Педагогічні науки/2. Проблеми підготовки фахівців

Мартинюк О.В.

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Україна

Вимоги сучасного суспільства до кваліфікації технічного перекладача

Поняття «технічний переклад» увійшло у побут у 70-80 роки ХХ століття. Технічний переклад – переклад текстів з великою кількістю вузькоспеціалізованих термінів з певної галузі техніки з однієї мови іншою. У першу чергу, мова йде про тексти, пов’язані з інженерними науками, а саме: інструкції з експлуатації об’єктів, технічні характеристики побутових приладів та промислового обладнання, технічну документацію, що характеризує процеси впровадження технологій, патентні документи, описи технічних розробок тощо. Сюди віднесемо переклад спеціалізованої літератури, підручників, журналів, буклетів із статтями технічної тематики.

Попит на технічний переклад постійно зростає у зв’язку з глобалізацією експорту та імпорту товарів. Величезна кількість продукції продається на міжнародних ринках, у першу чергу, мова йде про комп’ютерну техніку, автотехніку, електротехніку та машинобудування. Збільшення обсягу науково-технічної літератури, що надходить з-за кордону, посилює роль технічного перекладу як засобу, що надає можливість обміну спеціальною технічною інформацією, представленою іноземними мовами. Міжнародна співпраця у сфері впровадження нових технічних розробок, використання революційних технологій виготовлення продукції та надання послуг дедалі більше зумовлюють необхідність підготовки висококваліфікованих перекладачів технічного профілю.

У 80-х роках ХХ століття, з’явилася нова професія, що передбачає роботу з технічними перекладами: «вузькоспеціалізований перекладач» або «технічний перекладач».

Технічний перекладач – професійний перекладач з високим рівнем знань специфічної галузі техніки та її термінології. Складнощі, що виникають під час виконання технічного перекладу, полягають не тільки у тому, що перекладач повинен досконало володіти вихідною і цільовою мовами. Загалом, для отримання позитивного результату не достатньо бути хорошим перекладачем і використовувати двомовні словники, які до того ж часто містять застарілу інформацію. Найважливішим чинником, що обумовлює адекватність науково-технічного перекладу, Г. Мірам називає фонові (спеціальні) знання [1, с. 74].

Значна кількість зарубіжних дослідників сходяться на думці про виняткову важливість такої складової професійної компетентності спеціалізованого (у нашому випадку технічного) перекладача як предметна компетенція (subject matter competence) або тематична компетенція (thematic competence). Зокрема, Д. Джайл наголошує на важливості отримання знань у сфері майбутньої професійної діяльності (subject matter knowledge), декларативних знань (declarative knowledge) – про ринок праці, вимоги клієнтів, норми поведінки та стосунки між перекладачем та клієнтом, джерела інформації, інструменти перекладу тощо, а також процесуальних знань (procedural knowledge) – про особливості професійного перекладу [2, c. 5-7].

П. Кастберг виділяє чотири найважливіших складових компетенції технічного перекладача: загальна мовна компетенція (у вихідній та цільовій мовах), термінологічна компетенція (у вихідній і цільовій мовах), фонові знання, перекладацька компетенція у галузі професійної діяльності [3].

Основні вимоги до кваліфікації фахівців у галузі технічного перекладу ми сформулювали таким чином:

- знання, як мінімум, однієї іноземної мови на рівні, достатньому для розуміння тексту оригіналу;

- знання мови, якою виконується переклад (рідної мови), на рівні, достатньому для грамотного викладу;

- мовна інтуїція – здатність обирати найбільш вдалий відповідник з кількох варіантів перекладу того чи іншого технічного терміну, поданого у словнику чи довіднику;

- вміння користуватися робочими джерелами інформації;

- досконале знання спеціальної термінології як мовою оригіналу, так і мовою перекладу;

- глибоке знання галузі техніки, до якої належить текст перекладу;

- здатність уявити у дії той чи інший прилад або технологічний процес, описаний у технічній документації;

- вміння виконувати різні види технічного перекладу (повний письмовий як основна форма технічного перекладу, реферативний, анотаційний, переклад заголовків, усний технічний переклад);

- навички дослідження, редагування матеріалу;

- знання професійної етики та здатність працювати у команді;

- оптимальною є наявність у перекладача окрім лінгвістичної освіти ще й спеціальної технічної освіти;

- практичний досвід перекладу технічної літератури.

