Антонова А., студентка, Тепла О., доцент

Національний університет біоресурсів і природокористування України

ТЕХНІКА ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ

Спілкування є однією з центральних проблем, через призму якої визначаться питання сприймання й розуміння людьми одне одного, лідерство й керівництво, згуртованість і конфліктність, міжособистісні взаємини та ін. Спілкування допомагає глибше розглянути процес міжособистісної взаємодії та міжособистісних взаємин.

Мета наукової роботи – охарактеризувати стратегію і тактику спілкування.

Інтерес до спілкування виявляють представники різних наук, оскільки воно багатовимірним феноменом. Цікаво, що в основному із розуміння ролі й знання механізмів спілкування виник менеджмент як функція керівництва людьми і галузь людського знання [9, 5]. Менеджер, керівник витрачають на спілкування 50-90% робочого часу, щоб реалізувати свою роль у міжособистісних взаєминах, інформаційному обміні та процесі ухвалення рішень і виконання управлінських функцій планування, організації та контролю. Тому спілкування для них – процес, який пов’язує сі основні види управління. Спілкування стало основою маркетингу і його головним методом. Спеціалісти з маркетингу повинні знати запити та бажання споживачів тільки з перших рук, зустрічатися особисто з клієнтами, кожний з яких має свої риси характеру, темперамент, звички тощо. Головне гасло маркетингу: «Споживачі вимагають від виробників спілкування. Вони хочуть, щоб з Вами було легко спілкуватися» [15, 158-159].

Наявні різні концепції, що описують способи, моделі і стилі спілкування. Різноманіття підходів певною мірою сприяє більш глибокому вивченню й аналізу основного процесу і допомагає кожному спиратися на ту концепцію, яка йому найбільше зрозуміла і відповідає його уявленням про себе та інших.

Існують різні визначення поняття «стратегія». У нашому розумінні – це схема дій. Американські дослідники вважають, що це загальний план досягнення мети [9, 172]. Описуючи та конструюючи в житті стратегії спілкування, доцільно орієнтуватися на обидва визначення. До того ж треба ще враховувати , чи досягається мета під час спілкування одним суб’єктом чи обома (мотиваційний компонент стратегій).

Коли двоє суб’єктів прагнуть виконати разом певну роботу, обмінятися думками, почуттями, оцінками, дійти згоди, вони, спілкуючись, прямують до досягнення спільної мети. Якщо ж кожен або один із суб’єктів хоче задовольнити лише свої інтереси, він ставить перед собою індивідуальну мету. Інколи люди, що спілкуються, можуть і не ставити перед собою певної мети (фатичне спілкування).

Для повної характеристики стратегій до мотиваційного компонента необхідно додати ще змістовний. Річ у тім, що спільна або індивідуальна мета може відповідати гуманістичним або маніпулятивним установкам спілкування. У першому випадку – це найчастіше готовність, що реалізується у спілкуванні через акти співробітництва, співучасті, взаємодопомоги, взаєморозуміння і взаємоповаги. У другому випадку – це спрямованість на дії, в яких проглядаються корисливі, егоїстичні інтереси одного або обох суб’єктів. Саме ці установки кожного з них і призводять до маніпулювання і порушення етики спілкування.

Для характеристики стратегій важливими є не лише мета і комунікативні установки, а й характер конструювання спілкування. Його стратегічним параметром є певне співвідношення між діалогом і монологом. Якщо під час взаємодії суб’єкти по черзі обмінюються інформацією, думками, жестами, почуттями, то вони дотримуються діалогу. Якщо досить довго говорить один або ж, говорячи, кожен думає лише про себе , то відбувається монолог чи два монологи. Сприймаючи монолог одного із суб’єктів, інший може вести з ним внутрішній діалог. Діалогічний підхід до спілкування є оптимальним з погляду організації комунікації й має великий розвиваючий, творчий потенціал.

До основних видів стратегії спілкування з урахуванням описаних компонентів можна віднести такі:

- гуманістично-діалогічна, спрямована на досягнення спільної мети;

- гуманістично-монологічна, спрямована на досягнення спільної мети;

- гуманістично-діалогічна, спрямована на досягнення індивідуальної мети;

- гуманістично-монологічна, спрямована на досягнення індивідуальної мети;

- маніпулятивно-діалогічна, спрямована на досягнення спільної мети;

- маніпулятивно-монологічна, спрямована на досягнення спільної мети;

- маніпулятивно-монологічна, спрямована на досягнення індивідуальної мети.

Система послідовних дій, що сприяють реалізації стратегії, досягненню мети, називають тактикою. Одну й ту саму стратегію спілкування можна втілити в різних тактиках. Побудова стратегії або її добір залежить від особливостей суб’єктів, які це здійснюють, їх системи цінностей, інтересів і обов’язково від комунікативних установок. Побудова і добір тактик базуються насамперед на знаннях про ситуацію та особливості конкретних співрозмовників. Загалом, на розбудову тактики як системи дій при спілкуванні звичайно впливає стратегія, якщо вона є усвідомленою. Саме вона визначає характер дій, які застосовують суб’єкти, передаючи певну інформацію і впливаючи один на одного.

Отже, спосіб і стратегія спілкування – два споріднених феномени, що розкривають операційний аспект взаємодії людей. Вони є важливим інструментом досягнення мети.

Література:

1. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. основы менеджмента. – М., 1992. – 345 с.

2. Современный маркетинг / под ред. В. Е. Хруцкого. – М., 1991. – 456 с.

3. Шеломенцев В. Н. Этикет и культура общения. – К., 1995. – 287 с.