«Психологія
і соціологія»/12. Соціальна психологія.
Демида К.Є.
Аспірантка Інституту
психології ім. Г.С. Костюка НАПН, Україна
Вплив соціально-психологічних чинників на процес адаптації
студентської молоді
Зміст адаптації реалізується комплексом саморегулюючих
процесів, що ґрунтуються на відповідних вроджених і набутих психофізіологічних
і психологічних механізмах та визначається різними чинниками: об’єктивними, або
зовнішніми, до яких належать характеристики середовища, умови діяльності, і
суб’єктивними, або внутрішніми, що становлять індивідуально-психологічні
властивості людини, особливості її актуального стану.
Необхідність врахування при вивченні адаптації людини сукупності чинників, і
неприпустимість зведення складного комплексу умов адаптації до впливу лише одного з них наголошується у ряді робіт. Автори справедливо
стверджують, що тільки в спеціальних умовах можна
спостерігати адаптацію як відповідь на вплив
будь-якого окремого чинника [8; с.4].
О.М. Кокун виділяє дві групи чинників, що впливають на успішність
адаптації: суб'єктивні фактори та фактори середовища. До першої групи належить
вік, стать, фізіологічні й психологічні характеристики людини; до другої -
умови праці, режим і характер діяльності, особливості соціального середовища [4].
До
вищезгаданих факторів І.В. Медвєдєв додає ще комплекс природних
адаптогенних чинників. За його словами, соціальні чинники зумовлені типом
діяльності, яка була виконана та соціальних завдань, що стоять перед особистістю.
А внутрішні умови виконання діяльності є третьою групою чинників, тобто це стан
процесів, що забезпечують адаптацію [5].
Відповідно
до мети дослідження, слід детально зупинитись на аналізі рівня «особистість - соціальне
середовище». Спробуємо розділити і описати ці структури з позиції -
особистість, як вияв психологічних чинників, соціальне середовище
– як атрибут соціальних.
Характеризуючи роль соціальних чинників в
процесі адаптації, І.Л. Мушарапова підкреслює, що вони,
по-перше, об'єктивно впливають на людину подібно до біологічних
факторів, по-друге, діють на біологію людини не прямо, а трансформуючись
через «нейропсихологічну сферу", по-третє,
в механізмах, засобах і способах адаптації, у
відновленні, де періодично порушується
рівновага системи "людина-середовище",
вони відіграють вирішальну роль [8; с.5].
Поняття соціальний містить у собі явища, що існують і
пов’язані із життям та стосунками людей у суспільстві; породжені умовами
суспільного життя, певного середовища, ладу [11; c.476]. У процесі взаємодії з
середовищем змінюється внутрішня сутність людини, формуються нові взаємини, що
в свою чергу приводить до чергової зміни.
Суттєвий внесок у дослідження чинників процесу адаптації
належить В.П. Казміренку. Дослідник зосередився на чотирьох сферах, у які
занурюється студентська особистість. Ці сфери мають свої закони і вимоги, свої правила гри [3; c.78].
Зупинимось детальніше на описаних автором чинниках. Першим
соціальним чинником впливу на процес адаптації є нове навчальне середовище,
або, як його визначає В.П. Казміренко, нове організаційне середовище учбової
діяльності. Молодій людині важливо
пристосуватись до вузівських умов та вимог, до самостійної організації
своєї учбової діяльності, засвоїти правила життя вузівського середовища [3; c.77].
Другим чинником є нове соціально-психологічне
середовище, що формує стиль особистісної соціальної поведінки. Воно становить
нове коло спілкування та побудову стосунків і взаємин, організацію особистого
життя в студентському середовищі.
До третього чинника належить
новий інформаційний, когнітивний і дидактичний простір, на базі якого
формуються пізнавальні інтереси та сфери когнітивної мотивації особистості.
Четвертим чинником є образ фаху та майбутньої професії, що
впливає на становлення нової системи цінностей та сприяє мотивації
професіоналізму.