Основною проблемою професійної підготовки технічних перекладачів є необхідність поєднання знання іноземної мови зі знанням техніки. У зв’язку з нестачею технічних перекладачів і з лінгвістичною, і з технічною освітою тривалий час ведуться дискусії про найбільш зручну базову освіту технічного перекладача. Деякі науковці вважають, що більш бажаною є лінгвістична освіта, з подальшим нарощуванням термінологічної бази і технічних знань. Інші доводять, що грамотний технічний переклад вимагає професійного знання відповідної галузі техніки, а гарне знання іноземної мови при цьому не настільки істотне, особливо при перекладі рідною мовою.

Питання спеціалізації перекладачів, як феномену, спричиненого технологічними факторами, що визначають структуру ринку, піднімає у своїх дослідженнях Е. Пім. Він наголошує, що у майбутніх перекладачів слід розвивати комунікативні навички, які вони могли б адаптувати до швидкоплинних змін у вимогах до кваліфікації перекладача та ринкової ситуації [4]. Ми поділяємо погляди Е. Піма щодо врахування попиту конкретних сегментів ринку праці при розробці освітньо-професійних програм підготовки перекладачів.

Для української системи вищої освіти спеціалізація професійної підготовки перекладачів за кваліфікаційними напрямами (наприклад, технічний переклад, літературний переклад, медичний переклад, економічний переклад) – явище нетипове. Розуміючи деякі переваги підготовки багатопрофільних перекладачів (наприклад, широка сфера працевлаштування), ми, однак, глибоко переконані, що така «універсальність» підходу не забезпечує усього комплексу знань, вмінь та навичок (професійної компетенції) фахівця і в подальшому тягне за собою необхідність додаткового вивчення специфіки перекладацької діяльності у тій чи іншій галузі. Саме тому ми підтримуємо ідеї спеціалізації професійної освіти перекладачів за кваліфікаційними напрямами, зокрема, одним з найперспективніших напрямів вважаємо саме технічний переклад.

Таким чином, сучасне суспільство вимагає від технічного перекладача не лише знаходити відповідники технічних термінів у мові перекладу, а й розуміти специфіку процесів, які відбуваються у тій чи іншій галузі науки та техніки, уміти відшукувати необхідні джерела інформації (спеціалізовану технічну літературу), володіти навичками роботи з мережею Інтернет, знати специфіку вживання технічних жаргонізмів, використаних автором технічної розробки, адекватно передавати їх засобами мови перекладу, зрозумілими реципієнтам, враховувати законодавчі вимоги та технічні норми країни, у якій буде використовуватись той чи інший технічний документ, передавати зміст технічного документа мовою, доступною для широкого загалу. Необхідність професійної підготовки висококваліфікованих фахівців з технічного перекладу спонукає працівників освіти розв’язати комплекс завдань, пов’язаних з розробкою відповідних освітньо-професійних програм. Пріоритетними напрямами розвитку системи професійної підготовки технічних перекладачів в Україні вважаємо такі: удосконалення законодавчої бази; надання більшої автономії вищим навчальним закладам у розробці освітньо-професійних програм підготовки перекладачів; спеціалізація перекладацької освіти за освітньо-кваліфікаційними напрямами, забезпечення відповідності кваліфікаційних характеристик випускників вимогам ринку праці; трансформація змісту підготовки; удосконалення форм та технологій організації навчання; розробка гнучкого механізму контролю якості професійної підготовки фахівців; об’єктивне вивчення зарубіжного досвіду; інтеграція в Європейське та світове освітнє середовище.

Література:

1. Мирам Г.Э. Профессия: переводчик / Г.Э. Мирам. – К.: Издательство «Ника-Центр», 1999. – 160 с.

2. Gile D. Basic concepts and models for interpreter and translator training / D. Gile. – John Benjamins Publishing Company, 2009. – 283 p.

3. Kastberg P. Personal knowledge management in the training of non-literary translators [Електронний ресурс] / P. Kastberg // The Journal of Specialized Translation – 2009. – Issue 11. – pp 88-101. – Режим доступу : http://www.jostrans.org/issue11/art_kastberg.php. – Загол. з екрану. – Мова англ.

4. Pym A. On the Market as a Factor in the Training of Translators [Електронний ресурс] / A. Pym. – Режим доступу : http://www.fut.es/~apym/market.html. – Загол. з екрану. – Мова англ.