Роль співпраці родини і педагогічного колективу сучасного дошкільного закладу в ефективному фізичному вихованні

Фоменко Леонід Аркадієвич

Чернівецький національний університет імю Ю.Федьковича

Постановка проблеми. Розвиток фізично та психічно здорової особистості передбачає адаптацію у „життєвому просторі” та опанування соціальної діяльності. Тому ранній фізичний розвиток відіграє значну роль у розвитку особистості дитини. Корисним є збільшення рухової активності дітей, організація спеціальних заходів щодо збагачення їхнього рухового досвіду. Для цього необхідно збільшувати кількість прогулянок, частіше змінювати обстановку, у якій граються, розвиваються та виховуються діти.

Родина – це перше мікросередовище, куди потрапляє дитина, опановуючи перші шляхи соціалізації в сім’ї. тому працівникам дошкільного закладу необхідно більше уваги приділяти просвітницькій діяльності батьків.

Основна мета роботи дошкільних закладів – допомогти вихователеві у формуванні насправді єдиного і повноцінного соціального середовища для щасливого життя і правильного виховання кожної дитини.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі аспекти розвитку теорії та практики фізичного виховання дітей дошкільного віку вивчали К. Печора, Г. Пантюхіна, Л. Голубєва та ін. Аспекти співпраці педагогічних колективів і родини розглядали В. Дубова, В. Максакова, О.Солодянкина та інші.

Виклад основного матеріалу. Умовами, що забезпечують ефективність взаємодії є: висока культура спілкування батьків та педагогів, доброзичливість, неупередженість у розв’язанні різних проблем, забезпечення мотивації взаємодії, актуальність та конкретність спільних завдань. Взаємодія являє собою спосіб організації спільної діяльності з родинами, яка здійснюється на основі соціальної перцепції за допомогою спілкування. Сутність взаємодії полягає в узгодженні в інтересах дитини вимог, дій дошкільного закладу і сім’ї як суб’єктів її виховання. Активне залучення батьків до педагогічного процесу. Надання допомоги педагогічному колективу дошкільного закладу. Завдання взаємодії: забезпечення дитині в сім’ї та дошкільному закладі оптимальних умов для повноцінного фізичного та психічного розвитку, сприяння задоволення її потреби в емоційно – особистісному спілкуванні, розвиток її творчих інтересів та здібностей, підвищення рівня сформованості педагогічної культури вихователів та батьків. Щоб найкраще, найвідповідальніше підійти до виховання дитини, батьки разом з вихователями повинні збудувати свої стосунки на принципах взаємної поваги, розуміння важливості один одного і усвідомлення того, що таке партнерство матиме довготривалий вплив, на користь усіх. Вихователь та батьки діють в інтересах дитини, приймають рішення стосовно її виховання та навчання, створюють для неї належні умови. Від того наскільки ці взаємовідносини будуть узгоджені, настільки залежить успіх формування особистості в цілому. А саме, взаємодія в педагогічному процесі сім’ї та дошкільної установи здатна формувати індивідуальність, активізувати особистий творчий потенціал не тільки дитини, але і педагогів та батьків. Взаємодія, що ґрунтується на засадах коопераційної інтеракції, передбачає взаємодопомогу, співробітництво, узгодження зусиль, розглядається як цілісне явище в психолого-педагогічній системі. Удосконалювати роботу з батьками – це у разі необхідності вносити зміни, які збагачують зміст і форми роботи, покращують різні її показники, роблять більш доцільною, сучасною, гнучкою. Процес удосконалення – довготривалий та безперервний. Форми педагогічного всеобучу батьків різноманітні – батьківські лекторії, методичні консультації, батьківські конференції, батьківські дні. Вищою, але не єдиною ланкою освіти є університети педагогічних знань, вони працюють на громадських засобах при дитячих садках, бібліотеках. Їх основна мета – педагогізація батьків, активізація виховної функції батьків.

Система роботи з батьками передбачає:

1. Створення умов для конструктивного сприймання батьками пропозицій щодо розвитку фізичних здібностей дітей.

2. Інформаційна робота з ознайомлення із заходами та результатами фізичного виховання дітей, а також рекомендована література, що міститься в куточках для батьків.

3. Аналітико-діагностична діяльність через проведення анкетувань і тестувань щодо виявлення інтересу та можливостей поглибленої роботи з фізичного виховання.

4. Пропагандистська робота шляхом залучення батьків до підготовки та проведення відкритих занять (наприклад „Днів відкритих дверей”), розваг, батьківських календарів тощо.

