Тімченко О.

ОА-10-А

повернення амортизації у складі виручки - предметна сутність

Дехто з прихильників відновлювального підходу до амортизації, розуміючи, що сам процес її нарахування не призводить до акумулювання грошових коштів, намагаються виправдати свою концепцію тим, що амортизація повертається підприємству у складі виручки: «Тільки після реалізації готової продукції та отримання грошових коштів за неї амортизація стає фінансовим джерелом інновацій на оновлення основних засобів.

[«Бухгалтерський облік».Науково-практичний журнал. 2010.Віпуск 10. «Проблеми прискореної амортизації».]

Метою статті є не спростування того, що амортизація «повертається» підприємству, а бажання звернути увагу на предметну сутність такого повернення.

Актуальність теми цієї статті не викликає сумнівів, оскільки грошове відшкодування зносу основних фондів створюється шляхом амортизації. Амортизаційні відрахування не просто дають можливість оновлювати морально і фізично застарілі основні засоби але побічно збільшує потужність і не дозволяє морально застаріти усьому підприємству в цілому, що на мій погляд, є не мало важливим чинником для успішного функціонування і досягнення яких або цілей поставлених перед цим підприємством.

Виникає запитання: якщо активи у вигляді грошових коштів підприємство отримує лише після реалізації продукції, то яке відношення до цього має процес амортизації (розподілу вартості активів)? Амортизація є процесом, під час якого відбувається нарахування пасивів, але вона не здатна перетворити їх на активи, оскільки забезпечує визнання витрат на придбання основних засобів, але аж ніяк не їх покриття.

На це питання можна знайти відповідь, посилаючись на думки вчених процесу амортизації. (табл..1)

Таблиця 1.

Думки вчених

Л.Бернстайн	Є.Харламова	С. Голов
«Амортизація - це процес, за допомогою якого вартість майна, будівель та обладнання розподіляється протягом строку їх експлуатації. Мета амортизації - відшкодування у результаті діяльності за допомогою цього розподілу первісної вартості активів».	«Амортизація є видатками підприємства і, віднімаючись від фінансового результату, сума амортизації залишається у розпорядженні підприємства, виникаючи на поточному рахунку як відшкодування вартості необоротних активів, яке надійшло в складі доходу (виручка від реалізації). Отже, скільки «бухгалтерської» амортизації було віднято з доходу як видатки, стільки ж і повертається в операційний грошовий потік» .	«Відшкодування» первісної вартості основних засобів. «амортизація характеризує грошовий потік минулого періоду, а минулі грошові потоки є нерелевантними для прийняття управлінських рішень, оскільки такі рішення стосуються майбутніх грошових потоків. У цьому полягає основне обмеження бухгалтерської амортизації та причина помилки тих, хто включає минулі витрати в розрахунок майбутніх грошових потоків .

Може лише здаватися, що подібні ідеї мають зміст з бухгалтерського погляду.

[«Бухгалтерський облік».Науково-практичний журнал. 2010.Віпуск 11. «Податкова амортизація та системи податкових методів впливу на відновлення основних фондів».]

По-перше, доходи в обліку відображують за фактом відвантаження продукції, тому відображення певної суми як доходу не означає обов'язкового надходження цих коштів на поточний рахунок. Саме тому обороти за рахунком 79 «Фінансовий результат» не можуть використовуватися при складанні звіту про рух грошових коштів.

По-друге, апеляція до того, що амортизація, яку віднімають від фінансового результату, не є реальним грошовим відтоком, а тому має виникати на поточному рахунку, безпідставна, оскільки жодна стаття

видатків (матеріальні, на оплату праці тощо) у більшості випадків не є реальним грошовим відтоком звітного періоду. Визнання й відображення видатків відбувається лише за фактом отримання пов'язаного з ними доходу (чого вимагає принцип відповідності доходів і видатків), а тому ці видатки характеризують грошові відтоки минулих періодів. Наприклад, заробітну плату, включену до собівартості продукції, може бути виплачено в першому кварталі, але визнання її як видатків відбудеться лише після того, як відповідна продукція буде відвантажена й буде відображено дохід.

По-третс. навіть якщо підприємство працює прибутково, воно, як правило, не виділяє, які саме витрати «повернулися» йому у складі виручки. Різниця між доходами та витратами, здійсненими для отримання цих доходів, формує фінансовий результат підприємства, і підприємство не зобов'язано відкладати для оновлення в майбутньому основних засобів кошти, які дорівнювали б сумі «поверненої амортизації». З цього приводу Р. Еитоні та Дж. Ріс зазначають: «Іноді підприємство відкладає гроші для конкретної мети - придбання нових активів... Це операція фінансування і вона ніяк не пов'язана з обліковою процедурою реєстрації зносу».

[«Бухгалтерський облік».Науково-практичний журнал. 2010.Віпуск 12. «Бухгалтерська амортизація – проблеми усвідомлення у контексті конфлікту концепції.]

Отже посилаючись на думки вчених можна зробити висновок , що насправді вирахування з виручки, які підприємство здійснює зі своїм власним вибором з метою придбання нових або модернізації діючих об'єктів основних засобів, не мають до процесу амортизації жодного відношення. На рішення підприємства щодо періодичного відкладання певної суми коштів

для придбання нових активів швидше впливають поточні обсяги реалізації та виручка: якщо у відповідному періоді підприємство працювало успішно, відрахуванню у грошовий фонд відновлення можуть перевищувати суми амортизації, якщо невдало - навпаки. бути меншим чи відсутніми взагалі.

Таким чином ми бачимо, від сприйняття (чи не сприйняття) сум нарахованої амортизації як додаткових до прибутку грошових потоків, а саме таке сприйняття передбачає проектний аналіз.

Література

1. «Бухгалтерський облік».Науково-практичний журнал. 2010.Віпуск 10-12.