Отже, соціальні чинники містять в собі той потенціал, який може
впливати на процес адаптації. Як результат їх впливу, відбувається зміна звичних
умов соціального середовища та перехід від одних мікро і макро рівнів на інші.
Аналізуючи
психологічні чинники адаптації, слід зазначити, що вони описуються дослідниками як такі, що безпосередньо
пов’язані з психічною діяльністю людини. До них належать психічні властивості особистості
- активність самої людини.
Багатий комплекс психічних властивостей породжує характер і
темперамент[2; с.26].
С.Д. Смирнов зазначає, що для людей з різним типом
темпераменту одні умови є більш сприятливими для адаптації, а інші навпаки - несприятливими. Організаційні форми
навчання в школі та ВНЗ більше сприятливі для людей з сильною і рухливою
нервовою системою, ніж для людей зі слабкою та інертною [14; с.290].
Характер формується на основі темпераменту і соціальних
чинників, що може створювати як певні труднощі, так і сприяти процесу
адаптації. На думку С.Д. Смирнова, труднощі
безпосередньо пов’язані з акцентуаціями характеру.
Роль здібностей в успішності процесу адаптації залежить від
того, яке місце вони займають у структурі кожної конкретної особистості, в
системі її життєвих цінностей, і як вони впливають на розвиток інших її рис.
С. Д. Смирнов в структурі здібностей особистості виділяє
такі відносно самостійні складові, як загальний інтелект, соціальний інтелект,
спеціальні здібності і креативність [14].
Дослідник відзначає, що
соціальний інтелект в психології виділяється як самостійний вид, тлумачення
якого пов’язане з комплексом комунікативних здібностей та компетентністю
спілкування.
А.В. Сіомичев в сфері успішної адаптації студентів до
навчальної діяльності також виділяє пізнавальний та комунікативний аспекти [13].
Комунікативний аспект (потенціал) людини виділяють і А.Г. Маклаков
та А.В. Паніхіна як складову особистісного адаптаційного потенціалу
[5; с.16]. Оскільки людина
практично завжди знаходиться у соціальному оточенні, її діяльність пов'язана з
умінням побудувати відносини з іншими людьми.
Ще одну сукупність
здібностей, яку розглядає С. Д. Смирнов становить рівень загального інтелекту.
Між цим рівнем і адаптаційними можливостями особистості існує чітка залежність.
Інтелект є здатністю особистості засвоювати вже існуючі в суспільстві знання та
вміння, а також успішно використовувати їх для вирішення різноманітних завдань.
Велика кількість дослідників
вважає високу самооцінку, впевненість і
пов'язаний з ними високий рівень домагань, важливим чинником успішної
адаптації.
Ю.С. Бабахан зазначає, що адаптація - це завжди той чи інший вид збалансованості
внутрішнього і зовнішнього, індивідуального і суспільного, тому він наголошує на важливості такої
передумови успішної адаптації студента, як наявність у нього здатності
правильно оцінювати власні можливості не лише до навчальних завдань, а й щодо
їх розкладу і правил, які визначають їх виконання [1; c.21].
За словами А.А. Налчаджяна, для успішного протистояння
фруструючим чинникам, особистість повинна мати стійку самооцінку [9].
А.Н. Альохін та О.В. Андрюшевич у своїх дослідженнях також
звернули увагу на важливість самооцінки в процесі адаптації. Її показник пов'язаний з відношенням до навчання, до викладачів та одногрупників [10; с.378].
Ще одним важливим психологічним чинником є мотивація діяльності,
її енергетичний рівень та структура. У мотивах діяльності виділяють її певну
спрямованість, адже вона є усвідомленою чи неусвідомленою спонукою до
діяльності, що пов’язана із задоволенням
потреб.
