Бойправ К., Кондратьєв В.О.
Донецкий национальный
университет экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского
Правове виховання як
засіб формування правової свідомості населення України
Сучасна Україна являє собою молоду незалежну державу з великим
потенціалом у науці, промисловості, культурі. Вона має все необхідне для того,
щоб стати однією із найрозвиненіших держав світу. Розуміння цього має якнайшвидше
дійти до кожного жителя України. Але, на жаль, сьогодні лише невелика частка
жителів розуміє важливість розвитку всіх сфер діяльності та всебічного розвитку
кожної людини, яка проживає на території України.
Проведені дослідження
свідчать, що правова культура українського суспільства, яка є частиною його
загальної культури та одним з головних показників рівня розвитку суспільства,
наразі перебуває лише на стадії формування й потребує цілеспрямованої
діяльності з її становлення та активного розвитку. Таку діяльність називають
правовим вихованням. Правове
виховання спрямоване
на формування правової свідомості та культури, повсякденної життєдіяльності у
відповідності з вимогами законів, загальноприйнятих норм і принципів поведінки.
Воно пов'язане з формуванням поваги до Конституції та інших законів і правових
актів України.
Сучасна кризова ситуація в
суспільстві не сприяє формуванню сприятливого правового і морального середовища
для виховання молоді. Важкі економічні умови, недоліки в
організації виховання в різних освітньо-виховних системах негативно впливають
на виховання підростаючого покоління. Швидко зростає кількість молоді з
неповною середньою освітою, безробітних, з грубими порушеннями суспільного
порядку. Спостерігається тенденція зростання дитячої злочинності, наркоманії.
Все це зумовлює актуальність правового виховання і необхідність його проведення у соціальному середовищі.
Мета
статті полягає в тому, щоб розкрити поняття правового виховання, розглянути
форми, засоби та методи, а також з’ясувати необхідність правового виховання
населення.
Вивченням цього питання займались такі вчені
як
В.В.Головченко,Н.Ю.Коваленко, С. М. Легуша, П. В. Макушев,
Д.Е.Тихомиров,В. І. Царенко, М. М. Цимбалюк, І. В. Осика, В. Ю. Швачка, М. Й.
Штангрет та інші.
Необхідність правового виховання молоді
зумовлюється рядом чинників. По-перше, неповнолітні і молоді члени суспільства
перебувають на стадії переходу до соціальної зрілості, до самостійного життя,
до здійснення соціальних функцій у повному об’ємі. По-друге, в їх поведінці
з’являються вікові особливості інтелекту, волі, емоцій тощо. Саме ці
особливості, про які йшла мова вище, і зумовлюють, зокрема, недостатнє вміння
визначати істинне значення того чи іншого факту, дати правильну оцінку прикладу
який спостерігається, протистояти негативному прикладу мікросередовища, і
зумовлюють необхідність правового виховання молодого покоління у дусі поваги до
Закону. Важлива роль у цьому відводиться педагогам, батькам та правознавцям.
Правове виховання – це необхідна умова підвищення правової активності
трудящих, формування правової культури суспільства, подальшого зміцнення
законності і правопорядку [1].
Основним нормативним
документом, який регулює процес здійснення правового виховання населення, є
Закон України «Про освіту». Окремі аспекти даного напряму виховання, а саме
основні напрями правової освіти та форми її реалізації, визначені у Програмі
правової освіти населення, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України №
366 від 29 травня 1995 р. Вона визначає правову освіту як процес засвоєння
знань про основи держави та права, виховання у громадян поваги до закону, до
прав людини, небайдужого ставлення до порушень законності й правопорядку [4].
Правове самовиховання
передбачає не тільки глибоке вивчення правових норм, формування поваги до
чинного правового закону, вироблення звички його дотримуватися та впевненості у
його справедливості, а й формування у своїй свідомості правових почуттів, у
яких відображаються переживання особистістю щодо тих вчинків і дій, що
встановлені правовими нормами. До правових почуттів відносять почуття
відповідальності, дисциплінованості, обов'язковості, потрібності правового
регулювання тощо.
Особливу
цінність для підвищення рівня правової свідомості та правової культури має
правове самовиховання – цілеспрямована, повсякденна, систематична діяльність
людини з оволодіння правовими знаннями, формування позитивних правових мотивів
і настанов, навичок правомірної поведінки, що полягає в самостійних зусиллях,
спрямованих на вироблення звички до активної правомірної поведінки.
Правове самовиховання
передбачає глибоке самостійне вивчення чинного права, системи чинного
законодавства. Людина прагне самостійно виробити в собі потребу діяти
відповідно до норм права, гартувати свою волю, оцінювати свою поведінку на
підставі нормативно закріплених вимог.
Отже, правове самовиховання є
ефективною формою виховної роботи з підвищення рівня правової свідомості та
правової культури.
Важливе місце в процесі
правового виховання належить засобам, формам і методам правовиховної роботи.
Засоби правового
виховання – це організована
методична система, яка об'єднує предмети, технічні можливості, а також різні
шляхи передачі змісту правових норм, інформації, тобто все те, що
використовується для реалізації та досягнення правовиховної мети. Впровадження
цієї мети правового виховання вимагає від держави, її органів, установ,
організацій, інших учасників правовиховної діяльності проведення пошуку для
більш широкого використання нових засобів правовиховної роботи. У правовиховній
роботі з різними верствами населення використовується багато різних засобів
правового виховання, серед яких визначальними є: нормативно-правові акти, акти
застосування норм права; засоби масової інформації; культурно-освітні заклади;
наукова і навчальна література.[2]
Звернувшись до
дослідження форм правового виховання необхідно зазначити, що під формами
правовиховної роботи розуміють організовану систему правового виховання, яка
об'єднує різноманітні методи та засоби і спрямована на підвищення рівня
правової культури, зміцнення професійної дисципліни та законності, піднесення
правової активності особи.
Важливе місце у процесі
правового виховання поряд із засобами та формами посідають методи даного
напряму виховання, до яких належать: переконання, покарання, наочність, позитивний приклад,
розв'язання юридичних казусів, заохочення, критика і самокритика, наслідування
тощо. Це пов'язано насамперед
з тим, що вони, з одного боку, обумовлюють характер взаємовідносин між
вихователями та вихованцями, а з іншого – саме використання прогресивних методів правового
виховання надасть змогу вирішити завдання та досягти мети у правовиховній
роботі [3].
Таким чином, правове виховання є важливим регулятором поведінки,
важливим каналом засвоєння колективного досвіду суспільства. Підліток, юнак, наділені достатньою правовою культурою, можуть у
певній ситуації намітити і реалізувати правильну лінію поведінки, незважаючи на
недостатній життєвий досвід.
Вимога знати, поважати і виконувати закони належить до
числа першочергових у вихованні молоді, для того щоб перетворити повагу до
права, закону в особисте переконання кожного молодого члена
суспільства.
Форми, засоби і методи правового виховання виступають організаційним і
методологічним механізмом, за допомогою якого суб'єкти правового виховання
впливають на суспільну й індивідуальну свідомість, допомагаючи останньому
сприйняти правові принципи і норми.
Література