Педагогічні науки/6. Соціальна педагогіка

Мотунова Н.В.

Відокремлений підрозділ «Старобільський факультет

Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, Україна

Особливості профілактики правопорушень

серед підлітків

У наш час надзвичайно гострою є проблема зростання правопорушень серед дітей і молоді. Безперечно, правопорушення тісно пов’язані з процесами деморалізації суспільства, бездомності, безробіття, зі стрімким розвитком наркоманії, токсикоманії, розпадом сім’ї, розповсюдженням інших соціально негативних явищ.

Так, за статистичними даними МВС, неповнолітні в 2009-2010 навчальному році скоїли на 20,6% злочинів більше, ніж у попередньому навчальному році. Найтривожніша ситуація – у Донецькій, Запорізькій, Сумській областях та АР Крим [1, с. 2].

Аналіз стану правопорушень серед підлітків дає підстави вважати подолання криміногенної ситуації в дитячому та молодіжному середовищі проблемою гострою та актуальною для суспільства. Одним з найважливіших напрямів виховної роботи з дітьми та молоддю є превентивне виховання та профілактична робота з подолання злочинності серед неповнолітніх.

Профілактиці правопорушень підлітків присвячено ряд досліджень вітчизняних і зарубіжних учених.

В Україні дослідженням профілактики правопорушень підлітків займалися О. Ємець, В. Єрьоменко, Г. Кашкарьов, Н. Квітковська, І. Козубовська, Г. Міньковський, С. Немченко, В. Оржеховська, Є. Петухов, О. Пилипенко, Г. Пономаренко, О. Сєверов, В. Татенко, Т. Федорченко, М. Фіцула, Ю. Янченко та ін.

Аналіз літературних джерел та результати наукових досліджень Г. Бочкарьова, В. Дєєва, В. Єрмакова, К. Ігорева, Т. Калашнікової, В. Ковальова, В. Кондратенка, Г. Міньковського, В. Оржеховської, О. Пилипенка, В. Тюріної, Т. Федорченко з проблем соціальної педагогіки дозволив нам зробити висновок, що правопорушення – це такі дії, що не відповідають соціально визнаним нормам морально-правових відносин, і виявляються у формах, за якими настає адміністративна і правова відповідальність, а отже, це будь-яке невиконання не тільки моральних, але й правових норм, вимог законів про належну поведінку. Підлітки-правопорушники – це особи шкільного віку, що скоюють правопорушення (дрібні крадіжки, хуліганство, проявляють різні форми агресії порушують адміністративні та інші норми, перебувають на шкільному обліку та в органах і службах у справах неповнолітніх).

Як бачимо, в усіх випадках мова йде про правопорушення як протиправний вчинок, поведінку.

Причини протиправної поведінки слід шукати в соціальних умовах існування людини і особливостях її особистості, перш за все її мотиваційної сфери. Соціальні проблеми, з одного боку, породжують складні життєві ситуації, при вирішенні яких людина порушує правові норми, з іншого – впливають на формування особистості людини.

Соціально-педагогічна робота з правопорушниками має за мету запобігання розповсюдження правопорушень як соціального явища, їх негативним наслідкам; запобігання формуванню схильності до протиправної поведінки, створення умов для повернення до нормативного життя осіб, схильних до протиправної поведінки.

Одним із напрямків такої роботи є профілактика правопорушень.

Під профілактикою правопорушень серед дітей слід розуміти діяльність органів і служб у справах дітей, спеціальних установ для дітей, спрямовану на виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню дітьми правопорушень, а також позитивний вплив на поведінку окремих дітей на території України, в її окремому регіоні, сім’ї, підприємстві, установі чи організації незалежно від форм власності, за місцем проживання.

У теорії та практиці соціально-педагогічної роботи вже затвердилася трирівнева модель профілактики, кожний рівень якої застосовується залежно від того, на якому етапі розвитку знаходиться проблема правопорушень та її вплив на ту чи іншу соціальну групу.

Первинна профілактика – переважно носить інформаційний характер, оскільки спрямована на формування в особистості неприйняття та категоричну відмову від певних стандартів поведінки та негативних звичок.

Вторинна профілактика має на меті обмеження поширення певних негативних явищ, що мають місце у суспільстві чи окремій соціальній групі. Тому соціально-педагогічна діяльність у межах вторинної профілактики зосереджується у різноманітних осередках допомоги особистості: кризових центрах, центрах відновного правосуддя в громаді, шкільних службах порозуміння тощо.

Третинна профілактика – це робота, що здійснюється з постраждалими та спрямована на попередження її рецидивів. Іноді не обходиться без кваліфікованої допомоги лікарів (при вчинені злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків).

Трирівнева модель профілактики може здійснюватися на рівні всього суспільства, окремого регіону, макросередовища (макрорівень), окремої соціальної групи, закладу, організації, мікросередовища (мікрорівень), окремого індивіда (індивідуальний рівень) [3, с. 45].

Отже, профілактика будь-якої соціальної проблеми повинна бути спрямована як на соціальне середовище, у якому вона виникає, так і на особистість, котра від цієї проблеми страждає.

Хто ж виступає суб’єктами профілактичної роботи?