Тісно поєднаним з мотивацією чинником, є вольові параметри
особистості. Людина виявляє їх, коли виконує дію, що початково не достатньо
вмотивована. Механізм вольової дії можна назвати заповненням дефіциту, реалізаційною мотивацією, за рахунок навмисного посилення мотиву цієї дії та ослаблення
мотивів конкуруючих дій. Це можливо,
зокрема, за рахунок
надання дії нового
сенсу.
Важливим компонентом психологічних
чинників є адаптаційна енергія особистості. Г.Сельє описує її як обмежений
запас життєздатності, яким наділена людина від народження. Він порівнює цей
потенціал з успадкованим капіталом, який потрібно заощадливо витрачати. Важливо навчитися не розпускати свої статки
на дрібниці, адже адаптаційна енергія сприяє отриманню максимального
задоволення при мінімальних витратах[12].
Висновки
Дослідники виділяють дві групи чинників, що впливають
на успішність адаптації: суб'єктивні фактори та фактори середовища.
Необхідність врахування
при вивченні адаптації людини сукупності чинників, і неприпустимість
зведення складного комплексу умов
адаптації до впливу
лише одного з них
наголошується у ряді робіт.
Описані у статі чинники можуть
мати як позитивний, так і негативний вплив на процес адаптації молодої людини.
Це залежить, насамперед, від психологічних особливостей особистості. Адже,
пояснення особистості припускає розуміння її як сукупності внутрішніх умов, які
змінюються під дією зовнішніх впливів.
Література:
1.
Бабахан Ю.С. Самооценка
студента как показатель его способности к учебной адаптации // Психологические
и социально-психологические особенности адаптации студента. - Ереван, 1973. -
С. 21-25.
2.
Загальна психологія. / За загальною редакцією
академіка С.Д. Максименка. Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Вінниця:
Нова Книга, 2004р. – 704с.
3.
Казміренко В.П. Програма дослідження психолого-соціальних чинників
адаптації молодої людини до навчання у ВНЗ та майбутньої професії / В.П.
Казміренко // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. – №6. – c.76-78.
4.
Кокун О.М. Психофізіологія :
навчальний посібник для студ. вузів / О. М. Кокун Міністерство освіти і науки України, Відкритий міжнародний
університет розвитку людини "Україна". - К. : Центр навчальної
літератури, 2006. - 184 с.
5.
Маклаков А.Г. Личностный
адаптационный потенциал: его мобилизация и прогнозирование в экстремальных
условиях // Психологический журнал. -
2001.-Т.22, №1. с. 16-24
6.
Медведев В.И. О проблеме
адаптации // Компоненты адаптационного процесса - Л., 1984.- С. 3-16.
7.
Мельникова Н.Н. Социально-психологическая адаптация личности : Методические
указания / Cоставитель : к. психол. н. Н. Н. Мельникова. –
Челябинск: Изд-во ЮУрГУ, 2002.- 34с.
8.
Мушарапова Инесса Лукмановна. Психологические факторы адаптации
иностранных студентов к обучению на подготовительном факультете российского
вуза : автореф. канд. психол. наук : 19.00.07 : Тула, 2000 -18 c.
9.
Начаджян А. А. Психологическая
адаптация . – М.: Эксмо, 2010. – 368с.
10. Психолого-социальная работа в
современном обществе: проблемы и решения: материалы международной научно-практической
конференции, Санкт-Петербург, 22-23 апреля 2010г.- с.377-379.
11. Словник української мови./за ред. І.К.Білодіда // Наукова думка – 1978,
том 9, с.476.
12. Cелье Г. Стресс без дистресса. – М.: Прогресс, 1979. –
123с.
13. Сиомичев А.В. Психологические особенности адаптации
студентов в сфере познания и общения в вузе. // Автореферат на соискание
степени кандидата психологических наук. - Л., 1985 - 17с.
14. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования:
от деятельности к личности: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений.
- М.: Издательский центр "Академия", 2001. - 304 с.