Економічні науки/10/ Економіка підприємства

Мельник А., Лебедюк І.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Аналіз прибутку і рентабельності підприємства

Підвищення кінцевих результатів господарської діяльності кожного підприємства має істотне значення для економіки країни що і зумовило постійну увагу дослідників. Поміж сучасних вітчизняних дослідників, які займаються питаннями прибутковості підприємницької діяльності, необхідно відзначити таких як Мец В.О., Попович П.Я., Бець М. П., Васильєва В.В. та ін.

В умовах ринкових відносин, постійно проходить врахування фінансового положення підприємства. Тобто, якщо темпи продажів підприємства падають, то потрібно вирішити чи зменшити відповідно до цього виробництво товарів чи підприємство повинно дотримуватись колишніх темпів розвитку, роблячи запас на майбутнє? Відповідь на це питання пов’язана з оцінкою використання ресурсів підприємства. Найбільш узагальнюючим показником діяльності підприємства є рентабельність підприємства. У цьому показнику синтезуються всі чинники виробництва та реалізації продукції, обіговість господарських засобів і позареалізаційні фінансові результати. Для оцінки ефективності рівня роботи підприємства отриманий результат (валовий дохід, прибуток), зіставляється з витратами або ресурсами які були використані. Тому показники рентабельності більш повно, чим прибуток відображають остаточні результати господарської діяльності підприємства. Величина показників рентабельності показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами. Збільшення рентабельності підприємства пов’язане із збільшенням рентабельності продукції.

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, тобто прибутковість різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), та окупність витрат. На практиці використовується два варіанти вимірювання норми рентабельності. Це відношення прибутку до поточних витрат – витрат підприємства (собівартості) або до авансованих вкладень (основних виробничих фондів та оборотних коштів). Обидва вимірники пов’язані між собою показником швидкості обороту авансованих вкладів. При цьому прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Водночас прибуток є однією з важливих форм розподілу національного доходу. Відтак прибуток характеризує відносини, які складаються в процесі первинного розподілу доходу, його перерозподілу та кінцевого використання.

У практиці роботи підприємств застосовується ряд показників рентабельності:

- рентабельність продукції можна розрахувати по всій реалізований продукції та по окремих її видах. Показники рентабельності всієї реалізованої продукції дають уявлення про ефективність поточних витрат підприємства та про прибутковість продукції, що реалізовується;

- рентабельність виробничих фондів розраховується по чистому прибутку;

- рентабельність вкладень в підприємство визначається за вартістю майна, наявного в його розпорядженні. Цей показник характеризує рівень продажів на одну гривню вкладень в майно підприємства;

- рентабельність власних засобів підприємства характеризує ефективність їх використання;

- рентабельність довгострокових фінансових вкладень характеризує ефективність цих вкладень [1].

Зацікавленість підприємств у виробництві та реалізації якісної, такої, що має попит на ринку продукції, відбивається на величині прибутку, яка за інших рівних умов знаходиться в прямій залежності від об’єму реалізації цієї продукції.

Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний рівень прибутковості підприємства або продукції, яка виготовляється. У загальній формі рентабельність розраховують як відношення прибутку до витрат або використаних ресурсів (капіталу) [2].

Міру прибутковості функціонування підприємства найбільш точно визначають показники рентабельності, які характеризують рівень віддачі витрат або міру використання наявних ресурсів у процесі виробництва та реалізації товарів, робіт, послуг. Збільшення показників рентабельності підприємства значною мірою залежить від зростання чистого прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Адже в умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Тому для підвищення рентабельності підприємства потрібно збільшувати прибуток. А це можна зробити наступними методами:

- нарощувати обсяги виробництва та реалізації товарів, робіт, послуг;

- здійснювати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;

- зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції, тобто знижувати її собівартість;

- з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є в розпорядженні підприємства, в тому числі і фінансові ресурси;

- кваліфіковано, зі знанням справи здійснювати цінову політику, оскільки на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;

- грамотно будувати договірні відносини з постачальниками, посередниками, покупцями;

- вміти найдоцільніше розміщувати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту [3].

Останні три напрями чималою мірою залежать від сумлінності, кваліфікації економістів, бухгалтерів, фінансистів.

При укладанні угод з покупцями дуже важливо домовитись про оптимальні ціни на товари, роботи, послуги, та строки їх перегляду у зв’язку з інфляційними процесами, змінами на ринку.

