УДК 159.922:316.(64:165.242.2

DMITRIENKO I.V. (И. В. Дмитриенко, Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды)

DMITRIENKO JU. N. (Ю.Н. Дмитриенко, член-кор МАНЕБ, доктор философии, доцент, соискатель ученой степени доктора юридических наук Киевского національного университета имени Тараса Шевченко)

THE REGIONAL SPECIFICATION OF THE UKRAINIAN LEGAL CONSCIOUSNESS IN THE CONTEXT OF THE UKRAINIAN LEGAL MENTALITY 3. (РЕГИОНАЛЬНАЯ СПЕЦИФИКАЦИЯ УКРАИНСКОГО ПРАВОВОГО СОЗНАНИЯ В КОНТЕКСТЕ УКРАИНСКОЙ ПРАВОВОЙ МЕНТАЛЬНОСТИ 3.)

В інтерпретації різних авторів правова ментальність визначається так: 1. Правова ментальність — це різновид правового менталітету (видова правова природа) та менталітету (родова правова природа), які є специфічно-історичним рухливим психічним феноменом сфери несвідомого (родова правова природа), неправосвідомого (видова правова природа), не представленого у свідомості (родова правова природа) і правосвідомості (видова правова природа) суб'єкта впливу через механізми ідентифікації і наслідування етнічних стереотипів правової поведінки на його дії, правові емоції, прагнення, переживання), соціально-психологічним типом самоорганізації спільноти на основі тотожних уявлень щодо світобачення із складною нелінійною, синергетично структурованою структурою; це система правового (становлення правосвідомості) та правоусвідомленого (розвиток правосвідомості) ідейно-правового світосприйняття, комплекс усталених психічних властивостей спільнот у вигляді відкритих чи притушених правоповедінкових реакцій, причини появи і механізми дії яких логічно не обґрунтовуються, але мають конкретний стійкий вияв у ставленні суб'єкта правосвідомості до суспільно-правових і законодавчих явищ у сфері права і політики. 2. Правова ментальність — відносно цілісна сукупність правових звичаїв, традиційних звичаєвих форм української правової свідомості та культури, вірувань, думок, складова єдиної психокультурної, правової та звичаєво-інерційної традиції, явище ідейно-світоглядного порядку, наслідок дії на правосвідомість колективно несвідомого, що має вияв у специфіці правової поведінки, локальних вчинках, як результат формування світогляду від найдавніших форм протягом багатьох поколінь. Основи типів і рівнів українського правового менталітету, за різними ідеями були закладені у глибокій правовій давнині, приблизно від 30000 року до н.е. [14] — XI ст. н.е. [5, с.296] як переробка хаотичного інформаційного ідейно-світоглядного і нормативно-правового потоку у більш-менш упорядковану картину правового світу. Це сумарний результат психічної діяльності суб'єктів української правової свідомості як суб'єктів української (українотериторіальної, україноментальної, україноетнічної, україноетичної) правової культури, що були і є частками спільноти, для забезпечення вищих форм регуляції життя, його внутрішньої гармонії, рівноваги із суспільно-правовим оточенням у сфері політико-правового (законодавчого, законотворчого) життя. Це відображення об'єктивних суспільних, правових, законодавчих процесів, що суттєво та істотно впливають на сучасну правову (законодавчу) поведінку української спільноти, інтегративний вираз відповідних правових уявлень, знань, правового (законодавчого, законотворчого) досвіду, що зумовлює життєві орієнтири в галузях права і політики, усталене ставлення української нації до правової дійсності і до себе самої.

