Кисіль В.Л., Садловський Р.В.

Україна, Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Венчурний бізнес в Україні, його стан та характерні риси

За умов реформування економіки України та її орієнтації на входження у європейську спільноту перехід на новий щабель соціально-економічного розвитку означає пошук нових джерел фінансування для модернізації виробничої наявної та активізації потенційної інноваційної діяльності.

Джерелом для такого швидкого переходу являється венчурний капітал. Венчурний капітал є тим органічно необхідним елементом сукупного господарського механізму, що дозволяє реалізовувати нововведення на найкритичних етапах їхнього освоєння і комерціалізації за умов великого господарського ризику.

Венчурний бізнес — сфера підприємницької діяльності, пов’язана з реалізацією ризикових проектів, ризикових інвестицій головним чином у сфері науково-технічних новинок. Фінансування беруть на себе банки, інвестиційні компанії, спеціалізовані венчурні фірми або юридично самостійні організації, зазвичай у формі товариств з обмеженою відповідальністю. Галузева належність проектів технічних новинок, що пропонуються авторами, ролі не відіграє. Цей вид бізнесу пов’язаний з великим ризиком, тому його часто називають ризиковим [3].

Як показав аналіз закордонного досвіду, венчурне інвестування не може компенсувати недостачу коштів з інших джерел для розвитку науково-технічної сфери. Воно корисне у своїй конкретній «ніші» розвитку інноваційної активності господарських систем. Недарма питома вага венчурного капіталу в загальному обсязі інвестованих коштів у багатьох країнах не перевищує декількох відсотків (крім США та Великобританії). Виникнення й активний розвиток сучасного венчурного бізнесу у ряді країн (CША, країнах Європи), стали можливими, насамперед, завдяки зростаючій необхідності високоризикового капіталу з боку малих і середніх інноваційних виробничо-технологічних компаній, що зуміли створити високий комерційний потенціал розробок НДДКР.

Так країни з наздоганяючою та мало розвиненою економікою створюють привабливі умови для венчурних підприємців та менеджерів із США та інших передових країн. Наприклад, Ізраїль шляхом співфінансування приватних фондів і ухвалення частини ризиків на державу зумів порівняно швидко залучити іноземних венчурних інвесторів і менеджерів та перейняти їхній досвід.

Сінгапур, наприклад, пройшов інший шлях. Інвестиції проводилися в країну в 1980-х роках у Силіконову долину, прибуток там же реінвестувався. Поступово в сінгапурців склалися з американськими венчурними підприємцями і менеджерами міцні зв'язки. І таким чином зародився венчурний бізнес у Сінгапурі.

Таким подібним шляхом сьогодні іде й Україна. Венчурний бізнес дії в нашій державі порівняно недовго. Історія його розвитку ще досі коротка.

Так 2006 рік став роком активного розвитку ринку спільного інвестування в Україні. Швидкими темпами зростали кількість суб'єктів ринку, вартісні показники обсягу ринку, відчутні досягнення показав ринок і за якістю управління активами.

Динаміку розвитку українського ринку спільного інвестування (ІСІ) у розрізі видів ІСІ наведено у табл. 1 [2].

Причиною такого різкого збільшення (згідно даних табл.1) питомої ваги венчурних фондів у загальної кількості інвестиційних фондів ( з 67% на кінець 2005 року до 78% на кінець 2007 р.)є те, що відповідно до Закону України “Про інститути спільного інвестування ( пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” , №2299-III від 15.03.2001 р. було введено сприятливий режим функціонування венчурних фондів, зокрема податкові стимули і полегшені процедури адміністрування.

Реальна вартість активів інвестиційних фондів станом на 31.12.06 р. перевищила 17 млрд. грн. , а приріст кількості фондів у 2007 році склав близько 160%. (табл.1).

