Бардадим М.В.
Строки і канали реалізації зернових
Для виробників зерна немає істотної
різниці, кому і за якими каналами реалізовувати свою продукцію. У них головний
інтерес – по можливості
отримати вищу ціну за неї при найменших витратах, пов'язаних з реалізацією
зерна. У зв'язку з цим оптимальним варіантом для сільгосппідприємств є той,
коли покупець, незалежно від того, хто він, забирає зерно прямо з поля чи току
і бере на себе всі подальші витрати.
У 2005 році було визначено особливості
діяльності суб'єктів ринку зерна Дніпропетровської області. Використовували два
методи збору інформації: анкетне опитування й інтерв'ю. Вибіркова сукупність
становила 95 респондентів – керівників сільськогосподарських підприємств різних
організаційно-правових форм господарювання: фермерських господарств – 25 %,
державних підприємств – 4 %, реформованих сільськогосподарських підприємств –
71%.
У 82% усієї сукупності досліджуваних
підприємств провідною галуззю є рослинництво. Серед них 45% вирощують лише
зернові культури. У структурі посівних площ досліджуваних підприємств зернові
та зернобобові культури займають до 61 %, а в 1990 році, коли господарства дотримувались науково обґрунтованих сівозмін, цей
показник по області не перевищував 45%.
При дослідженні строків реалізації
зернових урожаю 2005 року
було встановлено, що: 58 % зерна
державні підприємства продали з вересня по жовтень, а в наступному році було
реалізовано 22 %; ТОВ
половину врожаю реалізували одразу після жнив, а решту – з липня 2005 року по березень 2006 року; приватні підприємства 47 % врожаю реалізували одразу після жнив,
решту – з вересня 2005
року до весни 2006 року; фермерські господарства майже
третину реалізували з поля, а найбільшу частину врожаю (42 %) продали з липня по серпень 2005 року. Частину виробленого зерна
товаровиробники залишають на господарські потреби та для подальшої реалізації.
Встановлено, що з урожаю 2005 року підприємства залишили на подальшу реалізацію 22% зерна, на посів – 11%, приблизно 13
% зерна використали як плату за
оренду землі (паю) та на інші потреби.
З липня по жовтень 2005 року всіма категоріями господарств було
реалізовано 47 % зерна врожаю
2005 року, з листопада по
грудень – у середньому 12
%, а у 2006 році – 10
%. Основними покупцями на ринку
зернових є заготівельні організації, переробні підприємства, трейдери та дрібні
посередники. Найбільшу частку серед покупців становлять дрібні посередники, які
скуповують зерно малими партіями у фермерських господарств, їм було реалізовано
41 % зернових культур саме
фермерами. На другому місці – трейдери, їх частка становить 31 %. Крупні агроформування працюють з усіма покупцями (рис. 1).
Рис. 1. Структура каналів
збуту зерна агроформуваннями Дніпропетрвоської області
Терміни реалізації залежать від витрат на
збереження, наявності обігових коштів та складських приміщень у
товаровиробників.
Через відсутність інформації про ціни та
складність реалізації зерна невеликими партіями (3-10 т) фермери продають свою
продукцію дрібним посередникам, які, в свою чергу, вже з націнкою здають його
до державних елеваторів, трейдерам через налагоджену мережу збуту. Серед 54 %
опитаних реалізують 45 % зерна вже відомим дрібним посередникам і 31 % – новим.
Вибір посередника зумовлюється запропонованою ціною, напрацьованими зв’язками,
надійністю та обов’язковістю посередника.
Отже, є всі підстави для висновку, згідно
з яким на сьогодні головними покупцями зерна є посередницькі структури. На
відміну від, переробних підприємств чи населення, посередницькі структури
купують його для того, щоб знову продати з вигодою для себе. Інакше кажучи,
покупці зерна стануть його продавцями.