Економічні науки/5. Управління трудовими ресурсами

Романенко Н.Г., Шевченко Т.С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган – Барановського, Україна

Заробітна плата в контексті соціально – економічного захисту найманих працівників

Актуальність даної теми полягає в тому, що заробітна плата як економічна категорія відображає відносини між найманими працівниками і роботодавцями щодо розподілу новоствореної вартості. При цьому, якщо для найманих працівників вона є основним джерелом доходу, то для роботодавців – це елемент витрат на виробництво, що впливає на конкурентоспроможність продукції, доходи підприємства, прибутки підприємців. Держава впливає на систему оплати праці шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати, пожиточного мінімуму, інших соціальних гарантій. Нині через звуження сфери державного втручання в систему регулювання механізму оплати праці неможливе виконання низки задекларованих положень Конвенції подальшого регулювання оплати праці в Україні. Це стосується низького рівня заробітної плати, необґрунтовано високої диференціації в оплаті праці за галузями, посадами, професіями.

У 2009 р. Номінальна середньомісячна зарплата в Україні( за даними Держкомстату) збільшилася в 4.8 разу порівняно з 2002р. У 2009р. з поміж видів економічної діяльності найвищою була нарахована середньомісячна заробітна плата працівників авіаційного транспорту(4061 грн.) фінансової сфери(3747 грн.) державного управління (3581грн.), а найнижчою - у рибальстві(913 грн.), сільському господарстві (1076 грн.). Розмах варіації середньої заробітної плати за видами економічної діяльності був суттєвим і досяг 1:4,4. Оскільки в працівників рибальства ,сільського господарства заробітна плата була нижчою від двох пожиточних мінімумів, то вони зі своїми сім’ями потрапили до категорії малозабезпеченого населення. Відповідно до міжнародних стандартів розміру заробітної плати має встановлюватись на рівні 2 – 2.5 прожиткових мінімуми. Тому нинішня заробітна плата більшості працівників бюджетної сфери, сільського господарства, рибальства знецінює працю найманих працівників цих галузей і не виконує ні відтворювальної, ні регулюючої, ні стимулюючої функції.

З-поміж адміністративних територій у 2009р. найвища нарахована середньомісячна заробітна плата була у працівників м. Києва,Донецької Дніпропетровської областей, а найнижча – в працівників Тернопільської. Розмах варіації заробітної плати за територіями становив 1:2,3. При цьому у м. Києві нарахована середньомісячна зарплата становила 4.6 прожиткового мінімуму ,що відповідає рівню середнього рівня забезпечення працівника, в Донецькій області цей показник дорівнює 3, в середньому по Україні, - 2.7 прожиткового мінімуму.

Основними причинами диференціації заробітної плати працівників є відмінності в: розвитку галузей і територій; співвідношенні попиту та пропозиції робочої сили на регіональних ринках праці та професіями, рівнях кваліфікації; прибутковості підприємств. Нині підприємства самостійно регулюють рівень оплати праці за винятком розміру мінімальної заробітної плати.

У країнах, економіка яких перебуває на етапі ринкової трансформації, в тому числі й в Україні, при визначенні розміру мінімальної заробітної плати орієнтується на прожитковий мінімум, що виконує функцію захисту від бідності. Норми закладені у прожитковий мінімум, не забезпечують багатьох потреб працівників, особливо тих, які зайняті важкою, складною працею , у шкідливих умовах. Нині більшість послуг надається платно. Тому актуалізується проблема щодо включення до складу прожиткового мінімуму мінімальних витрат на послуги охорони здоров’я, освіти, житлово – комунальних послуг, транспорту, які постійно дорожчають. Разом з тим, через недосконалість методики формування прожиткового мінімуму не враховуються регіональні відмінності в цінах на продовольчі і непродовольчі товари, послуги, тобто реальний прожитковий мінімум для територій. Невисока питома вага заробітної плати у структурі ВВП та в операційних витратах із реалізованої продукції свідчить про зміцнення праці найманих працівників, що знижує мотивацію до трудової діяльності, є причиною бідності значної частини(до 72% станом на початок 2009р.) працівників України.

Зростання номінальної заробітної плати економічно активного населення супроводжується високою диференціацією її розмірів за галузями, посадами, професіями.

Заборгованість із заробітної плати найманим працівникам та її зростання знижує мотивацію до праці, призводить до зниження купівельної спроможності населення та зростання бідності.

Вагомою причиною низького рівня заробітної плати найманих працівників є малий розмір мінімальної заробітної плати України, що не досягає й одного прожиткового мінімуму.

Соціально –економічний захист найманих працівників має здійснюватись через механізм регулювання заробітної плати, що ґрунтується на сучасній концепції гідної праці, новітніх теоретико – методологічних розробках, методах і враховує перспективи соціально – економічного розвитку суспільства. Для ефективності такого захисту необхідно вдосконалити законодавчу, нормативно правову базу, фінансово – інвестиційні важелі.

1. http://www/ukrstat/gov/ua

2. http://www.confer/org/ua

3. Абрамов В.М., Данюк В.М., Гриненко А.М., Колот А.М., Чернов В.І. Нормування праці. – К.: ВІПОЛ, 2008.

4. Україна в 2009 році: щорічні оцінки суспільно –політичного та соціально – економічного розвитку: монографія/ за заг. ред.Ю.Г.Рубана. – К.: Нац. Ін.-т стратегічних досліджень, 2009. – 744с.