Це служби у справах дітей, кримінальна міліція у справах дітей, суди, центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх, школи і професійні училища соціальної реабілітації, притулки та приймальники-розподільники для неповнолітніх, виховні колонії.

Щодо діяльності служби у справах дітей, то на основі аналізу правопорушень неповнолітніх, причин та умов їх вчинення служби визначають, у яких навчальних закладах, сім’ях, культурно-освітніх установах тощо виховна робота з дітьми проводиться неналежним чином. Виходячи з цього, служби у справах неповнолітніх диференційовано планують запобіжні заходи, а потім здійснюють їх як власними силами, так і за участю інших органів і організацій.

На базі інспекцій у справах неповнолітніх Міністерства внутрішніх справ утворена кримінальна міліція у справах дітей, метою діяльності якої є соціальний захист та профілактика правопорушень серед осіб, які не досягли 18-літнього віку. До її складу входять приймальники-розподільники для неповнолітніх.

У профілактиці правопорушень серед неповнолітніх значна роль також належить шкільним соціально-педагогічній та психологічній службам, які почали функціонувати в Україні в кінці 80-х – на початку 90-х років.

Названі служби забезпечують психічне здоров’я учнів, гармонійний розвиток особистості, формування громадянина, здатного до свідомого суспільного вибору, вільного саморозвитку особистості, сприяє гармонізації взаємин особистості і суспільства, вирішенню проблем психологічного забезпечення навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи, профілактиці конфліктів, правопорушень.

Профілактика буде ефективною у тому випадку, якщо об’єкт профілактичного впливу сам виступить суб’єктом профілактики.

Адже необхідною умовою профілактики, за нашою думкою, є комплексність та координація дій усіх суб’єктів профілактики на всіх рівнях.

Тому слід відпрацювати чітку взаємодію всіх суб’єктів у напрямі профілактики правопорушень серед підлітків. У цілому запобіжна діяльність повинна носити системний характер. Профілактичні заходи мають здійснюватися суб’єктами запобігання як на рівні видання спеціальних нормативно-правових актів, так і на рівні проведення загально профілактичної й індивідуальної роботи з підлітком, що потребує відповідного впливу.

Серед напрямів профілактичної роботи можна виділити:

- правову освіту, розповсюдження інформації щодо правових можливостей подолання проблем (лекції, кіно-, відео лекторії, освітні програми, матеріали в ЗМІ, «навчання на рівних);

- надання консультативної допомоги у вирішенні проблем (консультування юриста, психолога, лікаря, педагога, консультування в ЗМІ, телефонне консультування);

- надання кризової соціально-психологічної допомоги (кризові стаціонари, служби «Телефон довіри» тощо);

- соціально-педагогічну допомогу сім'ям з обмеженими педагогічними ресурсами, сім'ям з проблемними дітьми (сімейне консультування і психотерапія, соціальний захист і представництво інтересів сімей);

- соціальний захист і реабілітацію дітей з девіантних сімей (консультування, кризове втручання, позбавлення або обмеження батьківських прав, фостерінг);

- сприяння зайнятості населення, особливо – представників соціально-вразливих груп та груп ризику (центри зайнятості і працевлаштування, громадські роботи);

- створення умов для змістовного проведення дозвілля (творчі гуртки та студії, спортивні секції, дозвільні заходи, конкурси, вуличні ігрові майданчики);

- соціальну підтримку проявів позитивної соціальної активності (підтримка діяльності громадських організацій, груп соціальної дії, волонтерської роботи;

- профілактику наркоманії та алкоголізму [6, с.47].

Під час подальшої розбудови системи профілактики злочинів серед неповнолітніх слід враховувати попередній позитивний досвід і разом із тим нові суспільні вимоги. Зрештою, створення надійної та ефективної системи запобігання правопорушень серед неповнолітніх дасть змогу вирішити багато суспільних проблем і, насамперед, забезпечить зниження правопорушень у майбутньому та зміцнення правопорядку в цілому в державі. Розробці системи профілактичної роботи з неповнолітніми правопорушниками й буде присвячена наша подальша дослідницька робота.

Література:

1. Лист МОН №1/9-623 від 13.09.10 року Щодо подолання злочинності серед неповнолітніх та організації профілактичної роботи. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http://www.osvita.ua/legislation/other/8993>. – Загол. з екрану. – Мова укр.

2. Регіональна модель профілактики підліткової злочинності і досвід упровадження. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http://www.commonground.ord.ua/dld/dok/red_mobel_ppz.pdf> – Загол. з екрану. – Мова укр.

3. Казачінер О.С. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http://www.kazachiner.narod.ru/manageprav.html> – Загол. з екрану. – Мова укр.

4. Фіцула М. Педагогічні проблеми профілактики правопорушень неповнолітніх / Михайло Михайлович Фіцула // Право України. – 1995. – № 8. – С. 44 – 46.

5. Бакаєв О. В. Профілактика правопорушень серед учнівської молоді / Олег Володимирович Бакаєв // Педагогічно-правова профілактика правопорушень серед учнівської молоді: Наук.-метод. зб. статей. – К., 1997. – С. 119 – 151

6. Краснова Н. П. Методика роботи соціального педагога / Н. П. Краснова, Л. П. Харченко – Луганськ, 2002. – 111 с.