5. Обговорення результативності роботи з дітьми щодо виховання моральної свідомості.

6. Перспективне планування.

Для залучення батьків до діяльності дошкільної установи розроблена спеціальна методика, що включає три етапи: перший – актуалізація потреб батьків в освіті власної дитини; другий – педагогічна освіта батьків як замовників на освітні послуги в дошкільній установі; третій – партнерство педагогів і батьків у діяльності дошкільної установи, в основу якого закладені ідеї гуманізації відносин, пріоритет загальнолюдських цінностей з акцентом на особистісно-діяльнісний підхід.

Впровадження такої методики дозволяє створити ускладнену систему роботи з батьками, представлену двома блоками, кожний з яких включає завдання, форми й види діяльності. Для реалізації змісту цієї роботи в дошкільному закладу використаються колективні й індивідуальні форми діяльності. Доцільне сполучення колективних й індивідуальних форм взаємодії: бесіду, задушевну розмову, консультації-міркування, виконання індивідуальних доручень, спільний пошук рішення проблеми, переписку й т.п. Ці форми можуть стати ефективними в тому випадку, якщо вдалося знайти індивідуальний стиль взаємин з кожним батьком. Важливо розташувати до себе батьків, завоювати їхню довіру, розбудити бажання поділитися з педагогом своїми думками, сумнівами. Все це допоможе краще зрозуміти дитину, знайти оптимальні способи рішення проблем виховання конкретної особистості в дошкільній установі й вдома. Психологічною умовою такої успішної міжособистісної взаємодії є уважність, проникливість, неквапливість. Аналіз практики роботи педагогів і керівників дошкільних установ виявив 2 види форм спільної роботи. Однак часто використаються в основному стандартні форми роботи: батьківські збори, батьківські комітети, конференції, які проводяться нерегулярно, а тема не завжди збігається зі змістом. У Днях відкритих дверей мало батьків беруть участь. Такі заходи, як турнір знавців, КВК, вікторини, фактично не проводяться. Вихователі не завжди вміють поставити конкретні задачі, наповнити їхнім відповідним змістом, вибрати методи: зміст батьківських зборів, консультацій досить диференційовано, вихователі при виборі методів співробітництва не враховують можливостей й умов життя конкретних родин; досить часто вихователі, особливо молоді, використають лише колективні форми роботи з родиною. [11] Причинами є: недостатнє знання специфіки сімейного виховання; невміння аналізувати рівень педагогічної культури батьків й особливості виховання дітей; невміння планувати спільну роботу з дітьми й батьками. В окремих, особливо молодих, вихователів недостатньо розвинені комунікативні вміння. Аналіз теорії й практики роботи з родиною виявив ще одну проблему на сучасному етапі – організація спільної діяльності батьків і дітей. Одне з головних завдань педагогів створити умови для розвитку нормальних відносин у родині, а це може бути досягнуто тільки при діяльності батьків і дітей, що може бути реалізована в різних формах. Наприклад, форми пізнавальної діяльності – це суспільні огляди знань, умінь і навичок, творчі відпари по напрямках діяльності, свята знань, турніри знавців, Дні відкритих дверей і т.д. Тему, методику проведення батьки й вихователі визначають спільно. Вихователь становить завдання, допомагає сформувати групи, організувати підготовчу роботу, а батьки беруть участь в оформленні, підготовці призів, оцінці результатів. Форми трудової діяльності – оформлення приміщення групи, трудовий десант по благоустрої й озелененню двора, посадка алеї у зв'язку зі знаменною подією в житті дітей й їхніх батьків, створення бібліотеки й т.п. Форми дозвілля – підготовка, проведення й обговорення спектаклів, свят, змагань, конкурсів, КВК; різних клубів й ін. Форми активізації – дискусії, діалоги, обговорення ситуацій, рішення кросвордів, аналіз дитячих висловлень або дитячої творчості, тренінги, метод ігрового моделювання й ін. Наочні форми: бібліотеки й папки-пересувки, відеофільми, пам'ятки-рекомендації для батьків і дітей, візитки, виставки книг, устаткування, настільних ігор, дитячих або спільних малюнків, виробів з батьками, фотовиставки, газети, Куточки для батьків й ін. Цікавою формою співробітництва є випуск газети. У створенні газети беруть участь адміністрація дитячого саду, педагоги, фахівці, батьки й діти. У теорії й практиці визначений ряд загальних завдань по роботі з батьками в дошкільних установах: вивчення інтересів, думок і запитів батьків, не реалізованих в інших соціальних інститутах (родині й ін.); забезпечення оптимальних умов для саморозвитку й самореалізації батьків в освоєнні ними різних соціальних ролей; використання досвіду діяльності інших дошкільних установ для побудови моделі взаємодії з батьками; розширення засобів і способів роботи з батьками; забезпечення простору для особистісного росту учасників об'єднання, створення особливої творчої атмосфери. Проведення батьківських зборів за старою структурою не виправдує очікування батьків. Відповідно до нормативно-правової бази дошкільних установ батьки є замовниками освітніх послуг і мають право приймати участь в організації освітнього процесу, організовувати свої органи самоврядування й вирішувати деякі питання самостійно на батьківських зборах, конференціях й в інших формах роботи. У цей час все частіше дошкільні установи стали проводити батьківські конференції, які мають на увазі розширення, поглиблення й закріплення знань про освіту дітей, які можуть бути науково-практичними, теоретичними, по обміну досвідом й ін. Конференції проводяться раз у рік, але вимагають ретельної підготовки, мають на увазі активну участь батьків, організацію виставок дитячих малюнків, книг, концерту дітей. Таким чином, робота батьків і педагогів в умовах дошкільної установи носить яскраво виражений специфічний характер співробітництва, тому що змінилися й зміст, і форми взаємин між батьками й робітниками дошкільної установи.

