ПОНЯТТЯ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ ЯК ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ

Коляденко Світлана Василівна, к.е.н., доцент

Власенко Катерина Олегівна, студентка магістратури

Вінницький національний аграрний університет

ПОНЯТТЯ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ ЯК ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ

У статті досліджуються актуальність проблеми щодо визначення поняття «виробничих витрати» як економічної категорії.

Ключові слова: витрати, виробництво, облік, собівартість продукції, капітал

Постановка проблеми. Основним мотивом діяльності будь-якого підприємства в ринкових умовах є максимізація прибутку. Всі інші цілі підпорядковані цьому основному завданню, оскільки прибуток слугує основою та джерелом коштів для подальшого росту інших показників. Реальні можливості реалізації цієї стратегічної мети в багатьох випадках обмежені витратами виробництва та попитом на продукцію, що виробляється. Отримання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних і фінансовій; ресурсів залежить від того, як підприємство вирішує питання управління виробничими витратами, котре передбачає пошук способів їх зниження. Витрати виробництва є основним обмежувачем прибутку і одночасно одним із головних факторів який впливає на обсяг пропозиції. Отже, ефективність управління витратами має велике значення для підприємства, тому вивченню категорії «виробничі витрати» необхідно приділити особливу увагу.

Виходячи з результатів проведених досліджень, можна стверджувати, що в даний період часу відсутня єдина точка зору щодо трактування поняття «виробничі витрати». Незважаючи на те, що дана тема виступає об’єктом суперечок та досліджень багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, на сьогоднішній день це питання є не до кінця вивченим і тому потребує більш детального вивчення та уточнення.

Вагомий внесок у дослідження даної проблеми зробили такі вітчизняні вчені: Ф.Ф Бутинець [2], М.В. Вахрушена, М.С. Пушкар, Н.М.Ткаченко, М.Г. Чумаченко, Ю.С. Цал-Цалко , В.В Сопко, та ін.

Метою даної статті є вивчення та дослідження наукових поглядів щодо поняття сутності «витрат виробництва» як економічної категорії.

Виклад основного матеріалу. Згідно з П(С)БО 1: «Витрати — це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Спробуємо розібратися з його економічним змістом. На наш погляд, очевидним є той факт, що збільшення активів логічно веде до збільшення зобов'язань і навпаки. Цей принцип закладений в основу подвійного запису. А те, що дає нам стандарт — «зменшення активів» або «збільшення зобов'язань», само по собі суперечить суті подвійного запису, за яким кожна господарська операція спричиняє вартісну зміну як мінімум двох об'єктів обліку. Toмy вважаємо таке визначення не зовсім обґрунтованим. Крім того, таке «розсіяне» розуміння суті самих витрат прямо впливає на організацію та методику їх обліку й відображення у фінансовій звітності.

М.Чумаченко та І. Білоусова в своїй статті «Економічна робота на підприємстві» та П(С)БО 16 також критикують дане визначення, посилаючись на те, що виробничі витрати прямого відношення до капіталу підприємства не мають [3,1].

Щодо визначення терміну «виробничі витрати», то у працях вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів приведені різні погляди, які розглянуті в даній статті. Заслуговує на увагу думка В.В Сопка, який у своїх працях вказує, що поняття витрат формують використовуючи у процесі виробництва різні речовини та сили природи н виготовлення нового продукту. Грошовий вираз суми затрат на виробництво конкретного продукту визначає поняття «собівартість». Зміст термінів «витрати» і «собівартість» пропонується в понятті витрати виробництва. «Витрати виробництва» — це сходинка від абстрактного, якою є вартість, до конкретного — собівартості [4].

Професор Ф.Ф. Бутинець вважає, що витратами називаються витрати у виробничому процесі праці й засобів виробництва для виготовлення продукції [2].

На думку Н.М. Ткаченко, витрати — це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, включаючи в себе минулу працю (сировину, матеріали, паливо тощо), та витрати пов'язані з покращенням основних засобів в межах сум, що не перевершують встановлюючого розміру.

М.В. Вахрушена зазначає, що витрати живої та уречевленої праці на виробництво та реалізацію продукції (виконання робіт, надання послуг) називаються витратами виробництва. У вітчизняні практиці з метою охарактеризувати всі витрати виробництва за визначений період застосовують термін «витрати на виробництво».

