Красновольська Ірина Василівна

Національний Технічний Університет України «Київський Політехнічний Інститут»

Перекладацький аналіз франкомовних науково-технічних текстів у галузі медицини

Специфіка цих текстів полягає у точності суджень та авторитетності висновків і постулатів, а також у прагненні автора (адресанта) переконати реципієнта у правильності власної позиції. Звідси випливають і формальні характеристики – це насамперед структурна повнота й конкретність; формальна стислість і лаконічність, з якими пов’язана граматична структура письмового мовлення; індивідуальний стиль автора; чітке дотримання норм літературної мови тощо.

При перекладі науково-технічної літератури потрібно враховувати, що хоча мова науково-технічних текстів є частиною загальнонародної мови і використовує її лексику та граматику, вона також має свій визначений стиль, який відповідає цілям і задачам змісту наукової літератури, а також ряд особливостей, пов’язаних як із термінологією так і з граматикою.

На відміну від слів загальної лексики, які часто є багатозначними та мають емоційний відтінок, терміни в межах сфери застосування є зазвичай однозначними і позбавлені авторської експресії.

При перекладі науково-технічних текстів необхідно точно знати всю термінологію та вміло передавати її мовою перекладу. Для того, щоб правильно визначити виражені терміном поняття, процеси та назви предметів, необхідно знати ту галузь науки і техніки, до якої відноситься цей термін. Будь-який термін слід розглядати не як окрему одиницю, а в контексті, згідно якого за цим терміном закріплено певне технічне значення, яке може змінюватися залежно від галузі, в якій воно вживається в даному випадку.

При розгляді граматичних особливостей науково-технічного тексту варто виходити з того, що:

1) науково-технічні тексти будуються за правилами граматики загальнонаціональної мови, «науково-технічної граматики» не існує;

2) можна говорити лише про деякі особливості граматики загальнонаціональної мови у науково-технічних текстах;

3) граматичні проблеми перекладу полягають у порівняльному розгляді граматичного ладу обох мов в аспекті значеннєвого змісту вислову, що виражається у лексиці, морфологічних формах і синтаксичних структурах.

Переклавши та здійснивши перекладацький аналіз французьких медичних текстів ми виявили деякі лексико-граматичні особливості їх перекладу.

Медичним текстам, як і будь-яким науково-технічним текстам, характерна велика кількість термінів та їх словосполучень, абревіатур, скорочень та неологізмів.

Медична термінологія зазвичай перекладається словниковими еквівалентами, чи лексичними відповідниками згідно контексту.

Певні труднощі при перекладі складають абревіатури, якими дуже часто виражаються терміни. Для їх адекватного перекладу необхідно правильно розшифрувати термін, перекласти його українською мовою і на основі перекладу створити українську абревіатуру. Також необхідно враховувати галузь, в якій використовується абревіатура, оскільки одна й та сама абревіатура може мати різні значення.

Французьким текстам характерна наявність скорочень, частину з яких можна перекласти за допомогою українських відповідних скорочень, іншу частину – повним українським словом.

При перекладі неологізмів найчастіше використовують описовий переклад, що пов’язано із відсутністю відповідників у словнику.

Щодо лексичних трансформацій, то при перекладі медичних текстів найчастіше використовують методи конкретизації та генералізації. Іноді використовується антонімічний переклад, який пов'язаний зі зміною заперечного речення – стверджувальним, і навпаки.

Морфологічними особливостями французьких медичних текстів є переважне використання теперішнього часу, дійсного способу, безособових та неозначено-особових конструкцій, пасивного стану та герундія.

До синтаксичних особливостей таких текстів слід віднести прямий порядок слів, переважне використання складнопідрядних речень, значна частина однорідних членів речень. Переважають речення розповідного характеру, питальні речення та інверсія використовуються з метою виділення та привернення уваги читача.

При перекладі граматичних конструкцій найпоширенішими є трансформації за допомогою додавання чи опускання слів при перекладі.

На морфологічному рівні слід підкреслити розбіжності у вживанні однини та множини в обох мовах. Ця різниця найчастіше виникає при перекладі абстрактних понять, назв захворювань чи, навіть, назв деяких органів людини. Також існують відмінності у вираженні збірних понять, у французькій мові значно частіше використовується однина там, де в українській мові – множина. Характерними є трансформації, пов’язані зі зміною частини мови. Найпоширенішими є трансформації перетворення іменника у прикметник, та навпаки. Іншою популярною трансформацією є перетворення інфінітиву у віддієслівний іменник.

Окремих граматичних трансформацій зазнають й інші частини мови, які притаманні лише французькій мові, такі як participe présent, participe passé i gérondif.

Основні часові форми французької мови при перекладі зберігаються. Однак, що стосується тих часів і способів, яких в українській мові не існує (наприклад, Subjonctif, Futur anrérieur), то при перекладі обираються ті форми, які найкраще відповідають граматичним нормам української мови. Наприклад, Futur anrérieur перекладається українською мовою минулим часом. Subjonctif – дієслівними формами дійсного способу через відсутність подібного способу в українській мові. Conditionnel у медичних текстах зустрічається рідко і перекладається українською мовою або умовними способом, або дійсним способом з використанням допоміжних слів можливо та могти. Наказовий спосіб, у досліджених нами текстах, не використовувався. Його функції виконують інфінітивні та безособові конструкції. У перекладі українською мовою дані речення перекладаються наказовим способом.

Пасивні французькі конструкції найчастіше перекладаються активними конструкціями.

У французьких медичних текстах переважає прямий порядок слів, що зберігається при перекладі. Однак, незначні трансформації щодо зміни порядку слів можуть відбуватися з перестановкою обставини чи суб’єктно-об’єктними відношеннями.

При перекладі простих та складних речень іноді виникає необхідність зміни ускладнення речення, коли прості речення поєднуються у складне, або навпаки, складне речення при перекладі розбивається на декілька простих. Можуть також виникати потреби перекладу складного французького речення ще більш ускладненою структурою.

У французьких текстах вживається багато безособових та неозначено-особових речень, які при перекладі можуть зазнавати певних трансформацій згідно контексту та граматичних норм української мови.

При перекладі французьких неозначено-особових речень із займенником nous використовується або односкладні неозначено-особові речення, або безособові речення. Використання особових займенників в українських текстах є нехарактерним.

Доцільним може стати продовження даного дослідження із охопленням більшого обсягу матеріалу. Аналіз та висновки цього дослідження можуть бути використані на заняттях з перекладу науково-технічного перекладу та заняттях з французької мови для студентів медичних навчальних закладів.