Уся діяльність повинна мати систематичний характер і спрямовуватись на активізацію внутрішніх ресурсів батьків через: відвідування родин дітей, вивчення їхніх інтересів і потреб; організацію соціальної допомоги сім’ям із залученням фахівців; проведення різноманітних анкетувань і тестувань серед батьків; оформлення „Куточків для батьків”; виготовлення тек-пересувок: „У центрі уваги – здорова сім’я”, „Здорова дитина – скарб родини”, „Допомагаємо дитині”; створення бібліотеки для батьків; розглядання питань фізичного розвитку на батьківських зборах, пропагуючи кращий досвід родинного виховання; проведення консультацій: „Родинний клімат”, „Риси громадянства”, „Вольові якості особистості” та ін.; тренінгів: „Що робити якщо…?”, „Як сприяти успіхам дитини? ” та ін.; організацію виступів батьків перед дітьми.

Обов’язковим компонентом режиму дня дитини повинні стати регулярні фізичні навантаження. Найкращі часи для занять – через 1-1,5 год після сніданку на свіжому повітрі разом із батьками.

Наведемо приклади загальних порад батькам, які можна оприлюднити як у формі бесіди, виступу на батьківських зборах, інформації в батьківських куточках тощо. Усе, що ви пропонуватимете малюкові, повинно проводитися у вигляді ігор, що повторюватимуться та урізноманітнюватимуться щодня.

· Використовуйте завдання сім’ї. Перспектива наслідувати дії тата чи мами найкраще заохотить малюка. Не зважайте на насмішкуваті погляди перехожих, адже вони тільки заздрять вам і вашій дитині.

· Не забувайте, що найкращим стимулом для вашої дитини є ваше лагідне слово. Похваліть дитину за старанність, захоплюйтеся її вправністю, умінням, заохотьте до нових успіхів. Емоції відіграють важливу роль, що орієнтує та регулює в будь-якій діяльності, виховує впевненість і рішучість.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, результативність системи фізичного виховання в дошкільному навчальному закладі залежить від ефективності всіх її складових. Важливу роль відіграє співпраця ДНЗ з родиною, партнерські відносини між закладом і родиною, обізнаністю дорослих тощо.

1. Арнаутова Е.П. Основы сотрудничества педагога с семьей дошкольника / Е. П. Арнаутова. – М., 1994. – 134 с.

2. Дуброва В.П. Теоретико-методические основы взаимодействия детского сада с семьей: Учебное пособие / В.П. Дуброва. – Минск, 1997. – 120 с.

3. Максакова В.И. Педагогическая антропология: Учебное пособие/ В. Максакова. – М., 2001.

4. Маленкова Л.И. Педагоги, родители и дети / Л.И. Маленкова. – М., 1994. – 34 с.

5. Солодянкина О.В. Сотрудничество дошкольных учреждений с семьей: Пособие для работников ДОУ / Солодянкина О.В. – М., 2004. – 36 с.

6. Формирование взаимоотношений дошкольников в детском саду и семье / Под ред. В.К. Котырло. – М., 1987. – 86 с.