В економічній енциклопедії витрати виробництва трактуються як спожиті в процесі виробництва продукту виробничі фонди підприємства. Часто під виробничими витратами суспільства розуміють всі витрати праці (живої та уречевленої), пов'язані з виготовленням продукту (тобто поняття «виробничі витрати» ототожнюються з поняттям вартості товару), а під витратами підприємства — витрати, що складаються з вартості споживаних засобів виробництва і витратами на оплату праці. Проте ряд авторів, зокрема Бакаєв А.С., Врублевський Н.Д. вказують на відмінність між категоріями «витрати виробництва» і «собівартість продукції». Це пов'язано з тим_,що період здійснення витрат виробництва, не збігається з часом випуску продукції. Витрати виробництва відображають первинне споживання виробничих ресурсів, пов'язаних з використанням робочої сили, засобів праці і предметів праці, тоді як собівартість продукції відображає , кінцевий результат виробничого процесу і включає всі витрати, що відносяться на випущену з виробництва продукцію і її продаж. Наявність різних точок зору щодо сутності виробничих витрат зумовлена різними підходами в поглядах на природу економічного буття, взагалі, і виробничого процесу зокрема. З урахуванням вищезазначеного можна виділити два основні підходи. Перший підхід базується на розумінні господарської діяльності з позицій трудової теорії вартості, яка передбачає взаємодію у процесі виробництва трьох основних факторів (робочої сили, предметів праці та засобів праці) з відповідною інтерпретацією поняття вартості, її складових і структури. Вищезазначена орієнтація була переважаючою в розумінні сутності економічного життя у вітчизняній науці і техніці. Паралельно відбувався процес формування поглядів на поняття «витрат виробництва» у бухгалтерській сфері. Традиційним визначенням поняття витрат є наступне: витрати — це затрати живої та уречевлено праці на виробництво продукції.

Другий підхід базується на ресурсному розумінні природи господарювання, передбачаючи обмеженість всіх видів ресурсів і альтернативність варіантів застосування, специфічно визначає сутність вартості та її складових елементів. Досліджуваний підхід передбачає, що місце та роль виробничих витрат розглядається та розкривається в прикладному аспекті як складовий елемент ціни, що формується під дією сукупності факторів у системі функціонування ринку на основі зміни попиту та пропозиції.

В політекономічному аспекті можна виділити два підходи до розгляду витрат виробництва як економічної категорії:

- по-перше, з точки зору всього суспільного виробництва витрати виробництва розподіляються на витрати суспільства і витрати його первинних ланок — підприємств.

- по-друге, на рівні підприємства одночасно існує два підходи до визначення витрат виробництва: бухгалтерський та економічний. В економічних дослідженнях особливу цінність мають економічні витрати, а в господарській практиці — бухгалтерські витрати.

Витрати виробництва на підприємствах та витрати суспільства об'єктивно мають вартісну форму. Розрізняють витрати виробництва загальні та такі, які належать до виробленої продукції. Витрати виробництва в грошовій формі на одиницю продукції — це її собівартість (тобто вартість для себе). Собівартість можна розглядати як сукупні витрати, поділені на кількість створеної продукції.

Висновки. Аналізуючи різні підходи щодо визначення терміну «виробничі витрати» можна стверджувати, що у всіх вивчених роботах місце і роль витрат розглядаються не в абстрактному теоретичному аспекті, як в марксистській практичній економії, а мають прояв у прикладному аспекті як складовий елемент ціни, яка формується під дією сукупності факторів у системі функціонування ринку на основі зміни попиту і пропозиції.

Таким чином, під поняттям «витрати виробництва» вони розуміють «економічні витрати, що включають в себе всі платежі, які належать власникам ресурсів і достатні для того, щоб гарантувати стабільні поставки цих ресурсів для повного виробничого процесу». Під цим слід розуміти зовнішні витрати, що виплачуються постачальникам, а також внутрішні витрати, що тлумачаться як компенсація за самостійне використання підприємством власних ресурсів. Одним із елементів власних ресурсів є нормативний прибуток підприємця як винагорода за виконувані ним функції.

Дослідивши ріні погляди багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, можна стверджувати, що виробничі витрати — це всі грошові витрати понесені підприємством, які є і будуть виникати в результаті споживання матеріальних, трудових та інших ресурсів, а також амортизаційні відрахування, пов'язані з експлуатацією обладнання службами підприємства, які пов'язані з виробництвом продукції та реалізації її на ринку збуту для отримання максимального прибутку.