Таблиця 1

Динаміка розвитку ІСІ у розрізі видів в Україні

Період	Всього	Пайові інвестиційні фонди (ПІФ)					Корпоративні інвестиційні фонди (КІФ)
		відкриті	інтер-вальні	закриті диверсифіковані	закриті недиверсифіковані	венчурні	закриті недиверсифіковані	венчурні
01.01.2003	6		2			3		1
01.01.2004	29		6			20	І	2
01.01.2005	105	1	17	1	6	68	4	8
31.12.2005	284	4	19	3	20	199	20	19
31.03.2006	328	4	19	2	22	229	29	23
30.06.2006	383	5	21	2	26	274	29	26
30.09.2006	462	8	28	3	27	331	37	28
31.12.2006	519	10	25	3	29	377	42	33
31.12.2007	834	27	35	4	30	603	-	47

Для української економіки - це досить швидкі темпи розвитку. Якщо у 2005 році чисті активи ІСІ у структурі ВВП складали лише 1,17%, то в 2006 році вартість чистих активів (ВЧА) ринку спільного інвестування досягнула обсягів, еквівалентних 2,6% від номінального ВВП України (табл. 2).

Таблиця 2

Питома вага вартості чистих активів ІСІ в структурі ВВП

Рік	Млн.грн.		Питома вага ВЧА ІСІ в структурі ВВП, %
	ВВП	ВЧА ІСІ
2005	418 529,0	4 898,0	1,17%
2006	537 667,0	13 926,3	2,59%

Отже, ринок спільного інвестування все більше проявляє себе як потужний сегмент фінансового ринку України.

В той же час, збільшення капіталізації венчурних фондів в Україні на сьогодні не приводить до адекватного зростання інвестиційних потоків в інноваційні сектори економіки: спеціалізація венчурних фондів на інвестиціях в новостворені інноваційні компанії є винятковою. Основними акцепторами інвестицій венчурних фондів є компанії зі сфер нерухомості та будівництва, фінансів, харчової, хімічної промисловості, сільського господарства тощо [1].

Основні причини такого явища:

· інвестиції в інвестиції в окремі галузі традиційної економіки мають надвисокий рівень доходності за відносно короткий термін інвестування та за умов суттєво низького рівня ризику;

· можливість використання організаційної форми венчурних фондів як інструменту зниження податкових витрат [5].

Варто зазначити, що український ринок венчурного інвестування істотно відрізняється від іноземних ринків. На світовому ринку основними сферами інвестування венчурного капіталу є виробництво напівпровідників, електронних новинок, комп’ютерної техніки, біотехнологій, інформаційної безпеки, генної інженерії та ряд інших. В перспективі знаходиться розробка нанотехнологій. Найпривабливішими сферами для інвестицій в Україні є будівництво, переробка сільськогосподарської продукції, харчова промисловість, роздрібна торгівля. Така галузева дискримінація властива для України, тому що ці галузі є привабливими, розповсюдженими та мало ризиковими в нашій країні, на відміну від країн ЄС і США , де венчурні інвестиції здійснюються в інноваційні галузі промисловості.

Венчурні фонди в Україні використовуються для оптимізації управління активами фінансово-промислових холдингів та зниження податкового навантаження, тоді як венчурне інвестування (або інвестування ризикового капіталу) у світі залишається одним із найважливіших джерел капіталу для компаній, швидкий ріст та розвиток яких постійно потребує додаткових зовнішніх інвестицій (як правило, це підприємства малого та середнього бізнесу). Венчурні інвестиційні фонди повинні стати головною ланкою зв’язку між інвестиціями та інноваціями як складовими економічного зростання.

Специфіка українського ринку та робота на ньому венчурних фондів спрямовує венчурне інвестування в Україні усе далі від прийнятих у світовій практиці основ цього бізнесу. Як і раніше, самими важливими й активними на вітчизняному ринку є фонд прямого інвестування Western NIS Enterprise Fund (капіталізація 150 млн. дол.) і SigmaBleyzer (управляє фондом UGF у розмірі більше 100 млн. дол.).

