Особливості змін лабораторних показників крові у хворих на міокардит з різним перебігом

Павлова Ю.В.

Український НДІ Промислової медицини, м. Кривий Ріг

Міокардит складає від 4 до 11% всіх захворювань серцево-судинної системи та до 20 % серед всіх некоронарогенних захворювань серця. Проблема міокардиту залишається актуальною в структурі кардіологічних захворювань, що обумовлено зростанням захворюваності міокардитом, складністю прижиттєвої діагностики, високою частотою виявлення міокардиту у раптово померлих осіб, широким спектром клінічних проявів.

У більшості хворих молодого або середнього віку міокардит перебігає субклінічно, без серцевої недостатності. Кількість випадків зростає під час вірусних епідемій, тому дійсна розповсюдженість цього захворювання в загальній популяції залишається маловивченою. Облік змін лабораторних показників крові допомагають встановити діагноз міокардит.

Мета роботи: вивчити особливості змін рутинних лабораторних показників у хворих на міокардит різного перебігу.

В дослідження включено 107 хворих на міокардит. Середній вік – 40,2 ±1,04 років. Чоловіків -60 (56,1%) та жінок -47 (43,9%). На гострий міокардит 67 (62,6%), на хронічний - 40 (37,4%) осіб.

Хворих на гострий міокардит було розподілено на 3 групи за важкістю перебігу: легкий перебіг та І ФК СН діагностовано у 29 (43,3%) хворих; середньоважкий перебіг та ІІ ФК СН – у 31 (46,3%); важкий перебіг та ІІІ ФК СН – у 7 (10,4%) хворих. Всі хворі на хронічний міокардит (n=40) мали важкий перебіг та ІІІ ФК СН. Контрольну групу склали 20 пацієнтів без серцево-судинної патології. Середній вік 44,1±1,7 років. Хворі основної та контрольної групи, були зіставлені за віком і статтю.

Лабораторне обстеження здійснювали у відповідності з існуючими уніфікованими стандартними методиками: загальний клінічний аналіз крові, визначення неспецифічних гострофазових показників запалення. Для поліпшення лабораторної діагностики міокардиту, було модифіковано ІПГЗВ.

При аналізі лабораторних даних у хворих на міокардит встановлений зв'язок між лабораторними рутинними показниками запалення та важкістю перебігу міокардиту. Слід відзначити, що показники запалення при легкому перебігу гострого та хронічному міокардиті, окремо взяті, були малоінформативні та знаходились в межах референтних норм, окрім С-реактивного протеїну (СРП). Суттєву різницю рутинних лабораторних показників спостерігали тільки у хворих на гострий міокардит важкого перебігу.

При легкому перебігу гострого міокардиту рівень СРП був вище на 21,3% ніж в контрольній групі. При середньоважкому перебігу гострого міокардиту рівень СРП був вище в 2,5 рази за показники контрольної групи та на 28,3% вище - за легкий перебіг. Кількісний показник СРП у хворих на гострий міокардит з важким перебігом був вищим відповідного рівня у групі середньоважким перебігом гострого в 3,4 рази, в порівнянні з хронічним міокардитом майже в 4 рази, з контрольною - майже в 5,4 разів. Показник СРП та ШОЕ у хворих на гострий міокардит показав достовірну різницю в залежності від важкості перебігу (табл. 1). Виявлено пряму залежність середньої сили (p<0,01) між важкістю перебігу гострого міокардиту та рівнем СРП і ШОЕ – коефіцієнти парної кореляції дорівнювали r= 0,33 та r= 0,48, відповідно (p<0,001).

Рівень СРП при хронічному міокардиті був на 67% вищим за рівень СРП при легкому перебігу гострого міокардиту та на 80% в порівнянні з контрольною групою (табл. 1). Інші загальноприйняті рутинні показники запалення ЦІК, сіромукоїду, α-₂ глобуліну у хворих на хронічний міокардит знаходилися у межах референтних норм. Для об`єктивізації запального процесу у міокарді використовували інтегральний показник гострої запальної відповіді (ІПГЗВ) при різному перебігу міокардиту. Розрахунок якого дозволяє об'єктивніше оцінити ступінь запальної відповіді за декількома показниками одночасно (Інф. лист № 15.-2011). За нашими даними ІПГЗВ розраховують шляхом складання балів рутинних показників запалення і трактується наступним чином: 8-11 балiв – норма; 12-16 балiв - слабка активність запальної відповіді; 17-24 балiв - середня активність запальної відповіді; 25-32 балiв - висока активність запальної відповіді.

Зокрема, пограничні значення показників, оцінені за мінімальною сумою балів, можуть бути ознакою слабкої запальної відповіді.

Таблиця 1

Показники	Контрольна група (n =20)	Хворі на гострий міокардит (n=57)			Хронічний міокардит (n=40)
		Легкий перебіг (n=29)	Середньоваж кий перебіг (n=31)	Важкий пере- біг (n=7)
Лейкоцити, х 10^9 /л	5,40±0,30	5,38±0,69	7,83±0,35***	8,55±0,49***	5,40±0,30
ШОЕ, мм/год	6,13±0,37	8,18±0,47**	11,84±0,54***	15,45±1,03***	6,13±0,37
СРП, мг/мл	5,67±0,23	6,98±0,86	8,96±0,72**	30,84±3,99***	7,79±0,38***
α 2- глобулін, %	7,90±1,91	10,93 ±0,23^	11,15± 1,56	12,28 ±0,30^	10,43±1,41*
ЦІК,од.	3,40±0,21	3,41 ±0,15	3,64 ±0,14	3,87 ±0,18	3,5±0,15
Сіромукоїд,мг/мл	2,83±0,17*	3,64± 0,10	3,65 ±0,13	3,86 ±0,15**	3,0±0,12

Взаємозв'язок між лабораторними показниками запалення (СРП, ШОЕ, ЦІК, лейкоцити, сіромукоїду, α_-2 глобулін) та важкістю перебігу міокардиту (М±m)

Примітка: * - р<0,05; ** - р<0,005 у порівнянні з контрольною групою

^ - р < 0,001 у порівнянні між легким та важким перебігом міокардиту

ІПГЗВ був інформативним у всіх хворих з різною важкістю гострого міокардиту. При гострому міокардиті легкого перебігу ІПГЗВ складав 14,0 ±2,0 балів, при середньоважкому 19,5±2,8 балів; при важкому 28,5±2,8 балів. При хронічному міокардиті ІПГЗВ складав 14,0 ±2,0 балів.

Визначено достовірний (p<0,001) прямий кореляційний зв'язок середньої сили між важкістю клінічного перебігу та ІПГЗВ – коефіцієнт кореляції дорівнював r=0,42.

Таким чином, використання ІПГЗВ допомогло розрізнити запальний процес при різної важкості гострого міокардиту, більш інформативним був у хворих на середньоважкий та важкий перебіг гострого міокардиту.