Розгляд проблем ментального і ментально-правового порядку як предмета спеціального дослідження — справа нова не тільки в Україні, але й у Європі. Незважаючи на появу «Осені середньовіччя» Й. Гейзінга (1919), зініційованих М. Блохом і Л. Февром з 1929 р. публікацій у журналі «Аннали», де вперше було ґрунтовно проаналізовано умови, сутність і результати появи громадянського суспільства як наслідку промислового перевороту, урбанізації, політичних революцій і урізноманітнення психічного життя, і на початку XXI ст. термін «ментальність», на думку відомого дослідника проблем європейської ментальності П. Дінцельбахера, ще належить до неусталених понять [10, с.16]. В Україні ж, включаючи діаспору, проблему ментальності та правової ментальності зокрема, з такою, як у школі «Анналів», предметністю і послідовністю не розглядали. Вона скоріше була об'єктом побіжного огляду у зв'язку з аналізом проблем політичного характеру або частковим вивченням поряд з історією культури, звичаїв і духовного розвитку [11]. При цьому брали до уваги попередні спостереження ознак національного характеру, характеристичних рис, особливостей психіки українців, які були яскраво, а інколи й суперечливо описані мандрівниками, літераторами, державцями. Як не згадати, що однією з ментальних рис протиукраїнської правосвідомості або правосвідомості протоукраїнства, на яку вперше вказав готський історик Йордан у VI ст., була непослідовність, підступність антських вождів, які могли порушити умови договору на свою користь [12, с.201]. З огляду на твердження, що «політика і чисті руки» несумісні, зауважимо, що ця риса стійко проявилася як одна з типових ментально-правових ознак сучасних політиків.

Проблеми розвитку української правосвідомості, особливості вияву правової ментальності українства стали лунати в Україні раніше, ніж у Європі, наслідком чого стали сучасні кризові явища, які спостерігаємо у вітчизняному державо- і правотворенні. Почалося дослідження проблеми правосвідомості, правової ментальності як у загальній теорії держави і права, так і в окремих галузях права [13]. Пошуки причин гальмування суспільно-правового розвитку в Україні призвели до виявлення й аналізу таких негативних впливів, серед яких стали називатись деякі з ознак ментального порядку (недооцінка значення права при переважанні значення моралі, української релігійної месійності; надмірна правова емоційність, нестриманість при нестачі раціо у вирішенні політико-правових питань, традиційна підкресленість ієрархічності суспільства при загальному прагненні до свободи; різновекторність і відсутність чіткості у формуванні стратегії і тактики розвитку; індивідуалізм і неспроможність до компромісу, згуртування у загальнонаціональному масштабі; інтроверсивність (заглибленість в себе) із ізоляцією і пасивністю у проблемних ситуаціях; екзекутивність (жіночність) з консервативно-зберігальним впливом, імітативністю при обмеженні творчості, недиференційованим ставленням до світу). А заглиблення в історію права і державності України дозволяє провести цікаві спостереження за проявами ментальних рис вже на перших етапах державотворення. З протиставлення «правий — лівий», що лежали в основі старої звичаєвої правової свідомості та староукраїнського звичаєвого права, уявлень про право, правду, виправдання, справедливість, що відбиті в епосі, у строго персоніфікованих образах Дажбога, Правди на небі і Кривди на землі, можна зрозуміти рівень визнання права, який зміг забезпечити швидке просування на шляху творення держави з розпорошених племінних союзів. Найбільшу полеміку викликає українська правова свідомість періоду Київської Русі. При всій повазі до правових надбань і визнанні глибоко позитивного впливу «Руської правди» та її правової свідомості на весь подальший процес становлення права, частина сучасних авторів, на відміну від радянських дослідників з однозначно схвальними оцінками, вказує на глибоко суперечливий і навіть стресогенний, негативний характер впливу візантійського, християнського психокомплексу західної правової ментальності. Йдеться про запуск механізмів насильницької соціалізації із зміною української віри, ураженням власної системи світосприймання та появою нещирості, розбрату, неврівноваженості, постійного невдоволення собою апатії. «Візантинізм як традиціоналістично-правова і законоавча психокультура наклав відбиток на покоління українців, які через психокультуру засвоюють страх перед усім новим (традиційний архетип української правової свідомості - домінування уречевленого над процесуальним, минулого — над майбутнім, пригадаймо намагання президента В. Ющенка, котрий намагався згуртувати українців у виробленні нової правової ідеї на засадах історичного минулого – його призиви до населення масово зажигати свічки та ставити їх на підоконники на честь роковин голодомору, визнання голодомору геноцидом та ін.). Це породжує терпимість до всього не історичного, а наявного. Страх примушує терпіти... Толерантність самоприниження, відходу від чіткої позиції, розчинення в ситуації заради збереження індивідуальності є чинником слабкої національної самосвідомості та правосвідомості» [8, с.259].