Важливо при визначенні показників прибутковості підприємства враховувати фактор інфляції. Щоб уникнути впливу інфляції на розрахунок фінансових коефіцієнтів прибутковості підприємства, які є одними з найзначнішими показниками при проведенні фінансового аналізу, та для визначення їх реального значення необхідно виконати:

- коригування бухгалтерської звітності за поточним рівнем цін;

- розрахунок реальних фінансових коефіцієнтів на основі скоригованої за рівнем інфляції бухгалтерської звітності;

- порівняння фінансових коефіцієнтів, розрахованих до і після коригування.

До найважливіших шляхів підвищення рентабельності підприємства також можна віднести:

- покращення маркетингу, пов’язане з коригуванням стратегії і тактики маркетингу. Якщо неефективно працює відділ маркетингу, то підприємство втратить багато потенційних споживачів і ринків збуту продукції. Удосконалення роботи відділу маркетингу передбачає;

- вироблення тільки тієї продукції, що безумовно буде купуватися, при цьому підприємству потрібно згрупувати свою продукції за ознакою рентабельності та зосередити свою увагу на тій продукції, яка є високорентабельною. Також потрібно покращувати продукцію з середнім рівнем рентабельності, а низькорентабельну продукцію зняти з виробництва;

- організовувати виробничий процес так, щоб він був пристосований до швидкої переналадки;

- постійно вести наукові дослідження з аналізу ринку, поведінки споживачів і конкурентів;

- приділяти більше уваги дизайну продукції, упаковці, а також рекламі. Адже реклама є дуже важливим засобом доведення інформації про підприємство, та про продукцію, яка ним виготовляється, до відома споживачів.

- підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності. Це можна досягнути за рахунок зниження собівартості, покращення дизайну, зовнішнього вигляду продукції;

- усунення каналів втрати прибутку (виплата різних штрафів, пені, неустойок);

- чітке і своєчасне виконання угод з поставок продукції;

- підвищення оптових або інших відпускних цін на продукцію, але так, щоб ці ціни відповідали якості продукції [4].

Важливе значення для забезпечення умов невпинного зростання прибутку та рентабельності має якість їх планування.

Рентабельність продукції, яка досягнута підприємством в базовому періоді повинна бути скоригованою з урахуванням умов ціноутворення планового періоду. Так ми розраховуємо базову рентабельність, але вона буде відображати лише цінові фактори, які слід брати до уваги при плануванні прибутку. Далі можна визначити резерви, які не були використані підприємством у базовому періоді для зростання прибутку, а саме за рахунок:

- ліквідації непродуктивних і понаднормативних витрат, що відносяться на собівартість продукції;

- ліквідації фактів поставки готової продукції покупцям з відхиленнями від узгоджених технічних і якісних параметрів, які ведуть до зниження оптових цін на ці вироби, і отже, прибутку від реалізації;

- структурних зрушень в асортименті продукції, що виробляється та реалізується, в бік випуску рентабельнішої продукції.

Враховуючи ці резерви розраховують скориговану базову рентабельність продукції підприємства.

У підвищенні рівня рентабельності величезну роль відіграють також і трудові ресурси, з цього випливає що на підприємстві обов’язково, в першу чергу потрібно звернути увагу на професійні якості працівників, їх уміння працювати з колективом, відношення до своїх функціональних обов’язків [5].

Для підвищення рівня рентабельності важливе значення має собівартість продукції, робіт і послуг. Собівартість дозволяє з’ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив чинників на його приріст, встановити резерви та дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей зниження собівартості продукції.

Отже, рентабельність – це показник економічної ефективності виробництва підприємства, який відображає кінцеві результати його господарської діяльності. При визначенні показників рентабельності, прибуток співвідноситься з чинниками, які мають найбільший вплив на його отримання. До таких чинників належать інвестиції, активи, витрати.

Отже, підприємства повинні активно шукати всі можливі шляхи вдосконалення виробництва, підвищення конкурентоспроможності власної продукції, це і буде сприяти зростанню рентабельності підприємства.

Література:

1. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства/ Мец В.О. – К.: КНЕУ, 2004. – 132 с.

2. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання/ Тернопіль: Економічна думка, 2005. – 207 с.

3. Павловська О.В. Удосконалення методів аналізу фінансового стану підприємств // Фінанси України. – 2007. - №11. – с. 54-60.

4. Васильєв В.В. Шляхи підвищення результативності українських підприємств // Фондовий ринок. – 2007. - №12. – с. 11-14.

5. Бець М.П. Планування рентабельності виробництва // Економіка України. – 2007. - №2. – с. 40-45.