Осова О.О.

Харківський гуманітарно-педагогічний інститут

Проблема викладання іноземних мов у педагогічній спадщині Я. Коменського

Як відомо, Я. Коменський одним із перших розробив оригінальну систему навчання мови, побудовану на відповідності природі дитини і врахуванні характеру пізнавальних процесів.

У своїх творах «Велика дидактика» (1628) та «найновіший метод мов» (1648) великий педагог висловив цілу низку ідей щодо правил навчання іноземних мов, способів полегшення засвоєння учнями матеріалу, досягнення міцності знань.

Вивчення мов мало, за Я. Коменським, насамперед розвивальне, загальноосвітнє, енциклопедичне значення. Мова сприймалася ним як засіб пізнання оточуючого світу і суті речей разом з вивченням їх назви.

З метою підвищення ефективності викладання іноземних мов педагог рекомендував дотримуватися таких правил:

I. Кожну мову слід вивчати окремо, одна за одною, а не разом, щоб вони не заважали одна одній; починати з рідної, потім – мову сусіднього народу, а затим – латину, грецьку та інші «наукові» мови.

II. На вивчення кожної мови слід відводити певний час, наприклад; на рідну мову можна відвести 8-10 років, потім перейти до іншої вживаної іноземної мови, на яку достатньо відвести 1 рік, вивчення латини можна завершити за 2 роки і т.д.

III. Кожну мову краще вивчати «не шляхом правил, а на практиці»; якомога більше читаючи, пишучи, наслідуючи усне і письмове мовлення.

IV. Правила повинні підтримувати і закріплювати практику. Це особливо стосується «наукових» мов.

V. Правила повинні бути граматичними, а не філософськими; достатньо простого пояснення того, що відбувається і як відбувається – детальний розгляд причин і наслідків, схожостей і відмінностей буде тільки заважати.

VI. Нормою для формулювання правил мови, яка вивчається, має бути раніше вивчена мова.

VII. Перші вправи в оволодінні мовою повинні будуватися навколо вже відомих предметів, що допоможе концентрації уваги на словах, а не на названих предметах.

VIII. Усі мови можна вивчати за одним і тим самим методом. [1, с. 399-401];

Зазначимо, що значну увагу педагог приділяв особистості вчителя як керівнику навчального процесу. Я. Коменський підкреслював, що вчитель іноземної мови повинен мати «хороше знання» того, чого він навчає, «вміння навчати інших», при цьому проявом дидактичних вмінь є «терпимість до помилок учнів чи незнання і здатність це незнання ефективно долати»; бажання навчити того, що вчитель знає і може сам [3, с. 532-533].

З метою підвищення ефективності вивчення іноземних мов чеський педагог розробив цілу низку дидактичних і методичних порад учителю щодо викладання іноземних мов: вивчати треба лише необхідні мови; обсяг, ступінь засвоєння мови і спосіб навчання залежить від дидактичної мети; вивчення мов повинно відбуватися паралельно з вивченням речей; засвоєння іноземної мови повинно засновуватися на знаннях мови, що вивчалася раніше; навчати слід за допомогою прикладів, правил, шляхом практичного застосування або імітації («наслідування»); після закріплення знання мови на практиці корисно порівнювати її словниковий склад з іншими вивченими мовами [3, с.533]..

Я. Коменському вдалося не тільки сформулювати ідеї стосовно методу навчання мов, а й втілити їх у життя, створити навчальні підручники нового типу. Книги, за якими мало відбуватися послідовне, ступеневе навчання мов відповідно до різних вікових груп: «Переддвір'я» (дитячий вік), «Двері» (підлітковий вік), «Палац» (юнацький вік), «Скарбниця» (зрілий вік), будувалися ним не навколо засвоєння граматики, а за темами, взятими з життя. Зокрема підручник латинської мови «Відкриті двері до мов та всіх наук» (1631) включав такі розділи, як «Природа» (створення світу; елементи; небесна сфера; каміння, рослини, тварини), «Людина» (сутність тіла й душі; соціальні відносини: людська діяльність і життєві стосунки, шлюб, сім'я, народження; церква і держава; моральні стосунки: школа, наука, звички і чесноти, смерть і поховання), «Бог» (божий промисел; ангели). Цим його методика дуже відрізнялася від традиційної схоластичної, вербальної методики вивчення латинської мови як засвоєння граматики і синтаксису і більше наближала процес навчання іноземної мови до об'єктів реальної дійсності і шляху оволодіння рідною мовою. Зазначимо, що його відомий, перший в історії навчання ілюстрований підручник «Видимий світ у малюнках» (1658) був одночасно і книгою для навчання рідної мови, і підручником латинської мови та усіх нових мов, на які він перекладався. А ілюстрована азбука, подана її «Передмові» до цього підручника, започаткувала нову, «звукову», методику навчання букв за зразком звуків, які відтворюють різні істоти, наприклад: «Ворона каркає - а а» тощо [2, с. 12-13].

Таким чином, проведене дослідження дозволяє стверджувати, що саме Я. Коменський вперше окреслив сукупність наукових знань, умінь і підходів, якими може керуватися у своїй роботі вчитель іноземної мови, і багато з яких періодично актуалізувалися у вітчизняній практиці навчання іноземних мов і згодом відіграли важливу роль у науковому обґрунтуванні застосування наочності при розробці так званого «натурального» методу навчання іноземних мов наприкінці ХІХ ст.

Література:

1. Коменский Я.А. Великая дидактика / Ян Амос Коменский // Избранные педагогические сочинения: в 2 т. [под ред. А.И. Пискунова]. – Т.1. – М: Педагогика, 1982. – С.242-276.

2. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения [перевод с чеш.; под ред. вступ ст. и примеч. А.А.  Красновой] / Ян Амос Коменский. – М: Просвещение, 1955. – С.651.

3. Коменский Я.А. Новейший метод языков / Ян Амос Коменский // Избранные педагогические сочинения: в 2 т. [под ред. А.И. Пискунова]. – Т.1. – М: Педагогика, 1982. – С.528-597.