К.п.н. Приходько Т.П.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Організаційні умови результативного вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу

Ефективність професійної підготовки фахівців нової формації залежить, передусім, від викладачів вищих навчальних закладів, які повинні не тільки бути спеціалістами за фахом, а й мати спеціальну професійну психолого-педагогічну освіту. Це відображено в державних нормативних документах: Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Законі України “Про вищу освіту”, Концептуальних засадах розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в європейський освітній простір та ін.

Для підвищення ефективності навчального процесу у вищій школі необхідно спиратися як на розробку нових підходів до навчання та виховання, так і на розширення можливостей вже відомих, традиційних форм і методів роботи.

Форми організації навчання являють собою вираження узгодженої діяльності викладача і студентів, яка здійснюється у встановленому порядку і певному режимі. Вони мають соціальну зумовленість, регламентують спільну діяльність учасників педагогічного процесу, визначають співвідношення індивідуального і колективного навчання, ступінь активності студентів в пізнавальній діяльності та керівництва нею з боку викладача.

Основними формами організації навчання у вищих навчальних закладах є лекція-презентація , семінарське заняття, практичне заняття, позааудиторна та самостійна робота, індивідуальні консультації. Використовуються також круглі столи, наукові товариствах, конференції тощо.

Мотивацію і професіоналізацію діяльності студентів необхідно враховувати і при виборі форм організації навчальної роботи.

Традиційна форма організації навчальної діяльності студентів має ряд недоліків: 1) недостатність управління процесом навчання внаслідок відсутності повноцінного зворотного зв’язку; 2) низький рівень активізації; 3) недостатня індивідуалізація навчального процесу, що негативно впливає на процес психолого-педагогічної підготовки у вищому навчальному закладі.

Дослідженню проблеми професійної підготовки фахівців у вищій школі завжди приділялася належна увага, зокрема психолого-педагогічному аспекту: педагогічні основи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах становлять (А.М.Алексюк, С.І.Архангельський, Є.С. Барбіна, В.П.Беспалько, В.М.Галузинський, О.І. Гура, В.В. Сагарда, Н.Ф. Тализіна, І.І.Тихонов та ін.).

Численними дослідженнями з педагогіки та психології вищої школи доведено, що використання групових форм навчання сприяє вирішенню ряду актуальних проблем професійної підготовки: підвищенню ефективності та результативності навчання та виховання, забезпеченню особистісного розвитку студентів, їх соціалізації та професіоналізації.

Важливу роль відіграє групова діяльність у досягненні виховної функції навчання. У груповій навчальній діяльності формується колективізм, моральні, гуманні якості особистості. Важливу роль у формуванні цих якостей відіграють особливості організації групової роботи; розподіл функцій і обов'язків між учасниками діяльності, обмін думками, взаємна вимогливість і допомога, взаємоконтроль і взаємооцінка.

Групова навчальна діяльність виконує й організаційну функцію. Полягає вона в тому, що студенти вчаться розподіляти обов'язки, вчаться спілкування один з одним, розв'язують конфлікти, що виникають у спільній діяльності. В груповій роботі учасник бере на себе функції викладача і виконує дорослі види діяльності.

Таким чином, групова форма навчальної діяльності в порівнянні з іншими організаційними формами має низку значних переваг:

1) за той самий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший;

2) висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь;

3) формується вміння співпрацювати;

4) формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між студентами;

5) розвивається навчальна діяльність (планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль).

В якості організаційної умови ефективного засвоєння дисциплін доцільне використання групових форм навчання. Найбільш широкі можливості для їх застосування мають практичні та семінарські заняття. Групові форми навчання сприяють як поглибленню знань студентів, так і формуванню позитивного ставлення до психолого-педагогічної підготовки, а також розвитку творчого мислення, комунікативних умінь.

Література

1. Буряк В.К., Кондрашова Л.В. Навчальна науково-дослідницька робота студентів //– 1990. – №11. – С. 87 – 91.

2. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: методичний посібник для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.

3. Глузман А.В. Университетское педагогическое образование: опыт системного исследования: Монография. – К.: Видавничий центр “Просвіта”, 1996. – 312 с.

4. Дубасенюк О.А. Основи теорiї i практики професiйної виховної дiяльностi педагога. – Житомир, 1994. – 187 с.

5. Євтух М.Б. Роль проблемних семiнарiв з iсторiї педагогiки в розвитку пiзнавальної активностi студентiв // Тези доповiдей на Республiканськiй науково-практичнiй конференцiї “Цiлiсний пiдхiд до формування пiзнавальної активностi школярiв та студентiв”. – Харкiв, 1992. – С. 137 – 139.