Биологические науки микробиологии.

Скляр Т. В, Вінніков А.І., Духновська Є. В.

Дніпропетровський Національний Університет ім. О.Гончара

Основні фактори патогенності стрептококів

Не всі види стрептококів мають однакове медичне значення. Відповідно до запропонованих M.Parker критеріям, за патогенністю можна виділити 4 види патогенних (S. pyogenes, S. pneumoniae, S. agalactiae, S. equi subsp. equisimilis), 5 видів умовно патогенних (S. milleri, S. mitior, S. mitis, S. sangius, S. parasangius) стрептококів, а також більше 20 опортуністичних видів [3].

Стрептококи можуть виробляти два види гемолізинів (або, як їх ще називають, стрептолізинів). Один з них - стрептолізин S працює в будь-яких умовах: і в аеробних, і в анаеробних. Інший же, стрептолізин О «працює» тільки в анаеробному середовище, кисень його інактивує [2].

Стрептолізин S (від англійського слова stable - стабільний) є неантигенним токсином білкової природи, зв'язаним з клітинною мембраною та киснестабільним з молекулярною масою біля 20000. Він здатний лізувати еритроцити та фагоцити шляхом прямої міжклітинної взаємодії, токсично впливати на поліморфноядерні лейкоцити після фагоцитозу ними стрептококів. Стрептолізин О (від англійського слова oxygen - кисень) продукує більшість штамів стрептококів групи А (молекулярна маса від 50000 до 75000 залежно від стану оксидаціі). Він здатний руйнувати еритроцити та лейкоцити шляхом зв'язування з мембранними стеролами та створення "пор", через які виходять лізосомальні ферменти та цитоплазматичні гранули. Стрептолізин О також здатний руйнувати навколишні клітини та тканини, сприяючи розповсюдженню стрептококів з локальних осередків. Пірогенні (еритрогенні, скарлатинні) екзотоксини є білками, відповідальними за появу висипу при скарлатині та розвиток системного шокоподібного синдрому. Існує 3 антигенно різних типів пірогенних токсинів (А, В та С), один або більше з яких продукують 95 % штамів стрептококів групи А. Пневмококи продукують пневмолізин, який руйнує еритроцити за анаеробних умов (спостерігають гемоліз) [1]Більшість штамів стрептококів групи А продукує ДНКази (стрептодорнази), які накопичуються в гної внаслідок дезинтеграції поліморфноядерних лейкоцитів та сприяють розповсюдженню стрептококів з локальних осередків. Існує 4 антигенне різних стрептодорназ (А, В, С та D), з яких тип В є найбільш антигенним в людини. Гіалуронідазу продукує більшість штамів стрептококів групи А; вона гідролізує гіалуронову кислоту - компонент сполучної тканини та сприяє розповсюдженню стрептококів в тканини. Стрептокінази (фібринолізини) продукують стрептококи групи А, вони каталізують перетворення плазміногену в плазмін, сприяючи розщепленню фібрину, подоланню ефективного локального бар'єру та розповсюдженню бактерій в макроорганізмі.

Суперантигени Streptococcus pyogenes належать до великої групи структурно зв'язаних білкових молекул, які виявлені також в Staphylococcus aureus, деяких інших бактерій й вірусів і беруть участь у розвитку різних захворювань людини, асоційованих з інфекцією. Стрептококи виробляють широкий спектр САГ. Сюди відносяться, у першу чергу, пірогенні екзотоксини Spe A, Spe В, Spe С, Spe D, мітогенний фактор Spe F, стрептококовий суперантиген SSA і, можливо, типоспецифічні М-білки. Пізніше виявлені САГ Spe X і мітогенний екзотоксин Z (SMEZ). Недавно на основі аналізу нуклеотидної послідовності ідентифіковано 4 нових САГ стрептококів - Spe G, Spe H, Spe J і SMEZ-2.

Суперантигени стрептококів за структурою й біологічними властивостями близькі до стафілококових САГ. Застосування кристалографічного аналізу дозволило визначити структуру ряду САГ стрептококового й стафілококового походження. Здебільшого вони являють собою глобулярні білки з молекулярною масою 24-28 кД і складаються із центральної а-спиралі, N-термінального й С-термінального доменів. Spe A, Spe С и SSA мають більш структурну подібність зі стафілококовим ентеротоксином SEB, утворюючи гомологічну білкову групу з ідентичністю від 20 до 90%. SMEZ-2, Spe G і Spe J мають подібність із Spe С и SMEZ, a Spe H N-термінальною областю більш подібний зі стафілококовими САГ, а С-термінальним доменом - з Spe C/ SMEZ-2.[2]

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.Н.ГайдашІ.С., ФлегонтоваВ.В. Мікробіологія, вірусологія, імунологія. / За ред. Н.К. Казимирко. - Луганськ, 2004. - 353 с.

2.Львова Л.В. Стрептококк наносит удар. // Провизор. - 2000. - №8. - С. 37

3. Ряпис Л.А. Классификация стрептококков и стрептококковых болезней человека. // Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии. -2000.-№2.-С. 74-79.