Список використаних джерел:

1. Общая теория права и государства. Ред. В. Лазарева. — М.: Юристъ, 2005. — 575 с.

2. Поляков А.В. Общая теория права: Проблемы интерпретации в контексте коммуникативного подхода. — СПб.: Изд.дом СПб. ун-та, 2004. — 864 с.

3. Ильин И.А. О сущности правосознания // Собр. соч. в 10-ти т.т. — Т.4. — М., 1994. —С. 308 —386.

4. Карсавин Л. Л. Основы политики // Мир России — Евразия.— М.,1995.— 368 с.

5. Душков Б.А. Психосоциология менталитета и нооменталитета. — Екатеринбург: Деловая книга, 2002. — 448 с. — (Gaudeamus):

6. Философский энциклопедический словарь. — 2-е изд. — М., 1989. — С. 57 —58.

7. Юнг К. Психологические типы. — М.: Наука, 1996. — 560 с.

8. Донченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика (Глибинні регулятори психологічного повсякдення). — К.: Либідь, 2001. — 334 с.

9. Кримський С.Б. Архетипи української культури // Феномен української культури. — К., 1996. — 389 с.

10. Історія європейської ментальності, Ред.П. Дінцельбахера. — П, 2004. — 720 с.

11. Грушевський М.С. На порозі нової України. — Л, 1992; Кульчицький О.В. Світовідчування українців. Українська душа. — К., 1992; Липинський В. Листи до братів-хліборобів.— К,— Філадельфія, 1995. — 470 с.; Лисяк-Рудницький І. Між історією і політикою. — Мюнхен, 1973; Маланюк Є. Малоросійство // Книга спостережень. — К., 1995; Онищенко Етно- і націогенез в Україні. — К.: Четверта хвиля, 1997. — 240 с.; Фурман А. Психокультура української ментальності — Тернопіль: Економ, думка, 2002. — 132 с.; Шлемкевич М. Загублена українська людина. — К.:Фенікс, 1992. — 157 с.; Юрій М.Ф. Етногенез та менталітет українського народу. — Чернівці, 2002; Янів В. Нариси до історії української етнопсихології. — К.: Знання, 2006 — 341 с.

12. Йордан. О происхождении и деянии готов. Пер. Е. Скржинской. — М.,1960. — 280 с.

13. Васькович Й. Правосвідомість та її вплив на менталітет українського народу // Право України. — 1998. — №6. — С. 110 — 117; Журбелюк Г.В. Особливості спадкування в українській системі світобачення: історико-правові аспекти // Наукові записки НаУКМА. — 2004. — Т.26. — С. 38 — 48; Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. — X., 2002. — 290 с.; Поліщук І.О. Українська ментальність у контексті процесу державотворення. — Автореф. канд.наук. — X., 1998. — 18 с.

14. Dmitrienko І.V., Dmitrienko Yu. N. 27989 B.C. ¹ // Эффективные инструменты современных наук - 2011, 27.04-05.05.2011, Міжнародна науково-практична інтернет-конференція ООО «Руснаучкнига» (м. Бєлгород, Росія), Міжнародна академія наук екології та безпеки життєдіяльності (м. Нью-Йорк-Берлін-Москва-Пекін-Токіо), видавництво «Наука та освіта» (м. Дніпропетровськ, Україна), Університета мислі (мм. Харків-Київ, Україна), Publishing House “Education and Science” s.r.o. (Чехія, м. Прага), ТОО «Уралнаучкнига» (м. Уральск, Казахстан), ООД «Бял ГРАД-БГ» (м. Софія, Болгарія), ООО «Научный вестник» (м. Гомель, Беларусь), Sp. z o.o. “Nauka і studia” (Przemysl, Poland) 27.04-05.05.2011 р.: Publishing house Education and Science s.r.o, SCO: 27156877, Frydlansk