменшуються;

2) скорочення затрат праці на її виробництво шляхом інтенсифікації виробництва, підвищення якості продукції, запровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва, більш досконалої техніки і технології виробництва, скорочення втрат робочого часу за рахунок покращення організації виробництва, матеріально-технічного постачання і інших факторів у відповідності з планом організаційно-технічних заходів.

Незалежно від вибраного варіанта стратегічної політики промислового підприємства резерви збільшення середньогодинного виробітку визначаються наступним чином [2]:

, (2)

де: – резерв збільшення середньогодинного виробітку;

, – відповідно можливий та фактичний рівні середньогодинного виробітку;

– резерв збільшення валової продукції за рахунок запровадження заходів НТП;

– фактичні затрати робочого часу на випуск фактичного об’єму продукції;

– резерв скорочення робочого часу за рахунок механізації та автоматизації виробничих процесів, покращення організації праці, підвищення рівня кваліфікації робітників;

– додаткові затрати часу, пов’язані із збільшенням випуску продукції, які визначаються по кожному джерелу резервів збільшення виробництва продукції з врахуванням додаткового об’єму робіт, необхідного для освоєння цього резерву, і норм виробітку.

Перемноживши резерв росту середньогодинного виробітку на планову тривалість робочого дня, отримаємо резерв росту середньоденного виробітку. Якщо ж цей резерв помножити на плановий фонд робочого часу одного робітника то дізнаємось резерв росту середньорічного виробітку робітників.

; (3)

; (4)

Для визначення резерву збільшення випуску продукції необхідно можливий приріст середньогодинного виробітку помножити на плановий фонд робочого часу всіх робітників:

, (5)

Резерв росту продуктивності праці за рахунок проведення певного заходу можна розрахувати також по наступній формулі:

, (6)

де - відсоток скорочення чисельності робітників чи управлінського персоналу за рахунок проведення певного заходу [3].

Отже, з огляду на те, що одним з найбільш ефективних економічних методів управління продуктивністю праці на підприємстві є виявлення її резервів, слід зазначити, що робота по виявленню і використанню резервів росту продуктивності праці повинна бути ціленаправленою, чітко організованою і дієвою, носити активний характер, що вимагає необхідності організаційного та методичного її забезпечення. Тому необхідно створити систему активного управління резервами росту продуктивності праці на підприємстві та розробити конкретні заходи по забезпеченню цього росту.

Література:

1. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз. Навч. посіб. – К.: МАУП. 2008. – 152

2. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. – 2-е вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2005. 662 с. – (Вища освіта XXI століття)

3. Балабонов И.Т. Основы финансового менеджменту: Учеб. пособие. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 480 с.