Інші венчурні фонди (серед яких Euroventures Ukraine, фонд прямих інвестицій “Україна” та Commercial Capital) оперують менш значними сумами – в межах 20-40 млн. дол. кожний. За даними венчурних компаній в українські підприємства вже вкладено біля 250 млн. дол. венчурних інвестицій. Суми, що у найближчий рік можуть бути спрямовані венчурними компаніями на інвестиції, коливаються від 20 млн. до 100 млн. дол., і при наявності достатньо великої кількості ринків, що динамічно розвиваються, по оцінках експертів, є дуже незначними. Найближчим часом можливість надходження значного іноземного капіталу в Україну як і раніше залишається дуже низькою [4].

Менеджери венчурних фондів констатують, що протягом останніх двох років умови їхньої роботи на українському ринку достатньо серйозно змінилися. По-перше, венчурний капітал, який по своїй природі спеціалізувався на придбанні невеликих (до 49%) пакетів акцій, після кількаразових втрат дрібних пакетів був змушений переключитися на контрольні. Це, у свою чергу, призвело до значного збільшення суми однієї інвестиції (від 1-3 млн. до 7-10 млн. дол.) і скоротило кількість угод. По-друге, зіштовхнувшись із серйозними проблемами забезпечення ефективності інвестицій, так як останнім часом жодний з відомих операторів українського ринку не зміг навести приклад продажу свого великого підприємства стратегічному інвестору, сьогодні венчурні фонди орієнтуються на роботу лише з компаніями, що вже сформувались. Причому такими, які спроможні найближчим часом стати лідерами на своїх ринках і, отже, у майбутньому спростити процедуру пошуку стратегічного інвестора. По-третє, дотепер більшість фахівців венчурного інвестування намагаються особливо не ризикувати й вкладають венчурний капітал в українські підприємства лише на 2-3 роки. Високі політичні, законодавчі та макроекономічні ризики в Україні не дозволяють використовувати венчурні інвестиції у довгострокових проектах (понад 5 років), хоча венчурний капітал необхідний більшості інноваційних підприємств України для впровадження (комерціалізації) їх наукових розробок саме на довгостроковий термін.

Венчурні фонди сьогодні змушені працювати на відносно невеликих за розмірами ринках, які на даному етапі характеризує низька конкуренція серед виробників товарів і послуг, а також достатньо невисока платоспроможність населення. Насамперед це стосується споживчих ринків, наприклад, виробництва продуктів харчування і будівельних матеріалів, а також сфери роздрібної торгівлі. Ці ринки залучають венчурних інвесторів тому, що вони динамічно розвиваються і мають прямий «вихід» на кінцевого споживача, а отже, на «живі гроші».

Звертаючи свою увагу на зарубіжний досвіт венчурного інвестування, Україні варто вирішити такі завдання:

· Оцінка інвестиційного потенціалу у високотехнологічній сфері.

· Надання посередницьких послуг виробникам і споживачам наукоємних проектів.

· Підвищення освітнього рівня підприємців та усіх зацікавлених осіб у сфері венчурного бізнесу.

Отже, венчурний бізнес в Україні перебуває в початковій стадії. Провівши ряд економічних реформ та перейнявши світовий досвід, Україна зможе привернути до себе увагу світових країн-інвесторів та залучити в свою економіку значний венчурний інвестиційний капітал, налагодити ділові стосунки та взаємини із потенційними світовими партнерами.

Список використаних джерел

1. Варфоломєєва В.О. Венчурний бізнес у сфері малого інноваційного підприємництва і форми його забезпечення//Актуальні проблеми економіки.- 2005.- №12.- С. 121-127.

2. Динамічне зростання ІСІ виводить вітчизняний інвестиційний бізнес на новий рівень//Українська асоціація інвестиційного бізнесу http://www.uaib.com.ua/files/articles/245/2_4.doc)

3. Економіка та організація інформаційного бізнесу: Навч. посібник. — К.: кнеу, 2002. — 667 с.

4. Зябрева Н. Oсобенности украинского венчура / Н.Зябрева//Компаньон. – 2002. – №41. – ст. 32-35.

5. Кузнєцова І.С. Інститут венчурних інвестицій: стан та перспективи розвитку в Україні//Наука та інновації, 2008.– Т4. – №1. – С. 87-95.